2 Закони грошового обігу. Форми грошей, їх суть
Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.
Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки міме кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:
де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.
В умовах паралельного обігу золотих і паперових грошей діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що випуск Їх повинен дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.
Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:
М • V = Р • Q,
де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:
Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші» зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником Цг}, то формула кількості грошей набуде такого вигляду;
Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси (рис. 6).
Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.
Структура грошової
маси
Готівкові гроші Безготівкові
гроші
Розмінні
білонні монети Банкноти Казначейські
білети Чекові
внески Депозитні
сертифікати Державні
цінні папери тощо
Рис. 1.6.2.1. Структура грошової маси
Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структурою, то для її характеристики застосовуються різні підходи і показники.
Білонна монета — розмінна монета, що виготовляється з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.
Насамперед грошову масу можна поділяти на дві частини — активні гроші, які постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазі-гроші"), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов.
Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М0,М1, М2, M3, L (рис. 7).
Показники грошової маси
М0 — готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу поза банками
М1 = М0 + поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити (вклади)у банках
М2 = М1 + заощаджу вальні й невеликі строкові депозити (внески) у банках
М3 = М2 + внески у спеціалізованих установах і великі строкові вклади у банках
L=М3 + облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти
Рис. 7. Агрегатні показники грошової маси
Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвинутішою вважається ця національна грошова система. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5—10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається близько 50 % готівки.
У кожній країні існує своя методика створення грошових агрегатів. Так, у Франції розраховують і використовують 2 агрегати, в Німеччині і Швейцарії — З, США — 4' Англії — 5, Україні — 4.
Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Вони виконують свої функції у результаті безперервного руху в сфері обігу. В обігу гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм необхідну довіру з боку суб'єктів ринку та необхідні зручності і вигоди останнім. Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму.
Спочатку грішми були найбільш ходові товари (худоба, сіль, риба, хутро, прикраси тощо). Згодом на роль грошей були висунуті метали, і гроші набули форми зливків металів, яка мала величезні переваги перед попередньою їх формою. Такі зливки одержали назву монети. Монета - зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобом обігу. Монета виявилась найдосконалішою формою дійсних грошей. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, який проіснував у національному грошовому обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцем нерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. На золоті монети вільно обмінювались паперові і кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу. У сучасній грошовій системі функціонують паперові й кредитні гроші. Паперові гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей.
Паперові гроші - знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотого забезпечення, тому їх ще називають білетами державної скарбниці. Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.
Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.
Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.
Переказний вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом.
Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські. Комерційний вексель - це боргове зобов'язання, яке підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг. Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель. Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні. Кредитна картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.
Електронні гроші - це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.
Отже, форми грошей, що знаходяться в обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їх потрібно для обігу. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:
-
назва національної грошової одиниці;
-
вид грошових знаків і характер їх забезпечення;
-
порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;
-
встановлення національної валюти і порядок обміну на іноземну;
-
наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.
Ще в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості (вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.
Грошова система, її структурні елементи й основні типи.
Грошова система — це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавче закріплена державою.
Вона складається з таких елементів (рис. 1.6.2.2.).
Рис. 1.6.2.2. Структурні елементи грошової системи
Історія знає два основних типи грошових систем: металеву і паперово- кредитну (рис. 1.6.2.3.).
Рис. рис. 1.6.2.3.. Типи грошових систем
Металева система поділяється на два види — біметалізм і монометалізм.
Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента законодавча закріплюється на рівних правах за двома благородними металами — золотом і сріблом.
Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX ст.), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загального еквівалента. Законодавче закріплення за двома металами однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості.
Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.
Монометалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом — золотом.
Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.). У франції його введено в 1876—1878 pp., у росії — в 1897 p.
Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму:
золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.
Золотомонетному стандарту притаманні такі риси.
1. Вільний обіг золотих грошей.
2. Виконання золотом усіх функцій грошей.
3. Вільне карбування золотих монет.
4. Вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю.
5. Вільний рух золота між країнами.
Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.
Після Першої світової війни країни, які мали значні. запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитись лише на золоті зливки. Але його було обмежено вартістю зливків. Наприклад, в Англії за зливок вагою 12 4 кг треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у франції за зливок вагою 12,7 кг — 215 тис. франків.
Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізний. стандарт. При цьому зв'язок грошей із золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення. Щоб обміняти власну національну валюту на золото, її потрібно було спочатку обміняти на валюту країн із золотозливковим стандартом (англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню — на золоті зливки.
Під час світової кризи 1929—1933 pp. і в перші після-кризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані.
При золотодоларовому стандарті розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ. У 1971 p. було припинено й обмін доларів на золото.
У 1976 p. країни — члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінгстон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи — паперово-кредитної, в основу якої покладено такі головні принципи:
— юридичне закріплена демонетизація золота, тобто повна відмова від золотого стандарту;
— скасована фіксація золотого вмісту національних валют (масштабу цін);
— припинено виконання золотом ролі загального еквівалента;
— скасовано офіційну ціну на золото, яка раніше існувала (35 дол. за одну тройську унцію — 31,1 г);
— золото перетворено із грошового товару в звичайний товар, який продається й купується на світових ринках дорогоцінних металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції;
— впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів. У паперово-кредитній системі функціонують паперові Й кредитні гроші.
При цьому класичні паперові гроші як представники золота сьогодні зникли з обігу внаслідок його демонетизації. Але потреба в них збереглася, оскільки державний бюджет має дефіцит, нерідко величезний. Для його покриття державна скарбниця випускає паперові гроші, які не мають золотого забезпечення. Тому їх ще називають білетами державної скарбниці.
Кредитні гроші — це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відно-сини між кредитором і боржником.
Первісне класичні кредитні гроші відрізнялися від паперових грошей ( рис. 1.6.2.4.).
Рис. 1.6.2.4. Відмінності між грошима
Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші (рис. 1.6.2.5.).
Рис. рис. 1.6.2.5. Види кредитних грошей
Вексель — це письмове боргове зобов'язання суворо встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку.
Векселі бувають простими і переказними.
Простий вексель — це вексель, підписаний однією особою на ім'я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.
Переказний вексель (тратта) — це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.
Передача векселя іншій особі оформляється передавальним записом (індосаментом). Третя особа може передати вексель четвертій особі, здійснивши власний передавальний запис, і т. д. Таким чином, переказний вексель набуває певної форми грошей — кредитних грошей, що виконують функції засобів обігу і засобів платежу.
Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.
Комерційний вексель — це боргове зобов'язання, яке підприємці видають один одному при купівлі-продажу товарів з дстрочкою платежу, тобто в борг. Власник комерційного векселя може використати його замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої особи.
Банкнота — це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати, гроші і яким банк замінює комерційний вексель.
Банки проводять операції з обліку комерційних векселів суть яких полягає в тому, що власник векселя може до настання строку платежу представити його в банк і одержати зазначену у векселі суму з утриманням так званого облікового процента.
Класичні банкноти мали багато переваг перед комерційними векселями:
по-перше, банкноти користувалися більшою довірою, оскільки вони випускалися від імені банку, який є платоспро-можнішим, ніж окремий комерсант;
по-друге, банкнота обмінювалася банком на золото за першою вимогою пред'явника і тому перебувала в обігу нарівні із золотими грошима;
по-третє, оскільки банкнота випускалася банком замість облікованих ним комерційних векселів і вільно обмінювалася на золото, то вона мала подвійне забезпечення — товарне (товари під вексель) і золоте (золотий запас емісійного банку);
по-четверте, банкнота є безстроковим кредитним зобов'язанням банку і тому, на відміну від комерційного векселя, має необмежений період обігу.
Однак ці переваги були притаманні лише так званим класичним (першодрукованим) банкнотам, які випускалися в період золотомонетного стандарту.
Коли було скасовано золотомонетний грошовий обіг, а далі й будь-який обмін банкнот на золото, банкноти стали втрачати істотні риси класичних кредитних грошей і поступово перетворилися на різновид паперових грошей. Цьому сприяло й те, що багато держав, потребуючи грошей, дозволили емісійним банкам випускати банкноти не лише під забезпечення комерційних векселів, а й під векселі скарбниці (облігації державних позик) і просто для покриття дефіциту державного бюджету. Тим самим кредитні гроші, окрім власних функцій, виконують ще й функції паперо
вих грошей. Сама ж банкнота стала своєрідним "гібридом" кредитних і паперових грошей.
чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей (рис. 1.6.2.6.).
Види чеків