Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекц_Грош.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
309.76 Кб
Скачать

2 Закони грошового обігу. Форми грошей, їх суть

Грошовий обігце рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом пев­ного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумов­лена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки міме кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхід­них для обігу, може бути визначена за такою формулою:

де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, про­даних у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

В умовах паралельного обігу золотих і паперових гро­шей діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу паперо­вих грошей полягає в тому, що випуск Їх повинен дорівню­вати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка не­обхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Пе­реповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

Більшість сучасних західних економістів для визначен­ня кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на нео­класичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

М • V = Р • Q,

де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу гро­шей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші» зумовленим заощадженнями готівкових грошей насе­ленням, придбанням комерційних та державних цінних папе­рів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником Цг}, то формула кількості грошей набуде такого вигляду;

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси (рис. 6).

Грошова масаце сукупність усіх грошових за­собів у готівковій і безготівковій формах, які забезпе­чують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні пла­тежі у народному господарстві.

Структура грошової маси

Прямая соединительная линия 50

Прямая соединительная линия 48Прямая соединительная линия 47Прямая соединительная линия 49

Готівкові гроші

Безготівкові гроші

Прямая соединительная линия 43Прямая соединительная линия 44

Прямая соединительная линия 37Прямая соединительная линия 38Прямая соединительная линия 39Прямая соединительная линия 40Прямая соединительная линия 41Прямая соединительная линия 42

Розмінні білонні монети

Банкноти

Казначейські білети

Чекові внески

Депозитні сертифікати

Державні цінні папери тощо

Рис. 1.6.2.1. Структура грошової маси

Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структу­рою, то для її характеристики застосовуються різні підхо­ди і показники.

Білонна монета розмінна монета, що виготовляєть­ся з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.

Насамперед грошову масу можна поділяти на дві части­ни — активні гроші, які постійно використовуються в готів­ковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазі-гроші"), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов.

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М0,М1, М2, M3, L (рис. 7).

Показники грошової маси

М0 готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу поза банками

М1 = М0 + поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити (вклади)у банках

М2 = М1 + заощаджу вальні й невеликі строкові депозити (внески) у банках

М3 = М2 + внески у спеціалізованих установах і великі строкові вклади у банках

L=М3 + облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти

Рис. 7. Агрегатні показники грошової маси

Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвинутішою вважається ця національна грошова система. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5—10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається близько 50 % готівки.

У кожній країні існує своя методика створення грошо­вих агрегатів. Так, у Франції розраховують і використову­ють 2 агрегати, в Німеччині і Швейцарії — З, США — 4' Англії — 5, Україні — 4.

Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Вони виконують свої функції у результаті безперервного руху в сфері обігу. В обігу гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм необхідну довіру з боку суб'єктів ринку та необхідні зручності і вигоди останнім. Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму.

Спочатку грішми були найбільш ходові товари (худоба, сіль, риба, хутро, прикраси тощо). Згодом на роль грошей були висунуті метали, і гроші набули форми зливків металів, яка мала величезні переваги перед попередньою їх формою. Такі зливки одержали назву монети. Монета - зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобом обігу. Монета виявилась найдосконалішою формою дійсних грошей. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, який проіснував у національному грошовому обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцем нерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. На золоті монети вільно обмінювались паперові і кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу. У сучасній грошовій системі функціонують паперові й кредитні гроші. Паперові гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей.

Паперові гроші - знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотого забезпечення, тому їх ще називають білетами державної скарбниці. Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.

Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські. Комерційний вексель - це боргове зобов'язання, яке підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг. Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель. Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні. Кредитна картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Електронні гроші - це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.

Отже, форми грошей, що знаходяться в обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їх потрібно для обігу. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

  • назва національної грошової одиниці;

  • вид грошових знаків і характер їх забезпечення;

  • порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

  • встановлення національної валюти і порядок обміну на іноземну;

  • наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Ще в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості (вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.

Грошова система, її структурні елементи й основні типи.

Грошова система — це форма організації грошово­го обігу, яка історично склалася в певній країні й за­конодавче закріплена державою.

Вона складається з таких елементів (рис. 1.6.2.2.).

Рис. 1.6.2.2. Структурні елементи грошової системи

Історія знає два основних типи грошових систем: мета­леву і паперово- кредитну (рис. 1.6.2.3.).

Блок-схема: альтернативный процесс 29

Прямая соединительная линия 27Прямая соединительная линия 25Прямая соединительная линия 26Прямая соединительная линия 28

Блок-схема: альтернативный процесс 24Блок-схема: альтернативный процесс 23

Прямая соединительная линия 18Прямая соединительная линия 19Прямая соединительная линия 20Прямая соединительная линия 21Прямая соединительная линия 22

Блок-схема: альтернативный процесс 11Блок-схема: альтернативный процесс 12Блок-схема: альтернативный процесс 13Блок-схема: альтернативный процесс 14Прямая соединительная линия 17Прямая соединительная линия 16Прямая соединительная линия 15

Рис. рис. 1.6.2.3.. Типи грошових систем

Металева система поділяється на два види — біметалізм і монометалізм.

Біметалізм є системою, де роль загального еквіва­лента законодавча закріплюється на рівних правах за двома благородними металами — золотом і сріблом.

Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX ст.), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загаль­ного еквівалента. Законодавче закріплення за двома мета­лами однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості.

Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово при­звели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним бла­городним металом — золотом.

Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.). У франції його введено в 1876—1878 pp., у росії — в 1897 p.

Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму:

золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

Золотомонетному стандарту притаманні такі риси.

1. Вільний обіг золотих грошей.

2. Виконання золотом усіх функцій грошей.

3. Вільне карбування золотих монет.

4. Вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банк­нот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю.

5. Вільний рух золота між країнами.

Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

Після Першої світової війни країни, які мали значні. запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбуван­ня золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитись лише на золоті зливки. Але його було обмеже­но вартістю зливків. Наприклад, в Англії за зливок вагою 12 4 кг треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у франції за зливок вагою 12,7 кг — 215 тис. франків.

Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізний. стандарт. При цьому зв'язок грошей із золо­том здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валю­ту (девізу), яка мала золоте забезпечення. Щоб обміняти власну національну валюту на золото, її потрібно було спо­чатку обміняти на валюту країн із золотозливковим стан­дартом (англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню — на золоті зливки.

Під час світової кризи 1929—1933 pp. і в перші після-кризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані.

При золотодоларовому стандарті розмін національ­них валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ. У 1971 p. було припинено й обмін доларів на золото.

У 1976 p. країни — члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінгстон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи — паперово-кредитної, в основу якої покладено такі головні принципи:

— юридичне закріплена демонетизація золота, тобто пов­на відмова від золотого стандарту;

— скасована фіксація золотого вмісту національних ва­лют (масштабу цін);

— припинено виконання золотом ролі загального екві­валента;

— скасовано офіційну ціну на золото, яка раніше існу­вала (35 дол. за одну тройську унцію — 31,1 г);

— золото перетворено із грошового товару в звичайний товар, який продається й купується на світових ринках дорогоцінних металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції;

— впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів. У паперово-кредитній системі функціонують паперові Й кредитні гроші.

При цьому класичні паперові гроші як представники золота сьогодні зникли з обігу внаслідок його демонети­зації. Але потреба в них збереглася, оскільки державний бюджет має дефіцит, нерідко величезний. Для його покрит­тя державна скарбниця випускає паперові гроші, які не мають золотого забезпечення. Тому їх ще називають біле­тами державної скарбниці.

Кредитні гроші — це знаки вартості, які функціо­нують на основі кредитної угоди й виражають відно-сини між кредитором і боржником.

Первісне класичні кредитні гроші відрізнялися від па­перових грошей ( рис. 1.6.2.4.).

Горизонтальный свиток 10

Блок-схема: альтернативный процесс 8Блок-схема: альтернативный процесс 9

Рис. 1.6.2.4. Відмінності між грошима

Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкно­та, чек, кредитна картка, електронні гроші (рис. 1.6.2.5.).

Рис. рис. 1.6.2.5. Види кредитних грошей

Вексель це письмове боргове зобов'язання суворо вста­новленої законом форми, в якому вказані величина грошо­вого боргу, строки його сплати, а також право його власни­ка (векселетримача) вимагати від боржника (векселедав­ця) сплати боргу при настанні встановленого строку.

Векселі бувають простими і переказними.

Простий вексель це вексель, підписаний однією осо­бою на ім'я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Передача векселя іншій особі оформляється передаваль­ним записом (індосаментом). Третя особа може передати вексель четвертій особі, здійснивши власний передаваль­ний запис, і т. д. Таким чином, переказний вексель набуває певної форми грошей — кредитних грошей, що виконують функції засобів обігу і засобів платежу.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяють­ся на комерційні і банківські.

Комерційний вексель це боргове зобов'язання, яке підприємці видають один одному при купівлі-продажу товарів з дстрочкою платежу, тобто в борг. Власник комер­ційного векселя може використати його замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої особи.

Банкнота це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати, гроші і яким банк за­мінює комерційний вексель.

Банки проводять операції з обліку комерційних векселів суть яких полягає в тому, що власник векселя може до на­стання строку платежу представити його в банк і одержати зазначену у векселі суму з утриманням так званого об­лікового процента.

Класичні банкноти мали багато переваг перед комер­ційними векселями:

по-перше, банкноти користувалися більшою довірою, оскільки вони випускалися від імені банку, який є платоспро-можнішим, ніж окремий комерсант;

по-друге, банкнота обмінювалася банком на золото за першою вимогою пред'явника і тому перебувала в обігу нарівні із золотими грошима;

по-третє, оскільки банкнота випускалася банком замість облікованих ним комерційних векселів і вільно обмінювала­ся на золото, то вона мала подвійне забезпечення — товарне (товари під вексель) і золоте (золотий запас емісійного банку);

по-четверте, банкнота є безстроковим кредитним зобов'я­занням банку і тому, на відміну від комерційного векселя, має необмежений період обігу.

Однак ці переваги були притаманні лише так званим класичним (першодрукованим) банкнотам, які випускали­ся в період золотомонетного стандарту.

Коли було скасовано золотомонетний грошовий обіг, а далі й будь-який обмін банкнот на золото, банкноти стали втрачати істотні риси класичних кредитних грошей і по­ступово перетворилися на різновид паперових грошей. Цьо­му сприяло й те, що багато держав, потребуючи грошей, доз­волили емісійним банкам випускати банкноти не лише під забезпечення комерційних векселів, а й під векселі скарб­ниці (облігації державних позик) і просто для покриття дефіциту державного бюджету. Тим самим кредитні гроші, окрім власних функцій, виконують ще й функції паперо­

вих грошей. Сама ж банкнота стала своєрідним "гібридом" кредитних і паперових грошей.

чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей (рис. 1.6.2.6.).

Види чеків