Тема: ІІ Універсал.

Наростання політичної боротьби в Україні в липні-жовтні 1917 р.

План:

1. Угода Центральної Ради і Тимчасового уряду..

2. Виступ полуботківців та його розгром..

3. Наступ антиукраїнських сил.

4. Інструкція Тимчасового уряду.

5. Прорахунки УЦР.

6. Загострення конфлікту з Тимчасовим урядом.

7. Погіршення соціально-економічного становища. Корніловський заколот.

8. З’їзд народів у Києві.

9. З’їзд вільного козацтва в Чигирині.

Література:

Реєнт О.П., Малій О.В.Історія України. Підручник для 10 класу. Київ «Генеза»2010. с.116-124.

1. Угода Центральної Ради і Тимчасового уряду.

Тяжке становище в країні, яке дедалі погіршувалося, масові демон­страції 18 червня в Петрограді й інших містах, невдалий наступ на Південно-Західному фронті змусили Тимчасовий уряд шукати угоди з Цен­тральною Радою. У Петрограді непокоїлися з приводу подій в Україні, й уряд, пообіцявши забезпечити права її народу в місцевому управлінні та самоуправлінні, звернувся із закликом до Центральної Ради не відривати­ся від єдиної батьківщини і не розколювати армію. Однак марність подіб­них відозв стала настільки очевидною, що 29 червня до Києва прибула ро­сійська делегація на чолі з міністрами О. Керенським, І. Церетелі та М. Терещенком для переговорів. Платформою для перемовин представни­ки Тимчасового уряду обрали тезу про те, що Центральна Рада має відклас­ти остаточне розв'язання питання про статус України до Установчих збо­рів, а до того часу лише «готуватиме автономний устрій». Кошти на організацію управління краєм представники петроградського уряду обіця­ли виділити в тому разі, якщо державні структури підпорядковуватимуть­ся Петрограду.

Подібні положення містила й постанова Тимчасового уряду про за­твердження Генерального секретаріату, надіслана до Києва 3 липня 1917 р. після завершення переговорів. Цим документом закріплювалося становище «вищого органу для керування крайовими справами на Укра­їні». Склад українського уряду мав затверджувати Тимчасовий уряд. Пе­троград не заперечував проти створення українських військових частин, однак стояв на тому, щоб зберігалась єдність командування, дотриму­вався мобілізаційний план, а українські національні формування вчасно відбували на фронт. Переговори на деякий час зняли напругу у відноси­нах УЦР з правлячими колами в Петрограді.

3 липня 1917 р. Центральна Рада проголосила свій II Універсал, яким підтверджувалась єдність дій з Тимчасовим урядом.

УЦР брала на себе зобов'язання поповнити свій склад представника­ми національних меншин, щоб стати «єдиним найвищим органом ре­волюційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю». В Універсалі вказувалося, що Центральна Рада «підготовлятиме проекти законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Установчих зборів». УЦР виступала про­ти «самовільного здійснення автономії України до часу їх скликання». У документі також ішлося про намір мати своїх представників при ка­бінеті військового міністра, Генеральному штабі та Верховному головно­командувачу, які мали брати участь у комплектуванні українських вій­ськових підрозділів.

Угода Центральної Ради з Тимчасовим урядом свідчила про те, що обидві сторони пішли на взаємні поступки.