Тема 7. Фінанси Української Народної Республіки та Української держави (1917-1919 рр.)

7.1. Фінансова політика унр.

Після падіння царизму та встановлення влади Тимчасового уряду в Росії, 20 березня 1917 р. в Україні було сформовано Центральну Раду (УЦР) та її виконавчий комітет. Згодом створюється Генеральний секретаріат України та в його складі Секретаріат у фінансових справах. При цьому Україна розглядалася як національно-територіальна автономія у складі Росії, тому її фінансова політика мала узгоджуватися з політикою Тимчасового уряду. В Україні навесні 1917 р. була відсутня власна бюджетна, податкова, банківська, грошова системи, Центральна рада повністю фінансово залежала від Росії.

Податкова політика УЦР була хаотичною і дезорганізованою. У квітні 1917 р. УЦР ухвалює постанову про необхідність національного оподаткування українського народу. Впроваджується прогресивне оподаткування доходу. Особи з доходами понад 800 руб. на рік мали сплачувати податок у розмірі ¼ від ставки загальноросійського прогресивного подоходного податку, а з доходами нижче 800 руб. на рік – за фіксованою ставкою 50 коп.

Додатково до цього податку передбачалося запровадити:

• український поземельний податок за ставкою 10 коп. з десятини землі (господарства до 1 десятини землі не оподатковувалися);

• разовий заробітний податок – зі ставкою ¼ одноденного заробітку. Він мав сплачуватися у день, визначений Генеральним секретаріатом.

І Універсалом УЦР зобов’язує громадян і установи з 1 липня сплачувати особливий податок на рідну справу і регулярно пересилати його в скарбницю УЦР. Фінансова комісія ухвалила влаштувати День національного фонду, і по всіх містах провести збір коштів, продаж українських газет і книжок, вистави, концерти, мітинги, лекції тощо. Але практичних дій щодо реалізації цього заклику не здійснено.

Для наповнення Головної Скарбниці (бюджету) відповідно до універсалу УЦР доходи від цукрової монополії мали надходити на потреби України. Вводилася також винна монополія – право продажу легких вин надавалося місцевим органам влади. Фінансові комісії у складі губернських комітетів мали контролювати сплату податків, обіг алкоголю і розробити систему акцизів на нього. Однак ці рішення так і не були втілені у життя.

29 вересня 1917 р. була прийнята декларація Генерального Секретаріату щодо засад економічного та фінансового розвитку України, яка передбачала розмежування загальнодержавних та українських доходів, розробку українського бюджету, впровадження прогресивного оподаткування маєтків та податку на незаконний приріст їх вартості, заснування українського національного банку.

У сфері бюджетних відносин політика УЦР фактично обмежувалася заходами, спрямованими на забезпечення роботи самої УЦР і Генерального секретаріату. Відповідно до угоди з Тимчасовим урядом, УЦР мала одержати фінансування з центру обсягом 300 тис. руб. Однак, ці кошти так і не були переведені до Києва, що змусило Генеральний секретаріат взяти двомісячну позику на виплату зарплати і поточне утримання УЦР і урядового апарату.

Складання бюджету УНР на 1918 р. здійснювалося на базі російського бюджетного права. 22 грудня 1917 р. УЦР затверджує закон «Про державні кошти України», згідно якого всі державні податки і прибутки, що збираються на території УНР, визнавались доходами державного скарбу УНР.

IV Універсал від 22 січня 1918 р. передбачав здійснення реформ у сфері економіки за наступними напрямами: безоплатну передачу землі народові; відбудову знищених війною місцевостей за рахунок коштів державного скарбу; соціальне забезпечення інвалідів війни; піднесення промисловості та залучення до праці безробітних; введення державної монополії на виробництво і торгівлю основними видами продукції з метою пониження податків; встановлення державно-народного контролю над усіма банками.

Однак всі рішення УЦР виявились декларативними. За час свого існування уряд так і не розпочав жодних реформ. У сфері податків він обмежився підвищенням акцизних ставок та введенням податку на вино. Вводились окремі податки, попередні відмінялись, але це відбувалось хаотично, бо фінансового і податкового плану не було, звіти не складались. Так, 19 грудня 1917 р. Радою було прийнято закон про підвищення поштово-телеграфного та телефонного тарифу на 100% та введення особливого податку на телефонні апарати у розмірі 25 крб. з кожного. Було підвищено поштові тарифи за перевезення газет. 1 січня 1918 р. був виданий закон про промислові та акцизні збори з виробництва та продажу пива. Акциз був встановлений у розмірі від 4 до 20 крб. з пуда солоду. Пізніше був введений податок на коньяк та виноградне вино. Інших податків уряд УЦР так і не ввів.

УЦР робила спроби впровадити власну грошову одиницю. З жовтня 1917 р. по березень 1918 р. грошовою одиницею УНР були кредитові білети УНР, які перебували в обігу паралельно до російських кредитових білетів.

У кінці січня 1918 р. радянські війська захопили Київ і запровадили свої фіскальні заходи – контрибуцію і реквізицію. Тільки в Києві сума контрибуцій становила 10 млн. руб., яких за місяць встигли зібрати 5 млн. руб. готівкою. Промислові підприємства і банки було закрито, знайдені кошти і золото конфісковано.

Невдовзі за допомогою німецько-австрійських військ Центральна Рада повернулася до Києва. При відступі більшовики вивезли 20 млн. руб. кредитовими білетами, на 1,7 млн. руб. – золотих монет, на 700 млн. руб. – процентних білетів. Більшовики також вивезли літографічні відбитки для друкування грошей і тому в обігу перебували багато фальшивих грошей.