29 Лекцї з курсу «Фінанси»

Тема 7. Фінансовий ринок.

1. Фінансовий ринок як економічна категорія, його суспільне призначення, роль у розподільчих процесах. Функції фінансового ринку.

2. Елементи фінансового ринку (суб’єкти, об’єкти, курс валют, процентні ставки, курс цінних паперів).

3. Сегменти фінансового ринку (ринок банківських позик і ринок цінних паперів), їх загальна характеристика.

4. Інструменти ринку банківських позик і ринку цінних паперів.

5. Сутність цінних паперів, їх ознаки, економічна та юридична характеристика. Класифікація цінних паперів.

6. Первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий, організований і неорганізований (вуличний) ринок цінних паперів

7. Фондова біржа як центр торгівлі цінними паперами, її функції.

8. Ризик і ціна капіталу на фінансовому ринку. Методи мінімізації ризиків.

9. Суб’єкти фінансового ринку. Місце і роль держави на фінансовому ринку.

10. Професійні учасники ринку цінних паперів.

11. Поняття і сегменти ринку фінансових послуг, його зв’язок з фінансовим ринком. Суб’єкти ринку фінансових послуг.

12. Інституційна структура фінансового ринку і ринку фінансових послуг.

13. Види фінансових послуг, їх зміст.

14. Державне регулювання фінансового ринку і ринку фінансових послуг.

Ключові терміни: ринок грошей; ринок фінансових по­слуг; кредитний ринок; ринок цінних паперів; акція; про­ста акція; привілейована акція; іменна акція; акція на пред'явника; паперова акція; електронна акція; номіна­льна акція; акція без номіналу; преміальна акція; обліга­ція; державна облігація; інституційна облігація; проце­нтна облігація; дисконтна облігація; конвертована облігація; забезпечена облігація; незабезпечена обліга­ція; казначейський вексель; депозитний сертифікат; ін­вестиційний сертифікат; комерційні папери; емітент; інвестор; фінансовий посередник; фондова біржа; інве­стиційний фонд; інвестиційний керуючий; депозитарій; реєстратор; первинний ринок цінних паперів; вторин­ний ринок цінних паперів; біржовий обіг цінних паперів; позабіржовий обіг цінних паперів.

1. Фінансовий ринок як економічна категорія, його суспільне призначення, роль у розподільчих процесах. Функції фінансового ринку.

За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ре­сурсів через купівлю-продаж тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами її задово­лення. Кошти можуть бути в наявності в одних власників, а інве­стиційні потреби виникають в інших. Фінансовий ринок виступає посередником руху коштів від їх власників до користувачів. Він являє собою особливу форму організації руху грошових коштів у народному господарстві. і має своїм призначенням забезпечити.

Головне призначення фінансового ринку - забезпечення підприємствам, державі і фізичним особам належних умов для за­лучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів, найбільш повного і швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка б задовільняла як інвестора, так і позичальника капіталу.

Фінансовий ринок являє собою механізм перерозподілу фі­нансових ресурсів підприємств і нагромаджень населення між суб'єктами господарювання і галузями економіки, «зв'язування» частини грошових коштів, не забезпечених споживчими товара­ми, а також засобом покриття дефіциту державного бюджету.

Фінансовий ринок складається з багатьох різних каналів, че­рез які гроші переливаються від власників заощаджень до пози­чальників (рис. 14.1).

	Позичальники (фірми)		пряме фінансування				Власники заощаджень (населення)
непряме фінансування
				Фінансові посередники

Рис. 14.1. Види фінансування інвестицій

Канали прямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичаль­ників.

Канали непрямого фінансування - це канали, якими гро­шові кошти рухаються від власників до позичальників через фінансових посередників (банки, інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди тощо).

Фінансовий ринок це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні по­питу і пропозиції на специфічні послуги - фінансові послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки.

Як економічна категорія фінансовий ринок виражає еко­номічні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, вкладеної у фінансових активах. Економічні відносини та взаємозв'язки, які виникають на фінансовому ринку, визнача­ються об'єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб'єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати гро­шові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлю­ють реальні можливості функціонування всіх суб'єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів.

Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансо­вого ринку має певні часові обмеження і здійснюється на, умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок знач­но впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінан­сової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентро­вані в державних грошових фондах, у розпорядженні під­приємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансо­вих ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.

За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізу­ються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначен­ня. Наявність фінансового ринку — об'єктивне явище, зумов­лене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення роз­витку економіки держави.

Кругообіг коштів, що опосередковує економічну діяльність у державі, здійснюється постійно, проте в процесі цього руху коштів може настати час, коли їхня частка вивільняється з кру­гообігу на окремо взятому підприємстві або в організації, чи у конкретного громадянина. Інші суб'єкти економічного про­цесу в цей же час відчувають тимчасову потребу в коштах. Фінансовий ринок здатний задовольнити інтереси кожного з них.

Можуть виникати й інші ситуації. Так, наприклад, пев­ний суб'єкт економічної діяльності, юридична чи фізична особа використовують наявні в неї ресурси з метою одержан­ня доходу. Ці фінансові ресурси на фінансовому ринку мо­жуть бути трансформовані в цінні папери, шо принесуть до­хід. Форми і методи мобілізації ресурсів на фінансовому ринку дуже різноманітні, проте важливим його завданням є повне, своєчасне і з найменшими затратами задоволення потреб усіх учасників ринку. У країнах із розвинутою ринко­вою економікою фінансовий ринок є особливим і необхід­ним середовищем для успішного функціонування економіки й соціальної сфери.

Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбува­ються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують сус­пільні витрати, в тому числі й кожного учасника ринку.

Досконалий фінансовий ринок — це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансо­вих ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів гро­шей або капіталу.

Фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфля­ції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певно­му балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фі­нансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий пе­рерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах.

Мають свої особливості й вади процеси формування та функціонування фінансового ринку в країнах із перехідною економікою. Характерним для них є те, що у цих країнах невисокий рівень виробництва, невелика частка ВВП у роз­рахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, не­достатньо розвинута економічна інфраструктура, приховане безробіття, високий дефіцит державного бюджету, значні темпи інфляції, нестабільна валюта, величезні обсяги "тіньової" економіки, політична нестабільність. Усе це неми­нуче призводить до того, що при переході до ринку еконо­міка країни неспроможна залучити коштів іноземних інвес­торів, перетворити велику частку внутрішніх заощаджень в інвестиції і спрямувати капіталовкладення у перспективні галузі. Результатом цього є те, що фінансовий ринок в перехідний період слабкий та неефективний. Крім того, у ба­гатьох країнах із перехідною економікою фінансові ринки, і насамперед така їхня складова, як ринки цінних паперів, були побудовані на масовій приватизації і швидкому зрос­танні приватного сектора, створенні великої кількості нових компаній, які одержували фінансування за допомогою на­дання державних гарантій.

Що стосується України, то, крім сказаного вище, слід дода­ти, що вона має неефективну систему захисту заощаджень гро­мадян, обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зро­били привабливими лише обслуговування держави та коротко­строкових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначи­ло невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповід­ність міжнародним стандартам.

Суть фінансового ринку найбільш повно виявляється у функ­ціях, які він виконує:

• фінансування суб'єктів фінансових відносин, що забезпе­чується через перелив заощаджень в інвестиції;

• визначення найефективніших напрямів використання акуму­льованого капіталу щодо забезпечення високого рівня його доходності;

• створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

• формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти шляхом врівноваження попиту і пропозиції на фінансові ресурси;

• соціальна функція. Суть цієї функції має два прояви: по-пер­ше, за рахунок володіння цінними паперами їх власники одержу­ють додатковий дохід у вигляді процентів і дивідендів. По-друге, акціонери реалізують себе як співвласники акціонерного товари­ства і мають право управляти ним.