Тема 1. Організаційно-економічні основи біржової діяльності.

Сучасна товарна біржа – це результат довготривалої еволюції торгівлі від початкових примітивних форм до високоорганізованого оптового ринку.

Для сталого функціонування виробництва необхідно, щоб певні ресурси в погодженому обсязі, асортименті і обумовленої якості були доставлені в умовлений термін. Безпосередній зв’язок з виробництвом здійснює, як правило, оптова торгівля, шляхом виконання наступних функцій :

• вивчення економічної кон’юнктури ринку і прогнозування основних тенденцій її розвитку;

• робота з продукцією по достатньо широкій номенклатурі;

• формування партій товару за обсягами і бажаннями покупця;

• пакування партій товару та зберігання товару;

• доставка (транспортування) товару до місця призначення;

• надання кредиту клієнтам у вигляді товарного кредиту;

• надання орендних послуг;

• надання інформації і консультаційних послуг (наприклад, цінової, технічної інформації, рекомендацій по встановленню обслуговування і продажу виробів).

Біржова торгівля є невід’ємною і складовою частиною оптової торгівлі. Зародження елементів біржової торгівлі починалось із самого елементарного локального ринку (базару), причому в країнах з високорозвинутою ринковою економікою, як правило базари, як один з напрямків реалізації продукції, уже припинив своє існування.

Біржова торгівля ввібрала в себе характерні риси як звичайної ринкової торгівлі, так і аукціонної торгівлі. Вона представляє собою самостійну форму комерційної діяльності з ціллю одержання прибутку. В той же час, біржі не є прибутковими організаціями, а це місце, де здійснюються комерційні операції.

Біржова торгівля має такі особливості:

• концентруються в місцях виробництва і споживання товару, тобто в великих промислових, сільськогосподарських і торгових центрах;

• торгівля здійснюється по специфічним видам товарів, так названих біржових товарах, великими партіями;

• торгівля ведеться в умовах відсутності товару по взірцях, описанню, каталогу, а також контрактах і договорах на їх поставку в майбутньому і правом заключення таких договорів в майбутньому;

• проводиться регулярно, враховує можливість концентрації попиту і пропозиції продавців і покупців в часі і просторі;

• відрізняється відкритістю торгів, тобто всі бажаючі можуть отримати вичерпну інформацію про обсяги товарів, проданих на торгах і цін, що склалися;

• характеризується вільним ціноутворенням, тобто ціни формуються в залежності від попиту і пропозиції, де має місце конкуренція, ціни не постійні і змінюються в залежності від кон’юнктури ринку;

• ведеться, як правило, біржовими посередниками, які можуть виступати від імені і в інтересах товаровиробників і споживачів товару. Біржове посередництво в біржовій торгівлі здійснюється виключно біржовими посередниками - брокерськими фірмами, брокерськими конторами і незалежними брокерами. Сама біржа, як така не може виступати в якості біржового посередника.

• передбачає відсутність прямого державного втручання на процес біржових торгів;

• ведеться по єдиним історично сформованими і законодавчо затвердженими правилами, дії яких регулює ринок, що функціонує (з використанням типових документів для оформлення контрактів), здійснюється при наявності певних вимог до умов поставки проданих товарів;

• виробляє два основних стандарти, що характеризують якість і ціну товару, що являється об’єктом купівлі-продажу.

Проте, до сьогоднішнього рівня розвитку, біржовий ринок прийшов еволюційним шляхом. Сучасні товарні біржі мають понад п’ятивікову історію.

З давніх часів купці збиралися в певному місці, щоб знайти покупця, отримати ділову інформацію, та перш за все відомості про останні ціни на ті чи інші товари. Такі збори проходили в Древньому Римі при кінці другого сторіччя нашої ери.

В 1553 році марсельські купці стали вимагати собі “місце, яке б служило їм приміщенням для зустріч, щоб уникнути дискомфорту, який вони мали, перебуваючи на вулиці”.

Поступово складався порядок проведення біржових торгів. Їх учасники прийшли до висновку, що їм зовсім не обов’язково привозити товар із собою. Достатньо лиш домовитись про його ціну. Все інше повинно бути обумовлено в заключному договорі. На біржових зборищах, крім купівлі-продажу, вирішувались питання страхування, перепродажу векселів та інше. З часом середньовічна біржа набувала сучасних рис.

Перша спеціальна будова для біржі була споруджена в 1556 році в місті Антверпені. На початку 17 сторіччя центр торгової та фінансової діяльності перемістився в Амстердам. В Амстердамі сходились нитки всіх ділових операцій. Біля 5 тисяч людей збирались кожен день на місцевій біржі із дванадцятої до другої години. Кожній комерційній галузі відводилось певне місце. Добра тисяча маклерів та присяжних обслуговували відвідувачів біржі. Майже вся Європа перебувала в боржниках Амстердаму. Родоначальником ринку цінних паперів вважається Амстердам. Тут у тому ж 17 сторіччі виникла перша фондова біржа. Хоч іще раніше облігаціями державних позик торгували у Венеції та Флоренції. В Генуї існував активний ринок розписок та платіжних зобов’язань. На Лейпцігських ярмарках котирувались “долі” (акції) німецьких родовищ.

На початку 18 сторіччя центром світової торгівлі стає Лондон. Проте справжній розквіт світової біржової торгівлі приходиться на 19 сторіччя. Пальму першості захоплює Лондонська біржа.

З часом самою престижною стає Нью-Йоркська біржа, що розмістилась по вулиці, сьогодні відомій під ім’ям Уолл-стріт.

Перша товарна біржа в США була відкрита в Чікаго в 1848 році. Її засновниками переслідувалась мета “забезпечити впорядковану систему торгівлі зерном, а також захистити виробників та покупців від негативних наслідків змін цін”.

З того часу світовий біржовий ринок сягнув від торгівлі спотовими контрактами, тобто торгівлі реальним товаром з коротким терміном поставки до торгівлі угодами, з відстроченою поставкою, тобто форвард, коли забезпечується поставка товару відповідної якості у визначений термін (на більш тривалий період ) за цінами на момент укладання угоди, які ,як правило, гарантують товаровиробникам певний рівень прибутку. Перша така угода була укладена в 1730 році на японській рисовій біржі “Доджима” і була названа завчасною контрактацією

Форвардний контракт являв собою торгову угоду, відповідно до якої продавець поставляє конкретну продукцію покупцю до визначеного терміну в майбутньому. У момент заключення контракту сторони домовляються про обсяг постачання і якість товару (беручи за базу біржовий стандарт), час і місце постачання, а також про ціну. Продавець товару поставляє його на один із складів біржі, де проводиться його перевірка і видається складське посвідчення. Документ передається продавцем покупцю проти грошових документів (чека).

В 1865 році на Чікагській товарній біржі був розроблений і впроваджений стандартний типовий контракт на поставку зерна в майбутньому, який мав назву “ф’ючерсний”. Такий контракт включав стандарти на якість, розмір партії товару, строки та місце його доставки.

Ф’ючерсний контракт, на відміну від контракту на реальний товар, не передбачає зобов’язання сторін про поставку або прийом реального товару, а тільки купівлю-продаж прав на цей товар. Результатом такої угоди є можливість виплати або одержання різниці між ціною контракту в день його укладання та ціною в день його виконання. Освоєння технології торгівлі ф’ючерсними контрактами призвело до витіснення з бірж спотових і форвардних контрактів.

Товарні ф’ючерсні контракти грали головну роль на біржах до кінця 70-х років. Поступово їхня частка знизилася, у той час як частка фінансових ф’ючерсів різко зросла. В даний час на них припадає більш 70% загального числа угод на ф’ючерсних біржах.

В 1982 році в практику біржової торгівлі було введено новий вид контрактів – опціони на ф’ючерси. В протилежність ф‘ючерсам, опціони на ф’ючерси , надають право інвесторам встановлювати ступінь ризику і обмежень його вартістю премії, що виплачується за надання права продавати чи купляти ф’ючерсний контракт. Придбавши опціон за спеціальною ціною-премією, покупець має можливість з часом купити реальний товар за попередньою ціною, встановленою на момент покупки опціону, тобто володіючи опціоном, покупець володіє правом покупки за вигідною для нього в даний момент ціною. Вперше опціонні контракти були укладені на Чиказькій торговій біржі на сою в 1984 році і кукурудзу – у 1985 році.

Практично весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а саме – 98%, забезпечується завдяки діяльності п’ятдесяти бірж, з яких 84% обороту припадає на біржі США, 8% - Великобританії, 6% - Японії і 2% - на товарні біржі інших країн. Обсяг світового біржового обороту оцінюється в 3.5-5.0 трлн. дол.

Американські товарні біржі традиційно спеціалізувалися на сільськогосподарській продукції, Великобританії – на дорогоцінних і кольорових металах і енергоносіях, Японії – на аграрній продукції, хоча зараз ця спеціалізація у всіх трьох центрах носить не настільки яскраво виражений характер.

Структура світового товарообороту за останні роки змінюється в бік зростання питомої ваги кольорових та дорогоцінних металів, енергоносіїв та значного зменшення долі цукру, кави, какао, бавовнику, вовни.

Не дивлячись на переважаючу роль в світовій торгівлі бірж США, Великобританії, Японії, Франції, важливі міжнародні товарні біржі знаходяться і в Сінгапурі, Бразилії, Філіпінах. Помітну роль в світовій біржовій торгівлі відіграють також біржі, що функціонують в Аргентині, Австралії та Східно-Європейських країнах.