Міністерство освіти і науки України

Європейський університет

Черкаська філія

Кафедра математичних та комп’ютерних дисциплін

Звіт

з лабораторної роботи №2

На тему: Архіватори та антивірусні засоби

Перевірила: Виконала:

студентка ІІ курсу БК-02

Малясова Г.О

Черкаси 2011

9. Поняття архівації даних. Архіватори. Призначення та основні

функції програм-архіваторів

Потреба в архівуванні часто виникає під час копіювання великих обсягів інформації для тривалого зберігання на дискети. Для цього використовується стиснення. Під стисненням треба розуміти таке кодування інформації, коли закодований варіант займає менше дискової пам’яті, ніж вихідний.

Процес стиснення даних називають архівацією даних, а результат – архівною інформацією.

Архіватори надають можливість зменшити кількість дискет, необхідних для зберігання цієї інформації.

Архіватори – це спеціально написані програми що дозволяють зберігати певну інформацію на ПК займаючи при цьому найменше місця, а це в свою чергу призводить до найефективнішої роботи ПК.

Архіватори є двох типів :

• Архіватори, що працюють в режимі командного рядка. Суть роботи з даними архіваторами полягає у тому, щоб вводити команди, що відповідають назві виконуючого файлу програми. При цьому дуже важливо не забути про завдання відповідних параметрів.

Архіватори даного типу працюють у текстовому режимі операційної системи. Щоб краще зрозуміти як відбувається дана операція приведемо приклад.

Отже, НАПРИКЛАД: в режимі сеансу MS-DOS даний тип архіваторів працює дуже ефективно. Відповідну команду архівування можна задавати також через командний рядок програмної оболонки (Оболонки Windows Commander)

• Архіватори-оболонки – це програми із зручним інтерфейсом, що полегшує виконання будь-яким користувачем операцій над архівами.

Дані архіватори є і з графічним інтерфейсом для операційної системи подібних до Windows.

Взагалі робота з архіваторами підвищує комп’ютерну грамотність користувач і дозволяє уникнути загромадженості вінчестера.

Робота по стисненні даних ведеться безперервно, бо стиснення даних дуже важливий напрямок у роботі кожного зацікавленого у цьому.

Хоча архіватори залишаються все ж таки перспективними засобами стиснення інформації бо в основі їх функціонування лежать логарифмічні перетворення, що включають у себе безліч комбінаційно-кодувальних операцій.

Розрізняють такі програми-архіватори:

1. Робота з архіваторами WinZip – це дуже зручний і легкодоступний спосіб виконання потрібної нам операції. Для архівування інформації в операційній системі типу Windows потрібно знати, що даний архіватор працює в оболонці, вікно якої має інтерфейс схожий на Power Archive, але без панелі папок.

Проте WinZip може працювати в режимі майстра WinZip.(WinZip Wizard), який використовують користувачі – початківці.

Порядок перетворення архівного файлу в саморозархівований exe файл, знищення файлів в архіві, встановлення коментарів, тестування та можливість розархівування та наявність ПК – вірусів у вказаних архіваторах повністю ідентичні.

Для архівування файлів за допомогою майстра WinZip необхідно у класичному вікні програми вибрати об’єкт, що потрібно заархівувати і натиснути комбінацію клавіш Schist + W або натиснути кнопку Wizard.

WinZip забезпечує:

• створення нового архіву;

• перегляд і відкриття існуючого архіву;

• додання (вилучення) файлів до архіву

• підтримку інтерфейсу Windows 9x/2000

• Internet – підтримку до форматів Internet файлів – zip

• Стиснення – Unix UUE ncode, BinHex, ARJ, H2H та інші

• Створення саморозпакувальних архівів;

• Вірусну перевірку.

Для відкривання існуючого архіву його активізують, клацаючи правою клавішею миші (команда «Открыть»). У результаті на екрані дисплея з’являється вікно.

2. WinRar – дуже популярний архіватор, схожий на WinZip створений російським програмістом Євгеном Рошалом. Хоча в ньому виводиться диск активної папки. Щоб відобразити вміст архівного файлу достатньо натиснути праву кнопку миші на його імені, або через вікно відкриття файлу.

В пункті меню файлу вибрати команду «открыть» архів або ж можна натиснути Ctrl + О.

Вихід з архівного файлу здійснюється так само, як із звичайної папки. Щоб створити новий архів або добавити файли до існуючого архіву, треба у вікні оболонки перейти в папку де знаходяться файли, що слід за архівувати та відмітити і виконати вищевказані дії.

Для виконання операції розархівування у WinRar спочатку входимо у архів та відмічаємо відповідні файли. Після чого тиснемо Alt + E. Виконаємо вищеописані операції з конкретним файлом. Щоб заархівувати файл Active.dll або добавити до існуючого архіву переходимо у вікні оболонки у папку з файлами виділяємо мишкою даний файл і виконуємо вищевказані операції по заархівуванню файлу.

10. WinRAR — це один з найбільш потужних і зручних архіваторів для Windows.

Зручний інтерфейс, підтримка всіх потрібних форматів архівації і загальне досить висока якість не залишає шансів конкурентам. WinRAR має повну підтримку форматів RAR і ZIP, а також може виконувати всі основні операції з форматами: 7Z, ACE, ARJ, BZ2, CAB, GZ, JAR, LZH, TAR, UUE, Z та ISO (CD-іміджі).

У програми є спеціальний алгоритм для стиснення мультимедійних файлів (за допомогою якого можна домогтися ще більшому ступені стиснення мультимедіа-файлів), підтримка багатотомних архівів, уміє створювати SFX-архіви з заданим текстом у вікні і заголовку вікна, встановлювати пароль на створювані архіви, забезпечує повне управління файлами в архівах, відновлення пошкоджених архівів, шифрування та багато іншого.

Головне вікно програми WinRAR містить смугу заголовка, рядок меню, панель інструментів, рядок стану і робочу ділянку

У смузі заголовка є кнопки системного меню, згортання, розгортання та закриття вікна. Тут також можна прочитати ім'я поточного диска, папки і самої програми.

Рядок меню має шість меню: Файл, Команди, История, Избранное, Параметри і «?».

Файл містить команди для вибору і/або перегляду вмісту дисків та папок, а також їх закриття.

Команди — команди виконання основних функцій WinRAR.

История — імена файлів, із якими користувач працював останнім часом.

Избранное дає змогу додавати папки і архіви у папку Избранное.

Параметри містить команди для встановлення параметрів WinRAR.

«?» забезпечує доступ до довідкової системи програми WinRAR.

11. На панелі інструментів розміщено кнопки, що повторюють пункти з меню Команди, а також список дисків, який розкривається для зміни диска. Тут відображаються кнопки команд, що відповідають режимам керування файлами й архівами (рис. 1.47, 1.48).

У рядку стану є кнопки «Диск», яка призначена для зміни поточного диска, і «Ключ», що використовується для введення пароля. За умовчання значок ключа має жовтий колір, після введення пароля — червоний. У середній частині рядка виводиться розмір виділених файлів або поточний стан, у правій — загальна кількість файлів у папці та їхній розмір.

На робочій ділянці вікна відображається вміст поточної папки (в режимі керування файлами) або вміст архіву (в режимі керування архівами).

Для кожного файла показуються ім'я, розмір, тип і дата його зміни, а для архівного — додається ще й розмір після архівації.

Щоб перейти до батьківської папки, треба двічі клацнути мишею на папці, позначеній символом «..», або натиснути на клавішу <BackSpase>.

Основні команди і відповідні кнопки панелі інструментів WinRAR, а також їх призначення, наведено у табл. 1.7.

13. Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу.

Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам.

За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні створення і поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу.

Походження терміну

Назва програми "комп'ютерний вірус" походить від однойменного терміну з біології за її здатність до саморозмноження. Саме поняття "комп'ютерного вірусу" з'явилося на початку 1970-тих і використовувалося у програмуванні та літературі, зокрема, у фантастичному оповіданні "Людина в рубцях" Грегорі Белфорда. Проте, автором терміну вважається Ф. Коен, який у 1984-тому році опублікував одну з перших академічніх статей, що були присвячені вірусам, де і було використано цю назву.

Класифікація

Всі віруси можна поділити на групи :

Завантажувальні віруси — Заражають завантажувальні сектори жорстких дисків (вінчестерів) і дискет.

Файлові віруси — Заражають файли. Ця група в свою чергу поділяється на віруси, які заражають виконувальні файли (сом-, ехе-віруси); файли даних (макровіруси); віруси — супутники, які використовують імена інших програм; віруси сімейства dir, які використовують інформацію про файлову структуру. Причому два останніх типи зовсім не модифікують файли на диску.

Завантажувально-файлові віруси — спроможні вражати, як код завантажувальних секторів, так і код файла. Віруси поділяються на резидентні та нерезидентні. Перші при отриманні керування, завантажуються в пам'ять і можуть діяти на відміну від нерезидентних не тільки під час роботи зараженого файла.

Stealth-віруси — фальсифікують інформацію, читаючи з диску так, що активна програма отримує невірні дані. Вірус перехоплює вектор призупинення INT 13h і поставляє зчитувальній програмі іншу інформацію, яка показує, що на диску «все в нормі». Ця технологія використовується як в файлових, так і в завантажувальних вірусах.

Ретровіруси — звичайні файлові віруси, котрі заражають антивірусні програми, знищують їх або роблять їх непрацездатними. Тому практично всі антивіруси, в першу чергу перевіряють свій розмір і контрольну суму файлів.

Multipartition—віруси — можуть вражати одночасно exe, com, boot-сектор, mother boot record, FAT і директорії. Якщо вони до того ж володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, то стає зрозуміло, що такі віруси — одні з найнебезпечніших.

Троянські програми (англ. Trojans) — проводять шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або наряду з ними. Вони не спроможні на самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем.