- •1. Поняття, ознаки і сутність держави
- •2. Організація соціальної влади в додержавному (первісному) суспільстві
- •3. Походження держави
- •4. Класифікація держав
- •5. Правова держава і громадянське суспільство
- •1. Зміст і співвідношення понять "влада", "політична влада", "державна влада"
- •2. Поняття та елементи політичної системи суспільства
- •3. Місце держави в політичній системі суспільства
- •1. Поняття та елементи форми держави
- •2. Форма державного правління
- •3. Форма державного устрою
- •4. Державний (державно-правовий) режим
- •1. Поняття і властивості функцій держави
- •2. Форми і методи здійснення функцій держави
- •3. Види функцій держави
- •1. Поняття і властивості функцій держави
- •2. Форми і методи здійснення функцій держави
- •3. Види функцій держави
- •1. Поняття та елементи механізму держави
- •2. Державний апарат
- •3. Органи держави: поняття і види
- •1. Поняття народовладдя та форми його здійснення
- •2. Вибори як форма прямого народовладдя
- •3. Референдум як форма прямого народовладдя
- •1. Причини багатомапіття концепцій держави
- •2. Основні сучасні концепції держави
Київ 2009
ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ I ПРАВА
Лекція 1. Поняття, походження і класифікація держав
1. Поняття, ознаки і сутність держави.
2. Організація соціальної влади в додержавному (первісному)
суспільстві.
3. Походження держави
4. Класифікація держав.
5. Правова держава і громадянське суспільство.
1. Поняття, ознаки і сутність держави
Держава є одним із найскладніших суспільних явищ. Ця складність, а також та велика роль, яку держава відіграє в суспільному житті, завжди привертали до неї увагу численних дослідників. Але в різні часи навіть саме поняття держави визначали по-різному. За далекої античності видатний давньогрецький учений і філософ Аристотель визначав державу як зосередження всіх розумових та моральних інтересів громадян. Давньоримський політичний діяч, оратор і письменник Цицерон розумів державу як союз людей, об'єднаних ідеями загальної корисності та справедливості. У першій половині XX століття після створення Ліги Націй стали виникати проблеми з визначенням того, хто міг стати її членом. По суті питання полягало в тому, які ознаки повинна мати держава. Відповідь на це питання намагалися дати ще в 1933 році на міжнародній конференції в Монтевідео. Прийнята на ній Заключна Конвенція визначила, що держава як суб'єкт міжнародного права повинна мати такі ознаки: а) постійне населення, б) певну територію, в) уряд, г) здатність вступати у зносини з іншими державами. У вітчизняному правознавстві довгий час панував класовий підхід до оцінки всіх соціальних явищ. У відповідності з ним держава визначалась як знаряддя в руках панівного класу для приборкання та забезпечення покори всіх інших класів.
Нині призначення держави вбачається уже не в здійсненні насилля щодо певної частини громадян, її головним завданням визначається створення і забезпечення таких відносин у суспільстві, які б якнайбільше сприяли задоволенню потреб та інтересів кожної людини, незалежно від того, до якої соціальної групи вона належить. Зважаючи на це і враховуючи, що в сучасних умовах класові ознаки та відмінності в загальноприйнятому їх розумінні виявляються не так виразно, як раніше, у визначенні поняття держави класові ознаки спеціально не підкреслюються.
Отже, в сучасному розумінні держава — це особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління й примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили.
Держава має ряд ознак, які принципово відрізняють її від усіх інших соціальних організацій — політичних партій, професійних спілок, релігійних організацій, органів місцевого самоврядування, інших об'єднань громадян. До таких основних ознак держави відноситься те, що вона:
• є офіційним представником усього суспільства і виступає від його імені як всередині країни, так і за ЇЇ межами;
• має політичний характер, тобто основним її призначенням є здійснення владних, управлінських функцій у суспільстві Ці функції реалізуються в діяльності спеціальних структур, які виступають від імені держави і називаються державними органами (державним апаратом);
• володіє спеціальним апаратом управління і примусу, повноваження якого поширюються на все суспільство;
• здатна надавати своїм велінням (рішенням) загальнообов'язкової сили, яка забезпечується можливістю застосування державного примусу;
• організовує поділ населення за територіальною ознакою. Держава не може існувати без певної території, тобто визначеної кордонами держави частини земної поверхні, на якій веління даної держави є загальнообов'язковими для всіх, хто на ній перебуває. Тому з виникненням держави залежність людей від влади визначається передусім фактом перебування або народження на території певної держави, а не їх належністю до певного роду чи племені, тобто за ознакою крові, як це було в первісному, до-державному суспільстві;
• єдиний у суспільстві суб'єкт, що володіє суверенітетом, який слід розуміти як верховенство, незалежність, єдність та неподільність державної влади.
Верховенство державної влади означає, що в межах території держави немає і не може існувати будь-яких суб'єктів, здатних якимось чином обмежувати владні повноваження держави чи впливати на їх здійснення. Саме ця ознака суверенітету держави зумовлює, наприклад, те, що правила поведінки, які формулюються державою в законах та інших нормативно-правових актах, не підлягають затвердженню іншими структурами й мають безперечне верховенство над правилами, що випливають зі звичаїв, встановлюються актами громадських об'єднань тощо.
Незалежність державної влади означає її самостійність і незалежність від інших держав при прийнятті рішень, що стосуються як питань внутрішнього життя держави, так і її відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.
Єдність державної влади означає, що єдиним джерелом влади в державі є народ і лише народ може вирішувати питання про організаційні форми й межі здійснення належної йому влади.
Неподільність державної влади означає, що вона буде реальною і може забезпечувати повне й ефективне виконання покладених на неї завдань лише за умови, що їй повністю, без будь-яких виключень, притаманні верховенство, незалежність і єдність. Тому намагання обґрунтувати існування "обмеженого" або "часткового" державного суверенітету є безпредметними, оскільки в них йдеться про явища, які в принципі не можуть існувати;
• організовує і здійснює збирання податків. Функціонування держави, утримання й діяльність державного апарату вимагають певних коштів. Ці кошти формуються шляхом встановлення і збирання податків, тобто обов'язкових платежів, що стягуються державою з громадян та організацій до державного бюджету. Одержані таким чином кошти використовуються державою у відповідності з потребами усього суспільства;
• має свою офіційну символіку. Державні символи — це встановлені конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які уособлюють її суверенітет. Конституція України (стаття 20) встановлює такі символи нашої держави — Державний Прапор, великий і малий Державні Герби, Державний Гімн — і викладає їхню загальну характеристику. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
У деяких державах можуть запроваджуватися й інші державні символи — державні кольори, державна печатка, державний девіз. Девіз держави — це короткий вислів, у якому знаходять своє вираження найвищі цінності даної держави. Наприклад, девіз ФРН — "Єдність, закон і свобода", Великобританії — "Бог і право особи". У більшості випадків девіз держави розміщується на її гербі, але може бути зафіксований безпосередньо в Основному законі, як це зроблено, наприклад, у статті 2 Конституції Франції, де говориться: "Девіз Республіки — Свобода, Рівність, Братерство".
З огляду на загальні ознаки держави, її сутність вбачається в тому, що вона виступає організатором і гарантом здійснення певного типу суспільних відносин.
У сучасній загальній теорії держави і права існує два основних підходи до подальшої конкретизації вказаних основних ознак держави. Один із них робить наголос на владних функціях держави і виходить з того, що держава є насамперед особливою територіальною організацією політичної влади в суспільстві. Інший — розглядає державу як універсальну організацію країни, соціальне призначення якої не обмежується тільки політичною сферою, а її діяльність — тільки здійсненням влади. Держава в цьому випадку розуміється як суб'єкт економічної, політичної, соціальної, духовної і правової сфер життя суспільства; роль та призначення держави полягає як у здійсненні влади, так і в забезпеченні загальносуспільних потреб. Послідовний розгляд держави з цих точок зору дозволяє розкрити різні її властивості і розглядати як суверенну, найвищу за силою свого впливу, універсальну за призначенням соціальну організацію регулювання та забезпечення вирішення загальних справ народу та населення, безпечного існування країни, яка офіційно та легітимне представляє її у зовнішніх стосунках, побудована за ієрархічним принципом, легалізовано застосовує примус у внутрішній та зовнішній сферах суспільного життя.
Слід, однак, мати на увазі, що сучасна держава хоча й є формою організації інтересів усіх членів суспільства, але не об'єднує їх абсолютно в усіх сферах і аспектах життя. Поряд із загальносуспільними існують інтереси особливі й індивідуальні, що відображуються, гарантуються і охороняються відповідними соціальними об'єднаннями (профспілками, політичними партіями, творчими спілками і т.д.) чи особисто людиною. Держава не повинна втручатися у сферу цих інтересів, але її обов'язком є забезпечення їх реалізації, гарантування й охорона від безпідставного втручання з боку інших суб'єктів.