Тема 5. Облік оплати праці і розрахунків з персоналом.

1. Економічний зміст і завдання обліку праці та її оплати.

2. Форми і види оплати праці.

3. Первинна документація з обліку праці та її оплати.

4. Облік розрахунків щорічних і додаткових відпусток, допомоги з тимчасової непрацездатності та інших додаткових оплат.

5. Утримання із заробітної плати.

6. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з робітниками та службовцями щодо оплати праці.

1. Економічний зміст і завдання обліку праці та її оплати.

Питання оплати праці регулюються Законом України “Про оплату праці”. Законом визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата складається з основної і додаткової оплати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконання роботи відповідно до визначених норм праці.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Завданнями обліку праці та її оплати є:

- точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції й нарахування заробітної плати відповідно до кількості та якості затраченої праці;

- відображення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу кожним працівником по галузях і підприємству в цілому;

- контроль за дотриманням чисельності працівників та їх участі у виробничому процесі;

- дотримання порядку витрачення фонду оплати праці за категоріями працівників по підприємству в цілому і по кожному виробничому підрозділу та правильного розподілу витрат за культурами, видами тварин, робіт і послуг;

- своєчасне і правильне нарахування і виплата заробітної плати та матеріального стимулювання кожного працівника, контроль за утриманням із заробітної плати;

- своєчасне складання звітності по заробітній платі та подання її у відповідні органи;

- використання обґрунтованої системи оплати праці;

- обґрунтований розподіл фонду заробітної плати між галузями та виробництвами.

2. Форми і види оплати праці.

Організовують оплату праці згідно з тарифною системою, яка включає: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Тарифна система передбачає розподіл робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їхньої кваліфікації і відповідності до розрядів тарифної сітки. Схема посадових окладів (тарифна сітка) формується на основі тарифної ставки працівника першого розряду і міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок.

Є дві системи оплати праці: погодинна і відрядна.

При погодинній системі заробітна плата залежить від тарифної ставки і відпрацьованого часу.

При відрядній системі розмір оплати праці залежить від кількості і якості виконаної роботи.

Держава регулює розмір оплати праці шляхом установлення мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата – це законодавче встановлений її розмір, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму роботи.

Оплата праці може здійснюватися за трудовими угодами і за контрактом.

Фонд оплати праці являє собою суму коштів, призначених для оплати праці. Він включає основну, додаткову оплату праці і компенсаційні виплати. Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазна­ченими актами норми.