Р о з д і л п’ я т и й
Визначення кількості забрудників у приміщеннях
До забрудників (шкідливих виділень) приміщень відносять надлишкову теплоту, вологу (водяну пару), різні гази і пару шкідливих речовин, а також пил і запахи.
У виробничих (фабричних) приміщеннях вказані забрудники можуть бути в достатньо різних поєднаннях. В приміщеннях громадських будинків забрудниками зазвичай є надлишки теплоти, вологи і вуглекислого газу.
Для визначення кількості забрудників користуються теоретичними і експериментальними залежностями. Аналітичні залежності зазвичай уточнюють поправними коефіцієнтами, які визначають експериментально. Переважають теоретичні методи розрахунку кількості забрудників.
В особливо відповідальних випадках дослідження проводять на моделях виробничих приміщень, що потрібно для уточнення закономірностей виділення забрудників від різних джерел і їх поширення (циркуляції) у внутрішньому повітрі.
Теплонаджодження і тепловтрати без врахування теплоакумулювальної здатності огорож та меблів
Джерелами теплонадходжень є люди, які перебувають в приміщенні, сонячне випромінення, технологічне обладнання, притікальне повітря тощо. Теплота від різних джерел виділяється в приміщення конвекцією (конвективні струмені над нагрітими поверхнями і тілами) та випроміненням. Ці тепловиділення називають явними (відчутними), оскільки вони спричиняють підвищення температури приміщення. Виділення теплоти у вигляді водяної пари називають прихованими, оскільки, збільшуючи ентальпію повітря, вони не змінюють його температури (процес відбувається при t = const). Сумарні теплонадходження Qнадх – це сума всіх надходжень теплоти в приміщення (включно з кількістю теплоти, що міститься в притікальному повітрі).
Сумарні тепловтрати вентильованого приміщення розраховуються в період його функціонування у робочому режимі і враховують витрату теплоти на нагрівання транспортних засобів, завезеного з вулиці матеріялу, проривання через відкриті прорізи огорож приміщення зовнішнього повітря, кількість теплоти у витікальному повітрі тощо. При розрахунках тепловтрат через огорожі враховують нерівномірність розподілення температури внутрішнього повітря по висоті.
Надлишковою
теплотою або теплонадлишками
називають
різницю сумарних надходжень і сумарних
тепловтрат приміщення. Теплонадлишки
визначають
в заданий
момент часу (який
зазвичай відповідає
їх максимуму)
і вимірюють в Вт або в кДж/год. У
відповідності з видом теплонадходжень
розрізняють надлишки явної
або повної
(явної і прихованої) теплоти.
Теплонадлишки для більшості приміщень є величиною, яка визначає не тільки повітрообмін і параметри притікального повітря, але і термічні параметри мікроклімату. Питомі надлишки явної теплоти називають теплонапругою об’єму приміщення.
Якщо в приміщенні
< 0, то роблять висновок про
теплонедостачу.
В цьому випадку системи притікальної
вентиляції приміщення виконують також
обігрівальну функцію (працюють в режимі
обігрівальних СВ), а повітрообмін
розраховують за іншими видами забрудників
(наприклад по СО2).
Інколи високі приміщення умовно розділяють на дві зони і складають окремі баланси теплоти та інших забрудників для цих зон: нижньої (ЗО чи РЗ) і верхньої зон. Аналогічний прийом застосовують для великорозмірних в плані приміщень з нерівномірним розміщенням джерел виділень теплоти чи інших забрудників.
Визначальну роль у формуванні розподілення температур (та інших забрудників) як по висоті, так і в плані приміщення, відіграє схема перетікання повітря через приміщення. Наприклад, при повному перемішувальному перетіканні температура внутрішнього повітря (концентація забрудника) вирівнюється, але для забезпечення такого ефекту потрібні підвищені повітрообміни, особливо у високих приміщеннях, а отже і збільшені витрати теплоенергетичних ресурсів.
Вологонадходження В ПРИМІЩЕННЯ і ЇХ вологовтрати
Вологонадходження Мвл – це водяна пара, що виділяється у внутрішнє повітря. Основні джерела вологонадходжень в приміщення житлово-громадських будинків – це люди, в закладах громадського харчування – гаряча їжа і люди, а у виробничих приміщеннях – відкриті водні поверхні, змочені обладнання і підлога, пара, що перетікає через нещільності обладнання і трубопроводів, кількість вологи у притікальному повітрі тощо.
Водяна пара видаляється з приміщення, переважно, витікальними повітряними потоками.
По вологісному режиму розрізняють чотири категорії приміщень: мокрі (бані, пральні, фарбувальні відділення текстильних фабрик тощо); вологі (виробничі приміщення текстильних і трикотажних фабрик; нормальні (глядацькі зали, житлові приміщення тощо) і сухі (металообробні і ливарні виробничі приміщення тощо).
Тепло- і вологонадлишки (водяну пару) називають забрудниками умовно, а тому витікальне з приміщень повітря з надлишками теплоти і вологи, за відсутності в ньому інших забрудників, можна використати для рециркуляції (повторного вживання).
Надходження шкідливих речовин і пилу В ПРИМІЩЕННЯ
та їх ВИДІЛЕННЯ
Надходження цих забрудників від різних джерел дуже різноманітні як за складом, так і за кількістю. Завичай їхню кількість характеризують масовою витратою в кг/год або в г/год (мг/год).
Відповідна кількість забрудників вноситься в приміщення притікальними і виноситься з нього витікальними повітряними потоками.