5.5. Внески підприємств (збори) для формування цільових державних фондів

Закон України «Про систему оподаткування» визначає участь суб'єктів господарювання у формуванні державних цільо­вих фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових збо­рів чи внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарсь­ку діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такий спосіб.

* По-перше, через формування валових витрат, які виключаю­ться із суми скоригованого валового доходу. У такий спосіб від­рахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

* По-друге, через формування поточних витрат (собівартості). Названі відрахування збільшують собівартість, що може зменши­ти прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільши­ти їхню ціну, а отже, створити проблеми зі збутом.

Таким чином, вплив названих відрахувань на фінансово-гос­подарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відраху­вань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нор­мативи відрахувань визначено законодавче. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, обмежена. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єк­тів господарювання пов'язана з формуванням показників, стосов­но яких установлено нормативи відрахувань.

Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів показано на рис. 5.13.

Збір па обов'язкове державне пенсійне страхування. Поря­док визначення відрахувань установлено Законом «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року з наступними змінами і доповненнями.

(Платниками такого збору є:

• суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й орга­нізації, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншім території;

• фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приват­ні нотаріуси;

Рис. 5.13. Структурно-логічна схема участі підприємств у формуванні цільових державних фондів

• фізичні особи, що працюють за трудовим договором (конт­рактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правови­ми договорами;

«юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

«суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерези­денти) — виробники та імпортери тютюнових виробів;

«суб'єкти підприємницької діяльності;, які торгують ювелір­ними виробами із золота (крім обручок), платини і коштовних каменів;

«юридичні та фізичні особи за реалізації легкових автомобі­лів, крім легкових автомобілів якими забезпечуються інваліди, та автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям;

• підприємства, організації, установи незалежно від форми власності, які придбавають нерухоме майно, крім державних під­приємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів;

«підприємства, організації, установи, які користуються послу­гами стільникового рухомого зв'язку.

Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчис­лення суми збору з окремих суб'єктів підприємницької діяльності.

Так, суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізич­ні особи), які використовують працю найманих працівників, для визначення суми збору беруть фактичні витрати на виплату ос­новної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, а та­кож винагороди, що виплачуються за угодами цивільно-пра­вового характеру.

Платникам збору, які мають найманих працівників, але не здійс­нюють витрат на оплату їхньої праці, для визначення суми збору розрахунково визначається спеціальний показник: добуток міні­мального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на ви­плату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для обчислення збору беруть суму власного оподаткованого доходу (прибутку).

Суб'єкти підприємницької діяльності — платники збору зо­бов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимага­ють комерційні банки в разі відкриття банківських рахунків.

Ставки збору встановлено і диференційовано за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32 % від об'єкта оподаткування.

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диферен­ційовано. На заробітну плату та інші виплати інвалідам, що є об'єк­том оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Для інших працівників використовується ставка 32 %.

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов'язані нараховувати 32 % збору від суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Слід звернути увагу на визначення джерела нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб'єктами підприємницької діяльності включається у собівартість продукції (основна й додаткова заробіт­на плата, інші види заохочень на підставі тарифних ставок).

Відповідно і сума збору нарахована на оплату праці, що віднесе­на на собівартість, також відноситься на собівартість.

Отже, обсяг витрат на оплату праці впливає на формування собі­вартості, тобто на прибуток суб'єктів господарювання.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують ро­боти (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 2 %, якщо сукупний оподаткований дохід є більшим за 150 грн, або 1 %, якщо сукупний дохід не перевищує 150 грн. Цей збір здійсню­ється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відпові­дальними за утримання цього збору є суб'єкти підприємницької ді­яльності (юридичні й фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.

Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

На рис. 5.14 наведено інформацію, стосовно платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктів оподат­кування та розміру ставок збору згідно з чинним законодавством.

Пенсійний фонд включається до Державного бюджету. Забо­роняється використання коштів фонду не за цільовим призначен­ням, у тім числі на кредитні, депозитні операції, надання пози­чок. Тимчасово вільні кошти фонду, за браком заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

Збір на обов'язкове державне соціальне страхування. Поря­док здійснення і розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначені чинними законодавчими актами.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання включають:

• внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

* внески на соціальне страхування на випадок безробіття. Внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності підприємства здійснюють у такому порядку

• від суми фактичних витрат на оплату праці найманих пра­цівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні виплати, у тому числі в на­туральній формі, та які підлягають обкладанню прибутковим по­датком з громадян — у розмірі 2,9 %;

«від суми оплати праці, що включає основну і додаткову за­робітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні випла­ти, у тому числі в натуральній формі, і які підлягають оподатку­ванню прибутковим податком з громадян — у таких розмірах:

—0,25 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 грн;

—0,5 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату 150 грн і вище.

Внески на соціальне страхування на випадок безробіття під­приємства здійснюють у такому порядку.

Від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (виплата основної і додаткової заробітної плати, інші заохочу­вальні і компенсаційні виплати), які оподатковується прибутко­вим податком з громадян — 2,1 %.

Від суми оплати праці (основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати), яка оподатковуєть­ся прибутковим податком з громадян, — 0,5 %.

Джерело, за рахунок якого підприємства здійснюють відраху­вання на обов'язкове державне соціальне страхування, аналогічне тому, що стосується відрахувань на обов'язкове державне пенсій­не страхування. Отже, механізм впливу цих відрахувань на фінан­сово-господарську діяльність підприємств також є аналогічним.