Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Подєрьогін А.М. Розділ 5.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
22.11.2018
Размер:
885.76 Кб
Скачать

5.6. Місцеві податки і збори

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економі­чної політики держави.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільсь­ких рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє по­зитивний вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було встанов­лено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки:

— комунальний податок;

— податок на рекламу.

Місцеві збори:

— ринковий збір;

— готельний збір;

— за право використання місцевої символіки;

— за паркування автотранспорту;

— за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфе­ри послуг;

— за дозвіл на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

— за право проведення кіно- і телезнімань;

— за проїзд територією прикордонних областей автотранс­портом, що слідує за кордон, та ін.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому:

1. Місцеві податки і збори включають до складу валових ви­трат, що вираховуються зі скоригованого валового доходу, а от­же, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на форму­вання їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

— запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

— установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

— установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (визначення ставки, нижчої за мінімальну, або повне звільнення від податку).

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функці­онують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, обчисле­ний множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми оподаткування за попередній місяць.

Податок з реклами. Платниками цього податку є суб'єкти під­приємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рек­ламодавці), виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних ого­лошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, на транспорті); або друкуються на спортивному одязі чи майні.

За об'єкт оподаткування беруть вартість послуг за встановлен­ня і розміщення реклами. Ставки податку визначено в таких роз­мірах: 0,1 % від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5 % від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3 % за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці мають сплачувати податок під час оплати по­слуг, а виробники реклами — щомісяця (до 15 числа місяця, на­ступного за звітним).

У 1998—1999рр. було підготовлено два варіанти проекту за­кону «Про місцеві податки і збори». Вони передбачали зменшення загальної кількості таких податків і зборів, але водночас і за­провадження кількох нових.

Дальше вдосконалення системи місцевих податків і зборів знайшло відображення в підготовленому проекті Податкового ко­дексу України. У ньому передбачені суттєві зміни, стосовно вста­новлення місцевих податків і зборів, зокрема скорочується їх за­гальна кількість і передбачено скасування комунального податку.

Обов'язковими для запровадження органами місцевого само­врядування за проектом мають бути такі податки і збори:

— податок з реклами;

— готельний збір;

— збір за паркування автотранспорту;

— ринковий збір;

— збір за організацію гастрольних заходів;

— збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Місцеві податки і збори встановлюються органами місцевого самоврядування згідно з нормами Податкового кодексу, у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зарахо­вуються до їхніх бюджетів.

Розгляньмо місцеві податки і збори, які пропонуються сплачу­вати суб'єктам підприємницької діяльності.

Податок з реклами. За об'єкт оподаткування взято вартість наданих послуг з виробництва та розповсюдження (розміщення) реклами: на телебаченні та радіо; розміщеної на спеціальних рек­ламних виставках; у друкованих засобах масової інформації; у кі­нотеатрах, відеосалонах; використаної в процесі проведення захо­дів, спрямованих на зміцнення зв'язків з громадськістю; виготов­леної у вигляді рекламних сувенірів чи за допомогою комп'ютера.

За розміщення реклами на зовнішніх рекламних носіях (на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, на фасадах будинків, споруд), у транспортних засобах, на дорогах загального користування, залізницях, у метрополітені — за об'єкт оподатку­вання беруть загальну площу або кількість носіїв реклами.

Податок передбачено справляти з усіх видів спеціальної інфор­мації про осіб або продукцію, що розповсюджується в будь-якій з названих вище форм чи способів з метою одержання прибутку.

За рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів до граничних ставок оподаткування має застосовуватися збільшу­вальний коефіцієнт 5.

За рекламування вітчизняними товаровиробниками продукції власного виробництва (крім алкогольних напоїв і тютюнових ви­робів) застосовується знижувальний коефіцієнт 0,5.

Податок з реклами рекламодавці сплачуватимуть через розпо­всюджувачів реклами за місцем реєстрації останніх. У разі поширення реклами рекламодавцем самостійно податок сплачувати­меться ним самим.

Податок за використання місцевої символіки. Об'єктом опо­даткування є товари, роботи, послуги, виготовлені, виконані та надані з використанням місцевої символіки. База оподаткування — це їх вартість. Дозвіл на використання місцевої символіки видає­ться сільськими, селищними та міськими радами.

Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують місцеву символіку з метою одержання прибутку.

Ринковий збір. Платниками цього збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філії, представництва, установи, що не є юридич­ними особами, фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію, інші товари на ринках усіх форм власності.

Не справляється ринковий збір зі стаціонарних пунктів торгі­влі чи надання послуг, які одержали дозвіл на розміщення своїх об'єктів, та здійснення діяльності на ринках.

Ставки ринкового збору розраховують самостійно адміністра­ції ринків і переказують до місцевого бюджету.

Ставки збору диференційовано залежно від:

— виду сільськогосподарської та промислової продукції, що реалізується;

— категорії ринку, благоустрою торговельного місця;

— статусу торговця (юридична чи фізична особа).

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Об'єктом оподаткування є дозвіл на розміщення об'єктів тор­гівлі та сфери послуг. Платниками збору є юридичні й фізичні особи, які отримують такий дозвіл.

Для визначення розміру ставки передбачається враховувати площу торговельного місця, його територіальне розміщення, вид продукції чи послуг.

Збір за організацію гастрольних заходів. Платниками такого збору мають бути суб'єкти підприємницької діяльності (резиденти і нерезиденти), які і здійснюють організацію та проведення гастроль­них заходів з участю іноземних виконавців на терені України.

Об'єктом оподаткування збором за організацію гастрольних заходів є виручка від реалізації квитків (гастрольні заходи тільки вітчизняних виконавців таким збором не обкладаються). Ставку збору передбачено в розмірі 1—3 % суми реалізації квитків.

Крім місцевих податків і зборів, що є обов'язковими, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати інші місцеві податки і збори: курортний податок, збір за видачу дозволу на будівництво в населених пунктах об'єктів виробничого і невиро­бничого призначення, індивідуального, дачного будівництва, бу­дівництва садових будинків і гаражів.