- •Оподаткування підприємств
- •5.1. Система оподаткування підприємств
- •5.1.1. Сутність і призначення системи оподаткування підприємств
- •5.1.2. Використання податків для регулювання діяльності підприємства
- •5.2. Оподаткування прибутку підприємств
- •5.2.1. Становлення оподаткування прибутку підприємств в Україні
- •5.2.2. Чинний порядок оподаткування прибутку
- •5.3. Платежі за ресурси
- •5.3.1 Плата за землю
- •5.3.2. Фіксований сільськогосподарський податок
- •5.3.3. Податок із власників транспортних засобів
- •5.3.4. Податок на нерухоме майно (нерухомість)
- •1. Формування цін реалізації товарів підприємствами — виробниками продукції
- •5.4.2. Податок «мито» та особливості його сплати
- •5.4.3. Сплата акцизного збору
- •5.4.4. Податок на додану вартість та його вплив на діяльність підприємств
- •5.5. Внески підприємств (збори) для формування цільових державних фондів
- •5.6. Місцеві податки і збори
- •5.7. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва
5.6. Місцеві податки і збори
Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики держави.
Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.
Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було встановлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.
Місцеві податки:
— комунальний податок;
— податок на рекламу.
Місцеві збори:
— ринковий збір;
— готельний збір;
— за право використання місцевої символіки;
— за паркування автотранспорту;
— за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
— за дозвіл на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
— за право проведення кіно- і телезнімань;
— за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що слідує за кордон, та ін.
Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому:
1. Місцеві податки і збори включають до складу валових витрат, що вираховуються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.
2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.
Органи місцевого самоврядування мають право:
— запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;
— установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;
— установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (визначення ставки, нижчої за мінімальну, або повне звільнення від податку).
Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.
Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, обчислений множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми оподаткування за попередній місяць.
Податок з реклами. Платниками цього податку є суб'єкти підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рекламодавці), виробники і розповсюджувачі реклами.
Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, на транспорті); або друкуються на спортивному одязі чи майні.
За об'єкт оподаткування беруть вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначено в таких розмірах: 0,1 % від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5 % від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3 % за рекламу на майні, товарах, одязі.
Рекламодавці мають сплачувати податок під час оплати послуг, а виробники реклами — щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).
У 1998—1999рр. було підготовлено два варіанти проекту закону «Про місцеві податки і збори». Вони передбачали зменшення загальної кількості таких податків і зборів, але водночас і запровадження кількох нових.
Дальше вдосконалення системи місцевих податків і зборів знайшло відображення в підготовленому проекті Податкового кодексу України. У ньому передбачені суттєві зміни, стосовно встановлення місцевих податків і зборів, зокрема скорочується їх загальна кількість і передбачено скасування комунального податку.
Обов'язковими для запровадження органами місцевого самоврядування за проектом мають бути такі податки і збори:
— податок з реклами;
— готельний збір;
— збір за паркування автотранспорту;
— ринковий збір;
— збір за організацію гастрольних заходів;
— збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
Місцеві податки і збори встановлюються органами місцевого самоврядування згідно з нормами Податкового кодексу, у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їхніх бюджетів.
Розгляньмо місцеві податки і збори, які пропонуються сплачувати суб'єктам підприємницької діяльності.
Податок з реклами. За об'єкт оподаткування взято вартість наданих послуг з виробництва та розповсюдження (розміщення) реклами: на телебаченні та радіо; розміщеної на спеціальних рекламних виставках; у друкованих засобах масової інформації; у кінотеатрах, відеосалонах; використаної в процесі проведення заходів, спрямованих на зміцнення зв'язків з громадськістю; виготовленої у вигляді рекламних сувенірів чи за допомогою комп'ютера.
За розміщення реклами на зовнішніх рекламних носіях (на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, на фасадах будинків, споруд), у транспортних засобах, на дорогах загального користування, залізницях, у метрополітені — за об'єкт оподаткування беруть загальну площу або кількість носіїв реклами.
Податок передбачено справляти з усіх видів спеціальної інформації про осіб або продукцію, що розповсюджується в будь-якій з названих вище форм чи способів з метою одержання прибутку.
За рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів до граничних ставок оподаткування має застосовуватися збільшувальний коефіцієнт 5.
За рекламування вітчизняними товаровиробниками продукції власного виробництва (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) застосовується знижувальний коефіцієнт 0,5.
Податок з реклами рекламодавці сплачуватимуть через розповсюджувачів реклами за місцем реєстрації останніх. У разі поширення реклами рекламодавцем самостійно податок сплачуватиметься ним самим.
Податок за використання місцевої символіки. Об'єктом оподаткування є товари, роботи, послуги, виготовлені, виконані та надані з використанням місцевої символіки. База оподаткування — це їх вартість. Дозвіл на використання місцевої символіки видається сільськими, селищними та міськими радами.
Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують місцеву символіку з метою одержання прибутку.
Ринковий збір. Платниками цього збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філії, представництва, установи, що не є юридичними особами, фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію, інші товари на ринках усіх форм власності.
Не справляється ринковий збір зі стаціонарних пунктів торгівлі чи надання послуг, які одержали дозвіл на розміщення своїх об'єктів, та здійснення діяльності на ринках.
Ставки ринкового збору розраховують самостійно адміністрації ринків і переказують до місцевого бюджету.
Ставки збору диференційовано залежно від:
— виду сільськогосподарської та промислової продукції, що реалізується;
— категорії ринку, благоустрою торговельного місця;
— статусу торговця (юридична чи фізична особа).
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
Об'єктом оподаткування є дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Платниками збору є юридичні й фізичні особи, які отримують такий дозвіл.
Для визначення розміру ставки передбачається враховувати площу торговельного місця, його територіальне розміщення, вид продукції чи послуг.
Збір за організацію гастрольних заходів. Платниками такого збору мають бути суб'єкти підприємницької діяльності (резиденти і нерезиденти), які і здійснюють організацію та проведення гастрольних заходів з участю іноземних виконавців на терені України.
Об'єктом оподаткування збором за організацію гастрольних заходів є виручка від реалізації квитків (гастрольні заходи тільки вітчизняних виконавців таким збором не обкладаються). Ставку збору передбачено в розмірі 1—3 % суми реалізації квитків.
Крім місцевих податків і зборів, що є обов'язковими, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати інші місцеві податки і збори: курортний податок, збір за видачу дозволу на будівництво в населених пунктах об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів.