5.3.2. Фіксований сільськогосподарський податок

З метою спрощення механізму оподаткування та зменшен­ня податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиро­бників 17 грудня 1998 р. було схвалено Закон «Про фіксований сіль­ськогосподарський податок» (термін дії закону до 1 січня 2004 року).

Введення в дію цього закону з 1 січня 1999 року внесло суттє­ві зміни в оподаткування сільськогосподарських товаровиробни­ків, які використовують землю як засіб виробництва.

Структурно-логічну схему сплати фіксованого сільськогоспо­дарського податку наведено на рис. 5.7.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-право­вих форм господарювання та власності (колективні й державні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, агро­фірми, фермерські господарства), які працюють у сферах вироб­ництва (вирощування), переробки та збуту сільськогосподарської продукції, у тому разі, коли їхній валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства.

Для діючих і зановостворених сільськогосподарських підпри­ємств за визнання їх платниками фіксованого сільськогосподар­ського податку обов'язковими є такі критерії:

1) наявність у платника податку сільськогосподарських угідь;

2) наявність діяльності за попередній звітний (податковий) рік;

3) валовий дохід від сільськогосподарської діяльності, що пе­ревищує 50 % загального валового доходу.

Валовий дохід визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів його діяльності, отриманого (нараховано­го) протягом звітного періоду у грошовій чи матеріальній формах як на території України, так і за її межами.

До валового доходу від реалізації сільськогосподарської про­дукції власного виробництва слід включати вартість:

—реалізованої продукції рослинництва і тваринництва влас­ного виробництва;

—реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на влас­них переробних підприємствах;

—реалізованої продукції, виробленої із власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщен­ня переробного підприємства;

— наданих послуг, пов'язаних із сільськогосподарським виро­бництвом.

Фіксований сільськогосподарський податок установлюється замість таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

— податок на прибуток підприємств; —плата (податок) за землю;

—податок із власників транспортних засобів та інших самохі­дних машин і механізмів;

— комунальний податок;

—збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; —збір на обов'язкове соціальне страхування; —збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

— плата за придбання торгового патенту на здійснення торго­вельної діяльності;

—збір на спеціальне використання природних ресурсів (за ко­ристування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори, установлені Законом України «Про си­стему оподаткування», повинні сплачуватися сільськогосподар­ськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право на вибір форми сплати такого податку — у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

За об'єкт оподаткування береться площа сільськогосподарсь­ких угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому в користування, у тім числі на умо­вах оренди.

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встанов­люються з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсот­ках до грошової їх оцінки в таких розмірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5;

— для багаторічних насаджень — 0,3.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на Поліссі, названі ставки відповідно знижуються до 0,3 і 0,1 відсотків.

Передбачене щорічне індексування грошової оцінки землі на рівень інфляції.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку у грошовій формі визначають його суму на поточний рік у поряд­ку та розмірах, передбачених Законом, і до 1 лютого подають розрахунок до державної податкової служби за місцем їхнього знаходження.

Протягом поточного року щомісяця до 20 числа місяця, на­ступного за звітним, указаний податок сплачується в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал. Устано­влено такий квартальний розподіл річної суми податку: 1 квар­тал — 10 %, II квартал — 10 %, III квартал — 50 %, IV квар­тал — 30 %.

Для сплати фіксованого сільськогосподарського податку у формі поставок сільськогосподарської продукції встановлені такі терміни: поставки зерна — за погодженням з районною держав­ною адміністрацією, але не пізніше 15 жовтня (ранні зернові культури) та 1 грудня (пізні зернові та технічні культури); по­ставки продукції тваринництва — щомісячно, але не пізніше останнього дня поточного місяця.

При цьому витрати, пов'язані з транспортуванням сільського­сподарської продукції до заготівельних підприємств і організа­цій, несуть платники податку.

Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється на початку року і не підлягає коригуванню залежно від зміни ціни на сільськогоспо­дарську продукцію протягом податкового року.

Обрахунок кількості сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, що має поставлятися в ра­хунок фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюєть­ся, виходячи з такого еквівалента — однієї тонни пшениці м'якої третього класу за цінами, які щорічно визначаються Кабіне­том Міністрів України.

Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок фі­ксованого сільськогосподарського податку, визначається як спів­відношення вартості однієї тонни пшениці, узятої за еквівалент, до вартості однієї тонни відповідної продукції. Таке співвідно­шення встановлюється обласними радами щорічно, але не пізні­ше 1 січня.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку пере­казують кошти на окремий рахунок Державного казначейства України.

Надходження коштів від такого податку розподіляються в та­ких пропорціях:

— до місцевого бюджету ЗО %;

— на обов'язкове державне пенсійне страхування — 68 %;

— на обов'язкове соціальне страхування — 2 %.

Повністю звільняються від сплати фіксованого сільськогоспо­дарського податку вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарської спеціалізації, сортодослідні станції.