2. “Грошово-кредитні системи зарубіжних країн”

1. Фінансова політика держави та її зміст.

Фінансова політика – це комплекс державних заходів, і фінансові системи. Основу формування фінансової політики становить визначення завдань і цілей певного етапу соціально-економічного розвитку суспільства та пошук оптимальної моделі розподілу фінансових ресурсів для стимулювання матеріального виробництва й соціально-економічного розвитку суспільства та вибір найбільш прийнятих економічних відносин, що відображають рух вартості у грошовій формі. Економічний зміст фінансової політики полягає у виборі організаційних і методичних заходів формування й використання фінансових ресурсів згідно з вимогами економічних законів та цілями і завданнями розвитку суспільства. Фінансова політика виражає діяльність держави у формуванні фінансових відносин. Вона реалізується у розподільних процесах між державою та юридичними і фізичними особами. Специфіка фінансової політики проявляється у визначенні системи заходів впливу на діяльність господарських суб’єктів на основі утворення і використання фінансових ресурсів. Фінансова політика являє собою діяльність органів державної влади і державного управління з визначення засад довготермінового й короткотермінового економічного впливу на формування оптимального обсягу фінансових ресурсів, їх найефективнішого розподілу й використання в інтересах соціально-економічного розвитку суспільства. Фінансова політика є складовою частиною економічної політики держави. Її реалізація відбувається у процесі фінансового прогнозування й планування, фінансового управління і фінансового контролю. Суб’єктом реалізації фінансової політики є фінансові органи і установи. Об’єктом фінансової політики є процес формування фінансових ресурсів, їх розміщення і використання.

2.Класичний тип фінансової політики та його характеристика.

Фінансова політика – це комплекс державних заходів, що забезпечують ефективне функціонування фінансів і фінансової системи. Виділяють три типи фінансової політики: класичний, регулюючий, планово-директивний. Класичний тип фінансової політики заснований на працях класиків політекономії А Сміта і Д. Рікардо та їх послідовників. Основний її напрямок – невтручання держави в економіку, збереження вільної конкуренції, використання ринкового механізмі як головного регулятора господарських процесів. І як наслідок цього – обмеження державних податків і видатків, забезпечення умов для формування і виконання збалансованого бюджету. Даний тип фінансової політики передбачає необхідність втручання і регулювання державою циклічного розвитку економіки. Фінансовий механізм використовується для регулювання економіки соціальних відносин з метою забезпечення повної зайнятості населення. Основним інструментом впливу на економіку є державні видатки, які забезпечують формування додаткового попиту, зростання підприємницької діяльності, збільшення національного доходу, ліквідацію безробіття шляхом фінансування створення нових робочих місць. Державні видатки виступали переважно у вигляді військових витрат, виплат відсотків за державним боргом, його погашенням. Система податків включала найпростіші й найефективніші з погляду стягування непрямі й прямі податки. Управління фінансовою діяльністю в державі зосереджувалося в одному органі – Міністерстві фінансів (Казначействі).