МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Агрономічний факультет

Кафедра рослинництва

та технологій

Курсова робота

на тему: «Вирощування екологічно чистої продукції озимої пшениці»

Дата здачі роботи:______________

Дата захисту:___________________

Вступ

Розділ 1. Особливості формування врожаю сільськогосподарської культури (огляд літератури)

1.1. Ботаніко - морфологічна характеристика культури

1.2.Біологічні особливості культури

1.3.Особливості росту та розвитку культури в зоні вирощування

1.4.Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування культури в зонах поширення

Розділ 3. Розробка технології вирощування культури

1. Проектування сівозміни (або її ланок)

2. Система основного та передпосівного обробітку ґрунту

3. Розрахунок норм застосовуваних добрив

4. Підбір сортів та гібридів, Підготовка насіння до сівби

5. Сівба

6. Система догляду за посівами

7. Збирання культури та первинна обробка зібраного врожаю

Агротехнічна частина технологічної карти вирощування культури

Висновки та пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Вступ

Головним завданням рослинництва як галузі було і є збільшення виробництва зерна, кормів, технічної продукції та ін. За всю історію його розвитку в Україні розорано більшість земель. Це спричинило ерозію ґрунтів, негативно вплинуло на їх санітарний стан, збільшило кількість хвороб і шкідників, призвело до широкого застосування хімічних засобів захисту рослин, що, в свою чергу, негативно позначилося на екології навколишнього природного середовища і якості рослинницької продукції. Тому останнім часом рослинництво у світі набуває альтернативного характеру, тобто у ньому замість хімічних засобів захисту культур більше застосовують біологічні й агротехнічні засоби. Таке рослинництво не тільки забезпечує вирощування екологічно чистої продукції, а й сприяє захисту навколишнього природного середовища. Крім того, сільськогосподарські угіддя, або агроландшафти, стають місцем оздоровлення екології.

Про необхідність всебічної екологізації сільського господарства багато учених висловлюють занадто радикальні думки з позиції повної відмови від хімізації рослинництва. Звичайно до розв'язання цієї важливої проблеми потрібен дуже врівноважений підхід. У кожному конкретному випадку слід знаходити оптимальні рішення. Зокрема, потрібно враховувати те, що в країні за період загального захоплення хімізацією сільського господарства, починаючи з кінця 50-х початку 60-х років і сьогодні, підготовлено кілька поколінь агрономів, які майже це уявляють собі вирощування сільськогосподарських культур без пестицидів.

Рослинництво, в якому переважають біологічні й агротехнічні засоби та прийоми вирощування сільськогосподарських культур, останнім часом почали називати біологічним. В літературі трапляються ще такі його назви, як альтернативне, екологічне, органо-біологічне, хоч кожна з них визначає конкретний напрям розвитку рослинництва.

Найбільш перспективним вважається органо-біологічний напрям. Він означає поєднання в разі потреби органічних, біологічних та агротехнічних засобів для того, щоб запобігти ущільненню, змиву грунтів, заселенню їх різними шкідливими мікроорганізмами, наприклад збудниками кореневих гнилей, підвищенню інтоксикації ґрунту різними хімічними сполуками внаслідок погіршення його агрофізичних властивостей[5].

Різні напрями розвитку рослинництва з метою вирощування екологічно чистої продукції пов'язані з використанням як органічних, так і мінеральних добрив. Тільки перевага віддається біологічним джерелам живлення рослин, таким як гній, сидеральні добрива, рослинні рештки багаторічних та однорічних трав, мул, сапропель, біологічна азотфіксація, мікотрофний спосіб живлення злаків, пряма фіксація мінерального і атмосферного азоту листковою поверхнею рослин та інші з відповідним технічним і меліоративним забезпеченням, агротехнічним та біологічним захистом рослин.

Отже, суть біологічного рослинництва не в спрощенні, а навпаки, в поглибленому проникненні в природу агробіоценозу на основі сучасних наукових підходів. Вже розроблено багато біологічних та агротехнічних заходів захисту рослин, особливо зернових і трав; спільними зусиллями генетиків, селекціонерів, біотехнологів виведено багато сортів сільськогосподарських культур, стійких проти шкідників і хвороб, на посівах яких не треба проводити десикацію та дефоліацію. Розроблено нові агротехнічні прийоми знищення бур'янів, шкідників і збудників хвороб рослин. Та незважаючи на це, наукові розробки на користь біологічного рослинництва та практичне впровадження його в Україні є поки що недостатніми. Більш вагомими в цьому відношенні є досягнення в зарубіжних країнах. Так, у США, Німеччині, Голландії, Франції вирощують багато видів сільськогосподарської продукції без застосування пестицидів. Вона дорожча, але користується великим попитом у споживачів, що компенсує можливі більші витрати на її виробництво[13,18].

Слід зазначити, що біологічне рослинництво певною мірою повертає людство до традиційного землеробства першої половини XX ст., що свідчить про діалектичний зв'язок розвитку природи і суспільства. Практично біологічне рослинництво є повторенням попередньої практики землеробства, тільки на вищому (інтенсивному) рівні.

Розділ 1. Особливості формування врожаю сільськогосподарської культури (огляд літератури)

1.1. Ботаніко - морфологічна характеристика культури

Народногосподарське значення. Озима пшениця в Україні – відносно молода культура, його почали вирощувати 120-150 років тому. Значного поширення він набув у середині шістдесятих років двадцятого сторіччя, коли в Одесі в Селекційно-генетичному інституті були виведені зимостійкі сорти.

Озима пшениця за біологічними властивостями відповідає вимогам степового землеробства, добре використовує осінньо-зимові опади і порівняно з ярим ячменем забезпечує більш високу врожайність. При забезпеченні оптимальних умов вирощування, високому рівні агротехніки озимий ячмінь може сформувати більш високу врожайність, порівняно з іншими зерновими.. Достигання озимого ячменю відбувається на 10-12 днів раніше ярого ячменю і на тиждень раніше озимої пшениці.

Доцільність вирощування Озимої пшениці, як і інших озимих культур, полягає ще й у тому, що дозволяє значною мірою зняти напругу навесні, коли необхідно протягом короткого терміну висіяти ранні зернові культури, а раннє достигання дозволяє раніше розпочати підготовку поля під наступну культуру по типу напівпару, а також зменшити напругу при збиранні зернових культур. Озима пшениця у зоні недостатнього зволоження є досить добрим попередником під ячмінь, а також для післяжнивних посівів проса, сорго, кукурудзи, інших сільськогосподарських культур[8].

Зерно озимої пшениці - гарний концентрований корм для тварин, багатий на поживні речовини, особливо крохмаль та білок. Білок зерна ячменю містить значну кількість незамінних амінокислот, зокрема, лізин та триптофан. В 1 кг зерна міститься 9,4 г лізину - більше, ніж у зерні кукурудзи. При відгодівлі тварин на м'ясо зерно озимої пшениці дає кращі результати порівняно з відгодівлею зерном інших культур. [26].

Разом із тим Озима пшениця має невисоку зимостійкісіть, через недостатньо розвинену кореневу систему з осені частіше страждає від випирання порівняно з іншими озимими. Урожайність озимої пшениці складає 35-45 ц/га.

Культурний Озима пшениця — однорічна яра або озима трав'яниста рослина.

Коренева система — мичкувата, проникає у грунт на глиби­ну до 100 см і в ширину — до 90 см.

Стебло — порожниста циліндрична соломина, заввишки 50—135 см, завтовшки 2,5—4 мм, складається з 5—7 між­вузлів, покрите восковим нальотом, схильне до вилягання.

Листки з добре розвиненими білуватими (іноді антоціановими) вушками, які своїми кінцями охоплюють стебло. Язи­чок короткий, облямівковий.

Листкові пластинки завдовжки 12—25 см, завширшки 8—25 мм.

Суцвіття — дворядний або багаторядний колос незакінченого типу. На кожному виступі членика розміщується три одноквіткових колоски.

Зовнішні квіткові луски плодоносних колосків закінчуються зазубленими або гладенькими остюками, а в деяких Озима пшениця — трилопатевими додатками — фурками.

Гладенькі остюки на верхівці мо­жуть бути злегка зазубленими, але пальці рук вільно сповзають по них зверху вниз. Остюки бувають довгі (перевищують довжину колоса у 1,5 раза), середні (незначно перевищують довжину колоса) і короткі (приблизно однакові за довжиною з колосом або трохи коротші); грубі (широкі, ламаються), ніжнітонкі, еластичні) або середньогрубі. Дуже рідко трапляються безості форми ячменю.

За кількістю члеників стрижня колоса, які припадають на 4 см довжини, розрізняють ячмінь з дуже щільним колосом — понад 20 члеників на 4 см, щільним — 15—19, середньо щільним — 12— 14, нещільним — 9—11, дуже нещільним — менше 8 члеників на 4 см стрижня. [10,2,21].

У Озима пшениця колос щіль­ний і всі колоски відхилені від стрижня в боки приблизно під одним гострим кутом, утворюючи в поперечному розрізі правильний шестикутник; у чотиригранного — з трьох колосків на виступі кожного членика бічні колоски відхилені в боки від стрижня, середній притиснений до нього і колос у поперечнику набирає форму чотирикутника.

Забарвлення колоса солом'яно-жовте або чорне.

Плід — плівчаста або гола зернівка, завдовжки 7—10, зав­ширшки 2—3 мм. Маса 1000 зернівок — 30—50 г.