Вступ

Розділ 1. Особливості формування врожаю сільськогосподарської культури (огляд літератури)

1.1. Ботаніко - морфологічна характеристика культури

1.2.Біологічні особливості культури

1.3.Особливості росту та розвитку культури в зоні вирощування

1.4.Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування культури в зонах поширення

Розділ 3. Розробка технології вирощування культури

1. Проектування сівозміни (або її ланок)

2. Система основного та передпосівного обробітку ґрунту

3. Розрахунок норм застосовуваних добрив

4. Підбір сортів та гібридів, Підготовка насіння до сівби

5. Сівба

6. Система догляду за посівами

7. Збирання культури та первинна обробка зібраного врожаю

Агротехнічна частина технологічної карти вирощування культури

Висновки та пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Вступ

Просто належить до найваж­ливіших круп'яних культур. З його зерна виготовляють крупу (пшоно), яка має високі поживні і смакові якості. Воно містить близько 12% білка, 3,5% жиру, 65% безазотистих екстрактивних речовин, 7 % клітковини і 2,5% золи. Зерно проса використову­ють також на корм свійській птиці. Просяна солома і полова мають кращі кормові якості, ніж солома і полова зернових. Зерно проса завдяки вмісту крохмалю використовують у спир­товій промисловості.

З метою збільшення виробництва і закупок зерна проса і гречки і повного задоволення потреби населення в крупах ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли в 1981 р. постанову «Про додаткові заходи по стимулюванню виробництва і закупок зерна гречки, проса, квасолі ї сочевиці». Передбачено виплачу­вати в 1981—1985 рр. колгоспам, радгоспам та іншим сільсько­господарським підприємствам і організаціям надбавку в розмірі 50 % закупівельних цін за продаж зерна культур понад середній рівень, досягнутий у десятій п'ятирічці[3].

Просо — посухостійка культура. Часто його використовують як страхову культуру для пересівання загиблих озимих. Просо вирощують також як післяжнивну культуру на зелений корм, а в районах з тривалим вегетаційним періодом воно добре достії-гає у другій половині літа і на зерно.

Просо вирощували ще за 4—5 тис. років до н. є. Походить воно із Східної і Центральної Азії. В давні часи культура проса у східній Європі була більше поширена, ніж тепер.

Світова посівна площа становить понад ЗО млн. га. У 1980 р. просо займало в нашій країні 2,9 млн. га, з них в Українській РСР 341 тис. га. Найбільші площі проса у посушливих районах Казахстану, 'південно-східних районах європейської частини СРСР, на Поволжі, в Центрально-чорноземних областях, на Північному Кавказі та півдні* Української РСР. Посіви проса ранніх сортів поширені також у лісостепових і поліських райо­нах і в Нечорноземній зоні СРСР. Із зарубіжних країн багато проса вирощують в Індії (20 млн. га), Китаї (11 млн. га), Афри­ці (5 млн. га).

Просо — високоврожайна культура. За умов високої агро­техніки збирають по 40—50 ц/га зерна проса. [14].

Розділ 1. Особливості формування врожаю сільськогосподарської культури (огляд літератури)

1.1. Ботаніко - морфологічна характеристика культури

Просо звичайне (Рапісит тіїіасеит) належить до роду Рапісит.

Коренева система проса мичкувата, проникає в грунт на глибину 100 см. При проростанні зерна розвивається лише один зародковий корінь. Вторинні корені розвиваються дуже швидко. Стебло 70—150 см заввишки, пряме, циліндричне, вкрите м'якими волосками. Бічні гілки утворюються з надземних стеб­лових міжвузлів, і рослини дуже кущаться. Листки проса трохи ширші, ніж інших зернових, зверху вкриті волосками.

Суцвіття проса — розлога, стиснута (поникла) або кім'яста волоть. На кінцях розгалужень волоті є по одному колоску. Колоскових лусок три. Луски перетинчасті, широкояйцеподібні, загострені на кінцях. Дві луски закривають квітку, а третя, коротша, розміщується зовні біля основи плодоносної квітки. Квітки двостатеві. У колоску розвивається одна верхня квітка. Квітки самозапильні, проте буває і перехресне запилення, яке охоплює до 20 % загальної кількості квіток. Квітові луски тверді, блискучі, щільно закривають зерно. Забарвлення лусок різноманітне — біле, кремове, золотисто-жовте, червоне, брон­зове, чорне, коричневе, сіре та ін.

Зерно проса дрібне, овальне або кулясте за формою. Маса 1000 зернин становить 5—8 г. [5].

1.2.Біологічні особливості культури

Просо вибагливе до тепла й світла, тому в перший період вегетації дуже повільно розвивається і вимагає спеціаль­ної підготовки грунту з метою очищення його від бур'янів. Насіння почи­нає проростати при температурі грунту 6—8 °С, а дружно проростає при 12—15 °С. Сходи пошкоджуються приморозками і можуть гинути при зниженні температури до 3—3,5 °С. Під час вегетації рослини досить стій­кі проти високих температур. Вегетаційний період скоростиглих сортів 60—70 днів, середньостиглих—70—90, пізньостиглих — 100—120 днів. Просо відноситься до рослин короткого дня. Для проростання насіння достатньо 25-34% води від маси насіння, що значно менше, ніж у інших зернових культур. Коренева система розміщується у верхньому шарі грунту й характери­зується низькою засвоювальною здатністю, тому рослини вибагливі до поживного режиму грунту й добре використовують пряму дію й післядію органічних і мінеральних добрив. Інтенсивно засвоює поживні речовини у період від кущіння до достигання зерна.

Найкраще росте на чорноземах і каштанових легкого механічного складу грунтах[21]..

1.3.Особливості росту та розвитку культури в зоні вирощування

За своїми біологічними властивостями просо значно відрізняється від інших зернових культур. У проса розрізняють 9 фаз розвитку: проростання, сходи, утворення вторинних коренів, кущення, вихід в трубку, стеблування, викидання волоті, цвітіння і дозрівання.

В процесі індивідуального росту і розвитку рослин в кожній фазі проходить життєво важливі онтогенетичні, фізіологічні і морфологічні зміни, що визначають рівень продуктивності рослин і якість продукції. Розрізняють фенологічні фази росту і розвитку, що характеризуються чітко вираженими зовнішніми морфологічними змінами. [7,15].

Проростання насіння починається з набубнявінням насіння і закінчується появою першого зеленого листка. Сходи проса появляються при оптимальних умовах на 7-9 – й день після посіву, при сприятливих умовах навіть н 4-5 – й день (табл.1.)

Таблиця 1

Фази росту та розвитку проса

Фази росту та розвитку	Дата		Тривалість, днів	Етап органогенезу	Елементи продуктивності	Агротехнічні заходи, що підвищують продуктивність рослин
	Поч.фенофази	Повна фенофаза
Проростання насіння	25,04	30,04	6-9	Конус наростання недиференційований	Густота стояння рослин	-
сходи	31,04	2,05	2-3
Утворення вторинних коренів	5,05	10,05	5-6
кущення	15,05	25,05	5-10	Початок диференціювання конуса роста, закладання гілочок першого порядку	Коефіцієнт кущення, число гілочок першого порядку	Забезпечення елементами живлення
Вихід в трубку	26,05	1,06	5-10	Початок утворення гілочок другого порядку	Число гілочок другого порядку, кількість колосків в мителкі	Густота посівів
стеблування	2,06	14,06	12-18	Утворення колосків, утворення квіток, мікро- і макроспорогенез	Кількість квіток в мітелці, фертильність пилку	Забезпечення елеиентами живлення
Викидання волоті	16,06	25,06	5-8	гаметогенез
цвітіння	30,06	10,07	12-18	Цвітіння і запліднення	Озерненість мітелок	Дотримання технології
Налив зерна і дозрівання	25,07	15,08	25-30	Формування зародку, формування зернівки і дозрівання	Виповненість зерна, маса зернівки	Вчасна сівба

Утворення вторинних коренів у проса відбувається з появою третього листка.

У фазі стеблування починається диференціація колосків в мітелці. Цвітіння – найбільш важливий етап розмноження, лише успішне завершення цієї фази вегетації дає можливість для подальшого утворення насіння. Дозрівання являється кінцевим циклом в першому етапі нового покоління. Першими дозрівають зерна в верхній частині мітелки.