Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БП Юля.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
26.11.2018
Размер:
35.64 Кб
Скачать

14

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Таврійський державний агротехнологічний університет

Кафедра «Українознавство»

Відображення принципів Болонського процесу в законодавчо-нормативних актах щодо реформування вищої освіти в сучасній Україні

Виконала: студ. 11 МБ ПР групи

Колєснік Ю. Ю.

Перевірила: Адамович А. Є.

Мелітополь, 2011

Зміст

Вступ 3

1 Основні принципи Великої Хартії 4

2 Документи Болонського процесу 4

3 Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти і проблема адаптації вищої освіти України у відповідності до них 6

4 Проблема правового регулювання процесу входження освіти України до європейського освітнього простору 10

Висновки 14

Література 15

ВСТУП

За умов курсу на євроінтеграцію, що був проголошений Президентом України та схвалений Верховною Радою України, а також підтриманий переважною більшістю суспільства та політичних партій, актуальність проблеми реформування вітчизняної освіти не викликає сумнівів.

Отже, сьогодні процес входження української освіти в європейський освітній простір асоціюють із Болонським процесом, головною метою якого є консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення спроможності європейської освіти і науки у світовому вимірі.

У строгому розумінні Болонський процес веде свій відлік від 19 червня 1999 р., коли 29 міністрів від імені своїх держав підписали Болонську декларацію, що узгоджувала спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем освіти з метою створення до 2010 р. єдиного європейського наукового та освітнього простору, поліпшення працевлаштування через забезпечення мобільності громадян на європейському ринку праці, а головне— підвищення конкурентоспроможності європейської вищої школи. Назва освітнього інтеграційного процесу походить від університету в м. Болонья, Італія.

Але об’єднавчі процеси у галузі освіти розпочалися набагато раніше— ще у 70-х роках ХХ ст. Найпершим документом, що лежить в його основі, є Велика Хартія університетів, підписана 18 вересня 1988 р. під час уро-чистостей, присвячених 900-річчю Болонського університету, який вважається альма-матір’ю Європейської вищої школи, ректорами 430 університетів.

1 Основні принципи Великої Хартії

До основних принципів Великої Хартії належать такі:

• університет— самостійний заклад у суспільстві. Він створює, вивчає, оцінює та передає культуру завдяки дослідженням і навчанню. Дослідницька та викладацька діяльність має бути морально й інтелектуально незалежною від будь-якої політичної та економічної влади;

• викладання та дослідницька робота в університеті мають бути неподільними;

• свобода в дослідницькій і викладацькій діяльності є основним принципом університетського життя;

• університет є хоронителем традицій європейського гуманізму, він прагне досягнення універсального життя.

2 Документи Болонського процесу

У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни, Україна в тому числі. Цей документ і став основою для формування згодом основних принципів Болонської декларації. Так, Лісабонська угода, зокрема, декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за якими більшість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможе бути мобільною на європейському ринку праці.Окрім Великої Хартії та Лісабонської конвенції, важливим етапом, що передував офіційному початку Болонського процесу, є прийняття Сорбонської декларації про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти у Парижі 25 травня 1998 р. Цей документ вже конкретніше визначає механізми побудови єдиного освітнього простору на території Європи, зокрема забезпечення прозорості, легкості і зрозумілості дипломів через впровадження двоступеневої вищої освіти (бакалаврат і магістратура), використання системи кредитів (ECTS) та ін.

Отже, Болонський процес— це система заходів європейських державних установ (рівня міністерств освіти), університетів, міждержавних і громадських організацій, які стосуються вищої освіти, сформульованих у Болонській декларації.

Аналізуючи подальшу хронологію подій Болонського процесу, слід зазначити, що після підписання Болонської декларації вже традиційно кожних два роки мали місце зустрічі (конференції) міністрів освіти європейських країн, які долучилися до процесу створення європейського простору вищої освіти.

Основними завданнями цих зустрічей (Прага, 2001; Саламанка, 2001; Берлін, 2003; Берген, 2005) було проаналізувати здобутки та розробити плани подальших дій щодо досягнення шести цілей, зазначених у Болонській декларації, а саме:

• забезпечення двоступеневої вищої освіти за моделлю 3+2 роки з уніфікованою назвою дипломів “бакалавр” і “магістр”;

• узгодження змісту та обсягу роботи студентів через впро-вадження кредитно-модульної системи навчання, відображення відповідних результатів у додатках до дипломів;

• розширення освітніх і наукових обмінів, тобто забезпечення мобільності студентів, викладачів, науковців;

• модернізація підходів до забезпечення та діагностики якості навчання;

• забезпечення працевлаштування всіх випускників вищих навчальних закладів через полегшення доступу до європейського ринку праці;

• підвищення привабливості європейської вищої освіти для студентів з інших країн світу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]