Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 6.docx
Скачиваний:
64
Добавлен:
30.11.2018
Размер:
94.3 Кб
Скачать

Тема 6. Майстерність педагогічної взаємодії

ПЛАН

1. Переконування та навіювання як важливі способи комунікативного впливу в процесі навчання та виховання школярів.

2. Місце переконування в системі способів комунікативного впливу.

3. Загальна характеристика навіювання і його роль в педагогічному процесі.

4. Взаємозв'язок переконування і навіювання. Правила підвищення ефективності педагогічної взаємодії

ЛІТЕРАТУРА

1. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища шк., 1997. – С.199-222.

2. Педагогічна майстерність: Підручник І.А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. – 2-ге вид., – К.: Вища школа, 2004.

3. Основы педагогического мастерства: Учебн. пособие для пед. спец. высш. учеб. заведений / И.А.Зязюн, И.Ф.Кривонос, Н.Н.Тарасевич и др.; Под ред. И.А.Зязюна. – М.: Просвещение, 1989. – С. 142 – 191.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Взаємозв'язок переконування і навіювання. Правила підвищення ефективності педагогічної взаємодії.

2. Скласти (за вибором студента):

- програму переконування на тему: «Школа без дисципліни – мов млин без води»;

або:

- програму навіювання на тему: «Скажи мені- хто твій друг, і я скажу- хто ти»

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: Переконування та навіювання як важливі способи

комунікативного впливу в процесі навчання та виховання школярів.

1. Переконування та навіювання як важливі способи комунікативного впливу в процесі навчання та виховання учнів початкових класів.

Щоб навчитися професійному спілкуванню та взаємодії, треба чітко уявляти структуру цього процесу, знати, які уміння забезпечують їх здійснення, яким чином можна удосконалювати виховний вплив на дітей.

За В.А.Кан-Каліком є чотири етапи етапи комунікації, що становлять структуру педагогічної взаємодії.

1.Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). Це перший етап, у якому закладаються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування , структури, засобів спілкування. Зміст його вміщує визначення мети взаємодії (для чого?),аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та аналіз ситуації (що сталося?).

Прогнозується сприймання співрозмовником змісту взаємодії. Саме тут повинно бути визначальним зосередження на спільній роботі з учнями, на розвитку їх. Учителю доцільно передусім думати про те, як залучити вихованця до взаємодії, зацікавити, як створити творчу атмосферу, щоб виявилася його індивідуальність. Для цього педагогу потрібна уява, здатність сприймати і адекватно оцінювати людину.

2.Початковий етап спілкування. Його мета – встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взаємодії. В.А.Кан-Калік дає цьому етапу назву “комунікативна атака”: у цей час завойовується ініціатива, що дає змогу керувати спілкуванням. Важливо оволодіти технікою швидкого включення у взаємодію, прийомами самопрезентації та динамічного впливу. Ініціатива необхідна вчителеві на цьому етапі для того, щоб організовано передати її у наступному періоді спілкування.

3. Керування спілкуванням. Це свідома і цілеспрямована організація взаємодії. Здійснюється обмін інформацією, обмін оцінками з приводу цієї інформації, взаємооцінка співрозмовників. Створюється атмосфера доброзичливості, щоб дати учням виявити своє “я”, одержувати задоволення від спілкування. Передаючи ініціативу учневі, педагог представляє матеріал для аналізу, щоб роздуми, оцінки фактів школяр здійснював саим за допомогою старшого. Саме тут учитель повинен вміти виявляти інтерес до учня, сприймати інформацію від нього (активно слухати), транслювати учням свій оптимізм і спокійну впевненість в успіхові, ставити перед ними яскраві цілі і вказувати на шляхи їх досягнення.

4. Аналіз спілкування. Головне завдання цього етапу – співвіднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування. Це етап самокоригування. Учителю треба мати педагогічну пам’ять, в якій започатковується виявлене в словах, емоціях і діях ставлення учнів. Ця інформація допоможе проаналізувати тенденції розвитку ставлення вихованців.

Стосовно кожного етапу педагогові слід дотримуватися певних правил, які оптимізують взаємодію:

1. Формування почуття “ми”, демонстрація спільності поглядів;

2. Встановлення особистісного контакту, щоб кожен учень відчував зверненість саме до нього (частіше називати ім’я, повторити вдало висловлене міркування учня, невербальні засоби – візуальний контакт);

3. Демонстрація власного ставлення, що виявляється в тому, як ми усміхаємося (відкрито, невимушено, чи скептично), із якою інтонацією говоримо (дружньо, сухо, тиснучи на учня) тощо;

4. Показ яскравих цілей спільної діяльності – накреслення спільного “ми” у майбутньому, що демонструє зацікавленість у співрозмовникові, міцність єдності;

5. Постійний вияв інтересу до учнів. Це означає - слухати учнів, ставити питання і дорожити їхньою думкою, співпереживати, підкреслювати позитивне, говорити компліменти, тощо.

6. Створити ситуацію успіху, вона створюється радістю від успіху, постійним схваленням потенційних можливостей, підкресленням індивідуальної значущості кожного, зняттям страху перед можливою помилкою, наданням допомоги й умінням учителя попрохати допомоги в учня.

Реалізувати всі ці правила можливо, якщо вчитель правильно обере стиль спілкування і взаємодії з дітьми і дорослими.

Згадайте, як можуть взаємодіяти учасники педагогічного процесу. Вчитель може вважати учня об'єктом взаємодії: маніпулювати ним, підкорювати його собі, пригнічувати його волю. Такі взаємини між вчителем і учнями називають суб'єкт-об'єктними, бо вчитель завжди виступає суб'єктом педагогічного процесу. Навіть при зовнішній доброзичливості педагог інколи підтримує суб'єкт-об'єктивні стосунки з учнями. Це може бути викликане соціальною позицією вчителя, його потребою в самореалізації, відсутністю інтересу до учнів, формалізмом у стосунках, прагненням продемонструвати свою освіченість, володінням науковим cтилем мовлення тощо. Вплив учителя на учнів у випадку подібних взаємин буде одностороннім (вчитель - учень). Учні змушені підлаштовуватися під настрій і вимоги вчителя, задовольняти його інтереси. Такі стосунки не є продуктивними. По-іншому відбувається педагогічна взаємодія в тому випадку, коли вчитель вважає учня її суб'єктом. Тоді взаємини стають суб'єкт-суб'єктними. В цьому випадку має місце взаємний вплив суб'єктів спілкування, який поєднує в собі фізичний (аудіальний, візуальний, кінестетичний) і духовний вплив. У процесі взаємодії обидві сторони висловлюють судження обмінюються інформацією, діляться своїми оцінками з приводу різних подій і явищ, висловлюють взаємні симпатії і антипатії. Такі відносини між дорослими людьми сприймаються як належне, а от в системі “вчитель-учень" зустрічаються не так часто. І тільки від учителя залежить, чи зуміє він свій вплив на учня організувати так, щоб він сприймався ним як вчасна ї ненав'язлива підтримка, викликав довіру учня, сприяв його саморозвитку.

Науковці виокремлюють чотири основні способи комунікативного впливу: навіювання, переконування, наслідування, зараження (своїм настроєм).

У педагогічній діяльності найважливішими є переконуван­ня й навіювання. Вони різні за механізмами впливу на особистість.

У чому сутність і завдання переконування й навіювання?

Перекону­вання передбачає звернення передусім до свідомості людини з опертям на її почуття й досвід з метою формування в неї свідомого ставлення до норм поведінки. Іншими словами — його мета - зміна поглядів, зняття перепон для надходження нової інформації.

Навіювання — це звернення до неусвідомлюваної сфери психіки. Мета його — формування установок до дії. Це певна підказка, яку людина приймає при зниженій критичності.

Отже, завдання цих способів комунікативного впливу різні — фор­мування поглядів, переконань і створення установок.

Механізми про­цесів переконування і навіювання також відмінні.

В основу переконування покладено логіку доведення, що збуджує критичність сприймання, зумовлює свідоме осмислення проблеми.

Ме­ханізм навіювання — підказка, яка спирається на потреби і спонукає людину до дії. Це стає можливим за умови довіри, яка знижує критичне ставлення до інформації.

Формула переконування: дістав інформацію — зрозумів — маю пев­не ставлення. Тобто прийняв для себе як значуще —керуватимуся цим у своїй діяльності й поведінці.

Формула навіювання: — прийняв підказку — дію. Підказка, подана в готовому вигляді, приймається, бо спирається на потреби.

Результат переконування — переконання, які можна змінити у по­дальшому, якщо є достатня аргументація. Результат навіювання — віра.

Отже, психологічні способи впливу на особистість — різні. Відмінні й форми впливу.

Форми переконування: роз'яснення, розповідь, бесіда, лекція, дове­дення.

Форми навіювання: команда, наказ, вказівка, розпорядження, на­станова, натяк, схвалення, осуд.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]