- •Блок II: особлива частина змістовий модуль VI: Природоресурсне право
- •Тема 23: земельне право
- •102. Поняття земель і ґрунтів як природних ресурсів
- •103. Поняття та склад земельного фонду України
- •105. Безоплатна приватизація земель
- •106. Паювання земель сільськогосподарського призначення
- •107. Правове регулювання охорони ґрунтів
- •Тема 24: правова охорона надр
- •108. Поняття надр
- •109. Поняття та види корисних копалин
- •110. Поняття та склад державного фонду надр
- •111. Державний фонд родовищ корисних копалин
- •113. Право приватної власності на надра
- •114. Правове регулювання надрокористування
- •115. Правове регулювання укладення угод про розподіл продукції
- •116. Правове становище гірничого підприємства
- •117. Правове регулювання видобутку коштовностей
- •118. Правове регулювання видобутку нафти і газу
- •119. Правова охорона надр від забруднення
- •Тема 25: водне право
- •120. Поняття вод та водних об'єктів
- •121. Поняття та склад водного фонду України
- •122. Види водних об'єктів
- •123. Правовий режим підземних вод
- •124. Фактичні критерії розмежування загального і спеціального використання вод
- •125. Право приватної власності на води
- •126. Спеціальне використання вод на праві водокористування
- •127. Правове регулювання оренди водних об'єктів
- •128. Правове регулювання питного водопостачання
- •129. Правова охорона вод
- •Тема 26: правова охорона атмосферного повітря та повітряного простору
- •130. Поняття атмосферного повітря та повітряного простору
- •131. Фактичні критерії розмежування загального і спеціального використання атмосферного повітря
- •132. Фактичні критерії розмежування загального і спеціального використання повітряного простору
- •133. Право приватної власності на атмосферне повітря і j повітряний простір
- •134. Правова охорона атмосферного повітря
- •135. Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами
- •136. Дозвіл на рівні впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарних джерел на стан атмосферного повітря
- •Тема 27: правова охорона клімату
- •137. Поняття клімату як природного ресурсу
- •138. Фактичні критерії розмежування загального та спеціального використання кліматичного ресурсу
- •139. Порядок видачі дозволу на штучні зміни клімату
- •140. Правова охорона клімату
- •Тема 28: правове регулювання використання радіочастотного ресурсу
- •141. Поняття радіочастотного ресурсу як природного ресурсу
- •142. Правове значення Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України
- •143.Правове значення Плану використання радіочастотного ресурсу України
- •144. Категорії користувачів радіочастотного ресурсу
- •145. Фактичні критерії розмежування загального і у спеціального використання радіочастотного ресурсу
- •Тема 29: правова охорона тваринного світу
- •146. Поняття об'єктів тваринного світу
- •147. Види об'єктів тваринного світу
- •148. Фактичні критерії розмежування загального і спеціального використання тварин
- •149. Правова охорона тваринного світу
- •150. Правосуб'єктність тварин
- •151. Правове регулювання охорони та використання рибних ресурсів
- •152. Правове регулювання інтродукції та аклїматизацїї тварин
- •Тема 30: правова охорона рослинного світу
- •153. Поняття об'єктів рослинного світу
- •154. Види об'єктів рослинного світу
- •155. Фактичні критерії розмежування загального і спеціального використання рослин
- •156. Право власності на об'єкти рослинного світу
- •157. Правове регулювання відтворення рослин
- •158. Правове регулювання охорони рослин
- •159. Правове регулювання ведення Зеленої книги України
- •160. Правове регулювання інтродукції та акліматизації рослин
- •161. Державний кадастр рослинного світу
- •Тема 31: правове регулювання використання альтернативних джерел енергії
- •162. Поняття альтернативних джерел енергії
- •163. Розмежування загального та спеціального використання альтернативних джерел енергії
Блок II: особлива частина змістовий модуль VI: Природоресурсне право
Тема 23: земельне право
102. Поняття земель і ґрунтів як природних ресурсів
Поняття землі визначається у ст. 1 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року, згідно з якою земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом із нею. Як природний ресурс земля може використовуватися як просторово-операційне підґрунтя для розміщення різних об'єктів, а також вміщує ґрунти, що можуть використовуватися як засіб сільськогосподарського виробництва. Земля -це природний ресурс, природна земна поверхня: землею не є асфальт, намивні гідротехнічні споруди, плитка, штучно насипаний на пляжі пісок -щодо таких об'єктів не можна укладати договори оренди землі, за їх використання не сплачується земельний податок, на них не поширюється: земельне законодавство.
Поняття «земля» в екологічному праві використовується для позначення земної поверхні безвідносно до її поділу на земельні ділянки. У конкретних екологічних правовідносинах земля частіше виступає як земельна ділянка. Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Земельна ділянка, відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, є об'єктом нерухомого майна.
Ґрунт, на відміну від землі, є об'єктом рухомим, позаяк він вільно переміщується з місця на місце. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» ґрунтом є природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин та характеризується родючістю. Товщина фунтової поверхні коливається у різних місцевостях від кількох міліметрів - до 2-х метрів.
Використання земельних ділянок як нерухомих об'єктів, і ґрунтів як рухомих об'єктів регулюється Земельним кодексом та іншими актами земельного законодавства. Органом управління земельними ресурсами є Державна агенція земельних ресурсів України,
103. Поняття та склад земельного фонду України
Земельний фонд України складають усі землі у межах території України. Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має особливий правовий режим, який передбачає обмеження у їх використанні.
Ст. 19 Земельного кодексу виділяє 9 категорій земель:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
104. Фактичні критерії розмежування загального спеціального використання земель
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року не згадує про загальне використання земель. Разом із тим ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, яка передбачає право загального використання природних ресурсів, поширюється також і на землі, адже вони відповідно до ст. 13 Конституції України теж є природними ресурсами. Однак зазначений Закон не містить фактичних критеріїв розмежування загального і спеціального використання земель, тому ці правовідносини регулюються правовими звичаями, які склалися в екологічному праві України. .
Відповідно до чинних еколого-правових звичаїв землі використовуються на праві загального використання для проходу, розміщення невеликих за розміром об'єктів, відбору ґрунту у невеликих кількостях для домашніх квітів. Тобто фактичними критеріями розмежування загального і спеціального використання земель є ступінь екологічного навантаження на землі і створення незручностей для їх власників. На праві загального використання можна використовувати землю у спосіб, що не спричиняє значного екологічного навантаження на неї і не створює незручностей для її власників.