Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Змістовий модуль 7.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.12.2018
Размер:
274.94 Кб
Скачать

25

Змістовий модуль VII: Право природних комплексів

Тема 32: правові підвалини формування екологічної мережі україни

164. Поняття екологічної мережі України

Формування екологічної мережі України регулюється:

  • Законом України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 року;

  • Загальнодержавною програмою формування національної еколо­гічної мережі України на 2000 - 2015 роки, затвердженою Законом України від 21 вересня 2000 року;

  • Законом України «Про охорону навколишнього природного серед­овища» від 25 червня 1991 року (стаття 60);

  • Генеральною схемою планування території України, затвердже­ною Законом України від 7 лютого 2002 року тощо.

Екологічна мережа - це єдина територіальна система, яка вклю­чає природні комплекси, що підлягають особливій охороні: території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі - природних регіонів, при­родних коридорів, буферних зон.

Національна екологічна мережа включає частину земель країни, на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти.

Екологічна мережа утворюється для забезпечення здатності еко­систем до відтворення, сталого розвитку, створення сприятливих умов для розмноження і збереження об'єктів тваринного і рослинного світу, забезпечення екологічної рівноваги на теренах України.

Органом управління формуванням екологічної мережі є Мінприроди.

165. Складові екологічної мережі України

Складові екологічної мережі України визначаються:

Законом України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 року;

Загальнодержавною програмою формування національної еколо­гічної мережі України на 2000-2015 роки, затвердженою Законом України від 21 вересня 2000 року.

Екологічна мережа - це єдина територіальна система, яка склада­ється зі структурних елементів 4-х типів:

1.Природні регіони - це природні територіальні утворення значної площі, що включають ключові території і виконують регіональну екологічну стабілізуючу роль (зберігаються в незміненому або частково зміненому стані).

Ключові території - території та об'єкти, віднесені законодавством України до категорії природних територій та об'єктів особливої державної охорони. Включають:

а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) ліси;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не відне­сені до лісів;

ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення;

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угрупо­вання, занесені до Зеленої книги України;

є) території, які є місцями перебування чи зростання видів тварин­ного та рослинного світу, занесених до Червоної книги України; ж) деякі категорії сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (пасовища, сіножаті, ділянки степової рослинності, кам'яні розсипи, піски, солончаки, що мають особливу природну цінність);

з) інші природні території та об'єкти, що мають особливу природну цінність.

2.Сполучні території (природні коридори) - ділянки природних ландшафтів витягнутої конфігурації, різного розміру протяжності, які з'єднують ключові території природних регіонів, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу (річки, полісся, моря Чорне та Азовське).

3. Буферні території-це місцевості з природним або частково змі­неним станом ландшафту, що оточують найбільш цінні ділянки екомережі і створюються з метою забезпечення захисту ключових та сполучних територій від дії зовнішніх негативних чинників природного походження або спричинених діяльністю людини (охоронні зони заповідників).

4. Відновлювані території - включають території, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відновлення первинного при­родного стану. Це уражені екосистеми:

    1. законсервовані землі (виведені з господарського обігу на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення їх природного стану);

    2. території, що являють собою порушені, деградовані і малопродуктивні землі, що не використовуються та підлягають охороні як природні регіони з окремим правовим режимом;

    3. радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та під­лягають окремій охороні як природні регіони з окремим правовим режимом (зона екологічного лиха).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]