Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
про державу.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
03.12.2018
Размер:
81.41 Кб
Скачать

18

ПЛАН

Вступ

1.Погляди Платон про державу

2.Політика державності н.Макіавеллі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Теоретичні концепції правової державності мають ба­гату історію, своїм корінням сягають античності. Це, зок­рема, ідея справедливого влаштування полісу, його влади і законів, розумного розподілу повноважень між різними гі­лками влади, розрізнення правильних і неправильних форм її організації, верховенство закону в організації взаємовід­носин держави і громадянина тощо. Античному світу була відома ідея про розумність і справедливість такої політичної форми суспільного життя людей, за якої право, за­вдяки визнанню і підтримці влади, стає владною силою, тобто загальнообов'язковим законом, а публічно-владна сила, що визнає право і впорядкована (обмежена) та ви­правдана ним, стає справедливою державною владою — такою, що відповідає праву.

Вчення про державу розвивали Солон і Ксенофонт, Протагор і Сократ та чи не найбільше — Платон, Макіавеллі.

Мета роботи:висвітли розуміння сутті держави філософами.

Завдання:

- охарактеризувати погляди Платон про державу;

- розглянути політику державності Н.Макіавеллі.

В якості інформаційної бази: спеціалізована література.

1.Погляди Платон про державу

Давньогрецький філософ Платон жив дуже давно Ніхто точно не знає дати його народження Припускають, що це 427 р до н. е., помер Платон у 347 р до н є. Хоча минуло досить багато часу з дня опублікування найважливіших трактатів Платона, не можна сказати, що інтерес до його творчості сьогодні почав слабшати Навпаки, усі цікавляться думкою людини, яка жила більше двох із половиною тисяч років тому. Сучасні вчені схиляються до єдиної думки, що, не маючи трактатів Платона, ми б не тільки гірше знали давніх греків, але гірше б могли пізнати самих себе

Платон жив у ті часи, коли Сицилією правили тирани Філософ кілька разів намагався вплинути на розбещеного Діонісія, щоб той припинив кровопролиття й деспотію на Сицилії. Однак його спроби не були успішними На віть більше, афінському філософові довелося на собі відчути жах тиранії кілька разів його намагалися вигнати з міста, а одного разу мало не продали в рабство.

До того як розглядати "ідеальну" державу Платона, необхідно усвідомити, що не влаштовувало філософа в сучасних йому державах, які риси він вважав негативними в наявних урядах.

В фіналі IX книги “Держави” говориться, що “не так важливо, як має чи як може бути” в ідеальній державі, досить вже, якщо хтось один живе за законами цієї держави, тобто за законом Блага, Добра й Справедливості. Адже перш, ніж виникнути в реальності ззовні, тобто в історії, платонівська держава народжується всередині людини.

“ …Ты говоришь о государстве, устройство которого мы только что разобрали, то есть о том, которое находится лишь в области рассуждений, потому что на земле, я думаю, его нигде нет.

– Но быть может, есть на небе его образец, доступный каждому желающему; глядя на него человек задумается над тем, как бы это устроить самого себя. А есть ли такое государство на земле и будет ли оно – это совсем неважно. Человек этот занялся бы делами такого – и только такого – государства”.

На думку Платона, за часів "золотого віку" всі держави й суспільства мали "досконалий лад" Пізніше вони "зіпсувалися" завдяки "пануванню корисливих інтересів", що диктували відповідні вчинки людей. Беручи за основу ступінь користі в державних правліннях. Платон виводить чотири різновиди держав:

  1. Тимократія. 2. Олігархія. З Демократія. 4. Тиранія.

«Тиранія виростає із демократії, інакше кжучи, із крайньої свободи виникає найбільше і найжорстокіше рабство»

У державі Платона є люди, яким відведена роль управителів. Однак є там місце й для тих, хто займається ремеслом і землеробством. Згідно з Платоном, основним законом існування "ідеальної" держави є те, що кожен член цієї держави повинен займатися тільки тією справою до якої відчуває здібності. У зв'язку із цим філософ поділяє всіх жителів на три класи. У нижчий клас він об'єднав людей, до обов'язків яких уходить заняття ремеслом або землеробством, або ж ту категорію людей, яка пов'язана з ремеслом, торгівлею й землеробством (це ремісники, торговці й хлібороби). Незалежно від того, що хлібороби й торговці можуть значно відрізнятися один від одного своїми якостями, розумом й іншим категоріям, Платон усе-таки стверджує, що всі вони знаходяться приблизно на однаковому рівні морального, розвитку. Усередині класу є чіткий поділ функцій і праці: ремісник не може зайнятися торгівлею, а торговець - землеробством.

Тільки моральні критерії можуть визначити приналежність людини до другого й третього класів. Другий клас - це клас воїнів-стражів; третій - клас правителів-філософів. Платон дотримується думки, що моральність цих людей набагато вища, ніж моральність представників першого класу.

Платоном створюється тоталітарна система поділу людей на розряди.

Тоді хто ж зможе правильно визначити приналежність людини до певної касти? Цілком імовірно, в "ідеальній" державі функція поділу випаде правителям філософам. Вони, безумовно, керуватимуться законом, адже він - найголовніша складова "ідеальної" держави. Закон повинен виконуватися всіма без винятку, навіть дітьми. Отже, правителям-філософам вручаються долі всього народу. Вони мають право не тільки визначати здібності людей, але й регламентують шлюб, дозволяють убивати маленьких дітей з фізичними вадами (орієнтуючись на державний устрій Спарти).

Керуючись розумом, філософи є правителями всіх інших класів, намагаючись в усьому обмежити їхню волю. Воїни їм потрібні для того, щоб тримати в покорі нижчі касти. Усе це тільки зайвий раз підкреслює несправедливість такого державного устрою. До того ж воїнам заборонено жити поруч із ремісниками й іншими працівниками. Люди з нижчих каст зобов'язані забезпечувати вищі касти всім необхідним. Вищі повинні охороняти й направляти в усьому нижчих, при ньому знищувати найслабших і контролювати життя решти. Відповідно до сучасних понять, такий усебічний контроль над усіма самостійними вчинками людини стане причиною роз'єднання людей, їхнього невдоволення й заздрощів. Але цього не відбувається в "ідеальній" державі. Платон вважає, що таке правління зблизить людей, створить певну єдність. За часів "золотого віку" людьми керували боги. У ті часи людині не потрібні були матеріальні блага, тому вона багато часу присвячувала заняттям філософією. Єдність давніх була обумовлена єдиною матір'ю-землею й відсутністю батьків-людей.

Платон прагне створити подібне суспільство. Йому хочеться "усуспільнити" й майно, і навіть жінок із дітьми. Платон мріє про ті часи, коли ніхто не може назвати не тільки річ, але й дружину своєю. Відповідно до його ідей, чоловіки й жінки не мають права одружуватися за власним бажанням. Платон стверджує, що таємно шлюбом керують філософи, намагаючись звести кращих із кращими, а гірших, відповідно, із гіршими. Народивши дитин}; мати відразу її втрачає - у неї її відбирають. Діти повертаються через певний час матерям, але ніхто не може сказати, чия дитина їм дісталася. Усі чоловіки в межах касти вважаються батьками всіх дітей, а всі жінки - дружинами для всіх чоловіків. Отже, для Платона спільність дітей і жінок буде найвищою формою єдності людей.

Книга четвертая

Тут вмешался Адимант:

- Как же тебе защититься, Сократ, - сказал он, - если станут утверждать, что не слишком-то

счастливыми делаешь ты этих людей...

- ...Мы основываем это государство, вовсе не имея в виду сделать как-то особенно

счастливым один из слоев его населения, но, наоборот, хотим сделать таким все государство в

целом. Ведь именно в таком государстве мы рассчитывали найти справедливость, а

несправедливость, наоборот, в наихудшем государственном строе и на основании этих

наблюдений решить вопрос, так долго нас занимающий. ...

...Не заставляй нас соединять с должностью стражей такое счастье, что оно сделает их кем

угодно, только не стражами. Мы сумели бы и земледельцев нарядить в пышные одежды,

облечь в золото и предоставить им лишь для собственного удовольствия возделывать землю, а

гончары пускай с удобством разлягутся у очага, пьют себе вволю и пируют, пододвинув

поближе гончарный круг и занимаясь своим ремеслом лишь столько, сколько им хочется. И

всех остальных мы подобным же образом можем сделать счастливыми, чтобы так процветало

все государство.

Нужно решить, ставим ли мы стражей, имея в виду наивысшее благополучие их самих или же

нам надо заботиться о государстве в целом и его процветании.

Посмотрим, не это ли портит всех остальных мастеров, так что они становятся плохими...

- Что ты имеешь в виду?

- Богатство и бедность. ...Разбогатевший горшечник захочет ли, по-твоему,

совершенствоваться в своем ремесле? ...

Скорее он будет становиться все более ленивым и небрежным. ...

А если по бедности он не сможет завести себе инструмента... то его изделия будут хуже и он

хуже обучит этому делу своих сыновей и других учеников. ...

Значит, и от того, и от другого - и от бедности, и от богатства - хуже становятся как изделия,

так и сами мастера.

Так, по-видимому, мы нашли для наших стражей еще что-то такое, чего надо всячески

остерегаться, как бы оно не проникло в государство незаметным для стражей образом.

- Что же это такое?

- Богатство и бедность. Одно ведет к роскоши, лени, новшествам, другая кроме новшеств - к

низостям и злодеяниям.

- Конечно. Однако, Сократ, взвесь и это: как наше государство будет в силах воевать, если

оно не располагает денежными средствами, в особенности если оно будет вынуждено вести

войну с большим и богатым государством?

Така спільність властива й для воїнів-стражів. їм автор приділяє досить багато уваги у своїх трактатах. Він вважає, що відсутність ворожнечі в класі воїнів стане однією з причин єдності нижчого класу, що призведе до відсутності повстань. Відповідно до ідей Платона виходить, що правлячі класи ідеальної держави є комуністичною єдністю. Усе це не допускає у вищих колах багатства або бідності, що, відповідно до логіки автора, має знищити серед них чвари. За Платоном, прообраз влади - це пастух, який стереже череду. Якщо розібрати ієрархію державного устрою згідно з платонівськими ідеями, то можна зрозуміти, що пастухом у такій державі будуть правителі, а воїнам призначена роль сторожових собак. Для утримання череди овець в ідеальному порядку пастухи й собаки повинні дотримуватися єдності у своїх діях. Правителі платонівської держави обходяться з людьми, немов мудрі, однак жорстокосерді пастухи зі своїми вівцями. Одних пропонують із кимось схрестити, інших - віддати на бойню. Якщо дивитися на такий режим з погляду сучасної людини, то можна дійти висновку: це тоталітарна система, у якій купка мудрих людей підкоряє своїм бажанням, нехай і розумним, усі дії та вчинки більшості. Як це трапилося, що Платон, мріючи створити "ідеальну" державу, засновану на принципах розуму, створив одну з найстрашніших тоталітарних держав? Спочатку необхідно з'ясувати, що конкретно розумів Платон під словом "ідеальна" щодо до держави. Він вважав ідеальною таку державу, що влаштована найкращим чином. До того ж дуже важливою для Платона є ідея Держави.

Що ж таке "найкраща держава"? Платон вважав, що всі нещастя людей виникають через постійні сварки, розбрат, відсутність єдності, розумного начальства. Такий порядок можливий тільки під час миру. А під час воєн є й порядок, і єдність. Людей зближує єдина мета. До того ж завдяки мудрим порядкам і начальникам, а також постійному контролю над життям більшості люди можуть домогтися всього того, чого не можна зробити, живучи за іншими правилами. Тому Платон мріє про такий порядок, щоб люди жили немов на війні, але при цьому не гинули. Тоді в них буде єдина мета, єдині прагнення та єдиний правопорядок.

Для сучасної людини зрозуміло, що Платон створив зразок не "ідеальної", з тоталітарної держави. Однак треба враховувати, що філософ жив у зовсім інші часи, у нього були зовсім інші культурні цінності.