ВСТУП

ГОЛОВНІ РИСИ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ В 1914-1939 рр.

ГОЛОВНІ РИСИ ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ

1. Перша світова війна призвела до розпаду імперій:

Австро-Угорської,

Німецької,

Османської,

Російської та появи нових незалежних держав у Європі: Австрії, Чехо-Словаччини, Угорщини, Польщі, Югославії, Фінляндії, Латвії, Литви, Естонії.

2. Встановилися тоталітарні режими (в Італії, Німеччині, СРСР).

3. Відбувалося становлення громадянського суспільства (США, Канада).

4. Розвивалися реакційні тенденції, поворот до фашизму.

5. Гостре протистояння між тоталітарними і демократичними країнами призвело до Другої світової війни.

ГОЛОВНІ РИСИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

1. Завершилося формування індустріального суспільства.

2. Переважав розвиток важкої промисловості.

У 1913 р. вона становила такий процент у провідних країнах світу:

Велика Британія — 70,

Німеччина — 61,

США — 63.

3. Зростали прибутки монополій.

4. Тривав вивіз капіталу за кордон.

5. Світ був поділений на економічні сфери впливу.

6. Країни розвивалися нерівномірно.

7. С" лстерігалася економічна нестабільність, періоди еконо­мічного зростання супроводжувалися падінням вироб­ництва, економічними кризами.

З

8. Поява тенденцій до уповільнення економічного зро- стання.

9. Значно укріпилися позиції США у світовій капіталістич­ній економіці.

10. Знизилася питома вага Англії і Франції в капіталістично­му виробництві.

11. Відбувалося прискорення економічного розвитку:

• встановлювалася система державного регулювання економіки;

• прискорився процес концентрації та спеціалізації ви­робництва,

• у виробництво впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки;

• виникли нові галузі виробництва.

12. Посилювалася прибутковість виробництва, що стиму­ лювало вкладення капіталів у виробничу сферу.

ГОЛОВНІ РИСИ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

1. Поглибилася соціальна диференціація.

2. Посилювалася національно-визвольна боротьба.

3. Зростала чисельність робітничого класу.

4. Зростала кількість партій і громадських організацій, зміцнилася їх роль у житті суспільства.

5. Відбувалося посилення соціально-політичних рухів:

робітничого,

соціалістичного,

антивоєнного.

6. Індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспільства.

Все більшу роль відігравали такі верстви населення, як буржуазія (підприємці), наймані робітники, інтелігенція.

ГОЛОВНІ РИСИ МІЖНАРОДНОГО ЖИТТЯ

1. Світ було поділено між провідними державами світу.

2. Європа позбулася позицій світового лідера.

3. Велика Британія втратила першість у світі через несвоє­часне переорієнтування на нові технології.

4. Відбувалася боротьба за територіальний поділ світу, за ринки сировини і збуту товарів.

5. Формувалися блоки держав.

6. Придушувалися національно-визвольні рухи.

7. Відбувалася гонка озброєнь.

8. Основою міжнародного життя в 30-х рр. була конфрон­тація і підготовка до нової світової війни.

9. Зростала напруженість у міжнародних відносинах.

ГОЛОВНІ РИСИ РОЗВИТКУ НАУКИ

1. Успішно розвивалися нові напрямки наукових дослі­джень — квантова механіка, генетика.

2. Прискорився процес зближення науки з виробництвом.

3. Відбулися істотні зміни в технології виробництва.

4. Зросло виробництво чавуну, сталі високої якості внаслі­док широкого запровадження технологічних удоскона­лень Генрі Бессемера, П'єра Мартена, Сідні Томаса.

5. Швидкими темпами розвивався транспорт.

6. Розвивалися нові галузі промисловості — електротехнічна, автомобільна, авіаційна.

7. У практику широко впроваджувалися новітні досягнен­ня науки і техніки.

ГОЛОВНІ РИСИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

1. У мистецтві відбувалося руйнування традиційних стилів і виникнення модерністських стилів.

Модерн (від фр. — новітній, сучасний) — загальна назва напрямків і течій мистецтва і літератури початку XX ст.

2. Посилилася боротьба реалістичного і модерністського напрямків мистецтва.

3. У царині музики переважають неоромантичний і модер­ністський стилі.

4. У 20-30-х рр. формується масова культура.

Масова культура — культура, що зрозуміла і доступна більшості населення.

4

5

ІДЕОЛОГІЧНА СФЕРА Поширилися ідеологічні течії, які мали багато прихильни­ків у різних країнах:

Лібералізм — це суспільно-політична течія, що об'єднувала прихильників парламентського типу правління, громад­ських, політичних і економічних свобод, розвитку ринку та вільного підприємництва. Консерватизм (від лат. — зберігаю, охороняю) — це суспіль­но-політична течія, що об'єднувала прихильників збере­ження старих норм і традицій, які з осторогою ставилися до всього нового, прогресивного. Націоналізм — це суспільно-політична течія, що визначала головну роль нації в суспільстві, проповідувала пріоритет і вищість загальнонаціональних інтересів. Радикалізм — це суспільно-політична течія, що об'єднувала прихильників рішучих методів боротьби у розв'язанні по­літичних проблем. Радикальними рухами були:

• фашизм,

• більшовизм.

Соціалізм — це вчення про докорінну перебудову суспільства, внаслідок якої утвердиться загальна рівність і буде лікві­дована приватна власність на засоби виробництва.

Більшовизм — це суспільно-політична течія прихильників здійснення соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату.

Комунізм — це утопічне уявлення про майбутнє суспільство, яке буде безкласовим з єдиною загальнонародною власні­стю, соціальною рівністю, де буде здійснено основний принцип "від кожного — по здібностях, а кожному — по потребах", у якому праця на благо суспільства стане пер­шою життєвою потребою.

ЗМІНИ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ

1. Прискореними темпами розвивалася урбанізація.

2. Усе населення планети в 1900 р. становило 1 млрд 600 млн чоловік, зокрема:

у Європі — 325 млн чол., Китаї — 467 млн чол., Америці — 178 млн чол.

3. Відбувалося прискорення інтелектуального розвитку.

4. Зростав освітній рівень населення.

6

5. Досягнення науки і техніки широко почали використо­вувати в повсякденному житті:

• електричне освітлення,

• трамвай,

• автомобіль,'

• засоби запису звуку.

6. У побуті широко використовувалися:

• холодильники,

• пилососи,

• електропраски,

• пральні машини,

• радіоприймачі.

7. Зросла роль засобів масової інформації.

8. У 30-х рр. з'явилося звукове кіно, а згодом і виробництво кольорових фільмів.

9. Відбулася значна демократизація одягу, перехід на тех­нології масового виробництва.

10. Розвивалися спорт і туризм.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.

1. ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914-1918 рр.)

Міжнародні кризи початку XX ст., Балканські війни, колоніальні суперечності загострили протиріччя між провідними державами світу.

Європа розділилася на два блоки держав:

Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина й Італія), утворений у 1882 р.;

Антанта (Велика Британія, Франція, Росія), створена у 1904-1907 рр.

Гонка озброєнь досягла нечуваного розмаху. Все це при­звело до Першої світової війни, в яку було втягнуто 38 дер­жав з населенням понад 1 млрд чоловік. Війна тривала 4 ро­ки 3 місяці і 10 днів і закінчилася поразкою Німеччини та її союзників. У війні загинуло понад 10 млн осіб. Після війни сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувся перерозподіл світу.

Воюючі країни мали значні втрати національного багатства:

Німеччина — 35%,

Австрр-Угорщина — 41%,

Франція — 31%,

Велика Британія — 15%.

7

2. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ (1918-1923 рр.)

Перша світова війна призвела до:

• загострення політичної боротьби;

• загострення соціальних конфліктів (у Німеччині, Угор­щині, Росії, Фінляндії та ін.);

• прискорення процесу утворення тісного союзу між ка­піталістичними монополіями і державою.

Значний вплив на ситуацію в Європі мали революційні події

в Росії.

Активізувався національно-визвольний рух у Китаї, Індії.

Антиколоніальний рух послабив позиції Великої Британії,

Франції.

Це був період повоєнної нестабільності в Європі й одночасно

зміцнення позицій СІЛА.

Риси економічного розвитку

Економічна криза 1920-1921 рр. призвела до:

• активізації крайніх правих сил (в Італії у 1922 р. при­йшли до влади фашисти);

• проведення економічних реформ у тих країнах, де були сильні демократичні традиції.

Причини економічної кризи 1920-1921 рр.:

1. Сповільнення темпів економічного розвитку внаслідок переорієнтації промисловості, яка під час Першої світо­вої війни випускала воєнну продукцію, на випуск продук­ції мирного часу.

2. Зниження купівельної спроможності більшості населен­ня, викликане наслідками Першої світової війни, а отже, звуження споживчого ринку і зростання кризи збуту продукції.

3. Демобілізовані колишні воїни поповнили лави безробіт­них, що призвело до загострення суперечностей у країнах Європи.

У міжнародних відносинах:

1. Були розроблені та підписані мирні договори з країнами, що зазнали поразки в Першій світовій війні.

2. Створена Версальсько-Вашингтонська система врегулю­вання міжнародних відносин.

3. ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ (1924-1929 рр.)

СтабілЬація — деяке зміцнення економічних і політичних позицій світового капіталізму.

В економіці:

1. Відбувалося економічне піднесення.

2. Успішно розвивалася промисловість.

3. У виробництво запроваджувалися нові технології і фор­ми організації праці (конвеєрна, стандартизація).

4. Введення нової техніки, конвеєрів привело до значного підвищення продуктивності праці.

5. Розвивалися нові галузі промисловості, в тому числі хі­мічна, автомобільна, авіаційна, електротехнічна.

6. Збільшувався вивіз капіталу.

7. США перетворилися у центр фінансової експлуатації світу.

8. Відбувалася широка механізація виробництва, збільшен­ня його енергоозброєності.

9. Вводилася стандартизація, масове виготовлення типових деталей з подальшим складанням на конвеєрних лініях.

10. Посилювалася концентрація виробництва.

11. Зміцнювалися позиції монополій.

12. Відбулася стабілізація кредитно-фінансової системи.

13. Зміцнення валют позитивно вплинуло на промислове ви­робництво і світову торгівлю.

14. Зменшилося втручання держави в економіку.

У політиці:

1. Економічне піднесення супроводжувалося зміцненням державних режимів.

2. Відбувся спад революційного руху.

3. В цей період не було значних політичних конфліктів.

В соціальних відносинах:

1. Розширення промислового виробництва привело до зменшення безробіття.

1. Знизилася соціальна напруга.

2. Підвищився життєвий рівень окремих верств населення.

2. Урядами провідних країн світу проводилася реформа­торська політика:

• підвищено зарплату,

• зменшено робочий день,

• введено відпуски,

• запроваджено соціальне страхування.

9

У міжнародних відносинах:

1. Була досягнута рівновага сил.

2. Послабилися зовнішньополітичні суперечності.

3. Відбулася стабілізація міжнародного становища на основі

Версальсько-Вашингтонської системи та інших міжна­родних договорів.

4. ПЕРІОД "ВЕЛИКОЇ ДЕПРЕСІЇ", КРИЗИ ЕКОНОМІКИ (1929-1933 рр.)

Світова економічна криза охопила всі капіталістичні країни.

Причини економічної кризи:

1. Посилення концентрації виробництва і централізації ка­піталу.

2. Стандартизація виробництва, запровадження конвеєр­них систем і перехід до масового випуску товарів, що привело до значного зростання виробництва.

3. Зростання виробництва внаслідок використання досяг- "нень технічного прогресу і відставання у забезпеченні

платоспроможності населення.

4. Це вело до вузькості внутрішнього ринку, бо розширення ринку відставало від розширення виробництва.

Прояви економічної кризи:

1. Падіння промислового виробництва становило 44%.

2. Промислова криза перепліталася з аграрною. Катастрофічно впали ціни на продукцію сільського гос­подарства, що призвело до масового розорення фермерів і селян.

3. Падіння цін на цукор, каву, пшеницю призвело до зни­щення цих та інших продуктів.

У 1933 р. в Чилі було знищено 225 тис. овець, в Бразилії потоплено в морі 22 млн мішків кави.

4. Відбувалася валютно-фінансова криза, крах міжнародної ва­лютної системи, що призвело до знецінення валюти 56 країн.

5. Внаслідок валютно-фінансової кризи утворилися три зони: •

• стерлінгова зона — Велика Британія, її домініони та колонії;

• зона франка — Франція та її колонії;

• зона долара — СІЛА, країни Латинської Америки.

6. Різко зменшився обсяг торгівлі (на 70%).

7. Надзвичайно знизився життєвий рівень населення.

8. Зросло безробіття (у 1932 р. в промислово розвинених країнах світу було 48 млн безробітних).

9. Зросла соціальна напруженість.

У 1929-1932 рр. у 15 найрозвиненіших країнах відбулося 19 тис. страйків, у яких брали участь 8,5 млн чоловік. Наслідки економічної кризи:

1. Економічна криза в багатьох країнах спричинила полі­тичну кризу.

2. В багатьох країнах відбувалися відкрите насилля і полі­тичний авантюризм (Німеччина, Італія, Японія та ін.).

3. Широко використовувався державний апарат для регу­лювання економіки.

4. Поглибилися міждержавні протиріччя, що призвело до нової світової війни.