Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
не т.9.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
04.12.2018
Размер:
106.5 Кб
Скачать

8

Тема 12. Інституціині форми інтеграції у світове господарство

12.1. Тенденції розвитку світових інтеграційних процесів

12.2. Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу

12.3. Інституційні форми економічної та політичної інтеграції України

12.3.1. Принципи економічної інтеграції

12.3.2. Інститути і форми економічної інтеграції

12.3.3. Передумови міжнародної економічної інтеграції

12.3.4. Вибір економічної інтеграції для України

12.1. Тенденції розвитку світових інтеграційних процесів

Сучасна світова економіка є цілісною взаємопов'язаною системою національних економік, які формують багатоукладний економічний простір. Така взаємопов'язана світова економіка виникла на зламі XIX— XX ст., коли вивезення капіталів перетворилося в одну з провідних форм зв'язків між країнами. Наразі до складу світової економіки входять 210 країн, в яких проживає близько 6,3 млрд. осіб. Темпи зростання світового виробництва національного продукту за період 1990 — 2007 років у середньому становлять 4,2 % на рік.

Сучасні тенденції у розвитку світового господарства, які характеризуються глобалізацією економіки, загостренням екологічних проблем, посиленням торговельно-фінансової та кредитної експансій, зумовлюють гостру необхідність міждержавного регулювання економічних процесів на основі економічної інтеграції.

*Інтеграція (лат. Integer — повний, цілий, непорушений, об'єднаний) — процес спрямований на створення системи з окремих взаємопов'язаних складових, які не є самодостатніми і функціонують лише як елементи підсистеми чи блоки єдиної системи.

Одна з найважливіших цілей економічної інтеграції— використання переваг міждержавного поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва для досягнення загальних стратегічних і поточних інтересів країн, що інтегруються. У зв'язку з цим треба відзначити особливу роль регіональних інтеграційних об'єднань.

Аналіз світового досвіду показує, що формування замкнутих регіональних угруповань може призвести до неефективного функціонування національних економік. Водночас регіональні об'єднання, відкриті для співробітництва з іншими групами, здатні забезпечити раціональніший розвиток економіки країн-учасниць таких об'єднань і можуть успішно сприяти поступовому формуванню свого роду федеративних і конфедеративних утворень, що відповідає сучасним світовим тенденціям.

Наразі в регіональній інтеграції вбачають шлях до розвитку своєї економіки та зміцнення міжнародних позицій не лише малі, а й великі світові країни, такі як СПІА, Німеччина, Великобританія, Франція.

У світі нараховується близько десяти великих економічних об'єднань країн. Серед них історично першим, який послідовно створювався протягом останніх 56 років (1951 — 2007) є Європейський Союз, до складу, якого входять 27 країн Західної і Центральної Європи. Успіх європейської інтеграції підхопили і на американському континенті. З 1 січня 1994 року набрала чинності угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі НАФТА, яка об'єднує США, Мексику і Канаду з їхніми великими територіями і потужним економічним потенціалом. До 2025 року передбачається утворити Африканське економічне співтовариство із спільним парламентом і спільною для усього континенту валютою.

Проте треба зазначити, що створення зон вільної торгівлі не вносить принципових змін у світову економіку. Об'єднання країн в економічні блоки не означає незаперечного процесу в реалізації ідей вільної торгівлі чи капітуляції перед протекціоністичними принципами. Дилема "вільна торгівля чи протекціонізм" не зникає. Вона переноситься на інший рівень зовнішньоекономічних відносин, де формується рішення про вибір економічної політики групи держав стосовно "третіх країн". Зовнішньоекономічний товарообмін набуває дедалі більшого впливу на соціально-економічний розвиток будь-якої країни