1.Основні етапи становлення соціології

2.Соціальна мобільність та її види

Соціальна мобільність – переміщення індивідів та груп від одного соціального статусу до іншого.

Буває індивідуальна соціальна мобільність і групова (внаслідок революції чи економічних перетворень,іноземних інтервенцій, зміни політичних режимів та ін.).

Вертикальна соціальна мобільність – переміщення з однієї страти в іншу (є висхідна і низхідна).

Горизонтальна соціальна мобільність – перехід із однієї соціальної групи в іншу в рамках однієї страти ( напр.: перехід з однієї сімї в іншу, географічна мобільність та ін.).

Канали вертикальної мобільності найповніше описані П. Сорокіним. Він вважав, що навіть у найбільш традиційному суспільстві не існує непереборних бар`єрів між стратами. Між ними існують «ліфти» якими індивіди переміщаються вверх – вниз.

Армія ( із 92 римських імператорів 36 досягли цього, починаючи із нижчих чинів, їз 65 візантійських імператорів – 12 Кромвель, Вашингтон, Будьонний).

Церква П. Сорокін вивчив біографії 144 римських пап і виявив, що 28 вийшли із низів, а 27 – із середніх прошарків. Разом з тим, церква була серйозним каналом низхідної мобільності: єретики, язичники, вороги церкви, серед яких були і володарі, і знать – були розорені і знищені.

Школа, освіта напр. Т. Шевченко чи М. Ломоносов.

Власність П. Сорокін установив, що не всі, а тільки деякі професії сприяють нагромадженню багатств. У 29% випадків це дозволяє зробити заняття фабриканта, в 21% -- банкіра і біржовика, в 12% -- торговця.

Сім`я і шлюб Завдяки міжгруповим шлюбам. (М. Вовчок «Козачка» ).

3.Структура соціологічного знання

У процесі розвитку соціологічної науки вчені-соціологи опинилися у парадоксальній ситуації: ціле сус-во неможливо вивчити і узагальнити геть усі соціальні події і факти – їх надто багато, щоб можна було їх усіх осянути. У результаті в соціології виділилося два напрями:

-прикладна соціологія вивчає конкретні соціальні події і факти

-теоретична соціологія – філософствуюча, яка виробляє соціологічні теорії про становлення та діяльність соціальних спільнот, механізми їх життєдіяльності і функціонування.

У рамках теоретичної соціології виділяють загальну соціологічну теорію, спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціологічні теорії.

Загальна соціологічна теорія розглядає: суспільство як цілісний організм, систему соціальних механізмів, місце і роль основних соціальних зв'язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу (системний аналіз, стратифікаційно-класовий підхід, генетичний аналіз, комплексний конкретно-історичний підхід, аналіз соціальних явищ у їхній взаємодії з іншими), визначає місце людини як істоти соціальної.

Спеціальні соціологічні теорії, які вивчають суб'єктів суспільного життя (досліджують розвиток і відтворення людиною окремих соціальних спільнот, суть і основні характеристики людини соціальної).

Галузеві соціології, які вивчають життєдіяльність соціальних суб'єктів в окремих сферах (розкривають механізми життєдіяльності та функціонування соціальних спільнот у певних сферах суспільного життя та процеси соціалізації людини).