2. Психологічні механізми формування особистості.

В педагогічній психології виділяють наступні механізми формування особистості: соціальний, педагогічний, психологічний та фізіологічний. Коротко розглянемо кожен з них.

1. Соціальний механізм.

Соціальний механізм виявляється у суспільній моралі, на якій базуються соціальні установки про гарні та погані вчинки, заборони до аморальної поведінки і заохочення до позитивної, схваленої поведінки.

Велику роль у формуванні особистості також відіграють засоби масової інформації. Тут дуже важливим є механізм усвідомлення, що проявляється в соціальній пам'яті та соціальному мисленні. Соціальна пам'ять - це вид пам'яті, спрямований на запам'ятовування, збереження і відтворення змісту і характеру людських відносин, власного життєвого шляху, способів поведінки і санкцій власної совісті у ситуації виконання (невиконання) обов'язку тощо. Соціальне мислення - це мислення, предметом якого є взаємини людей, соціальні процеси і життєвий шлях особистості.

Моральна поведінка ґрунтується на моральних звичках - звичка до праці, допомоги тощо. Звичка - автоматизована дія, виконання якої в певних умовах стало потребою. Звичка формується в процесі неодноразового виконання дії на тій стадії, коли при її виконанні вже не виникає яких-небудь труднощів вольового або пізнавального характеру. При цьому вирішального значення набуває викликана самим функціонуванням дія фізичного і психічного самопочуття, що має забарвлення позитивного «приємного задоволення». Розрізняють звички позитивні та негативні. Формування корисних звичок і корекція негативних є важливим завданням виховання.

2. Педагогічний механізм базується на взаємодії вихователя і вихованця. Цей механізм використовує міжособистісні механізми. Істотними є поступовість, послідовність, систематичність у вихованні. Важливими у процесі формування особистості дитини є якості особистості вихователя.

3. Психологічні механізми.

Одне з найважливіших завдань психології виховання полягає у вивченні психологічних механізмів формування особистості, які є необхідною умовою успіху перетворення виховних вимог суспільства у внутрішні регулятори поведінки і діяльності підростаючої особистості.

Психологічні механізми розділяють на:

Психодинамічний механізм, що включає три ланки: потребу - зусилля - задоволення. У процесі здійснення зусилля людина здобуває новий досвід. Це вольова поведінка, що спря­мована на подолання внутрішніх перешкод на шляху досягнення мети.

Міжособистісний груповий механізм, який включає такі взаємозв'язані механізми: психічне зараження, насліду­вання, механізм ідентифікації, переконання, навіювання, груповий тиск, змагання, суперництво. Дія механізму обумовлена наявністю людей, групи.

Психічне зараження. В ході зараження від індивіда до індивіда переходять різні емоційні стани – захоплення, тривога, радість, ентузіазм, сміливість тощо, які безконтрольно, поза власним осмисленням сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосе­реднього спілкування.

Наслідування – переймання і відтворення індивідом певних форм поведінки, способів діяльності оточуючих його людей, особливостей їх характеру, звичок, вчинків тощо. Наслідування може відбуватися як мимоволі, так і довільно. Мимоволі діти дошкільного і молодшого шкільного віку копіюють вербальні та поведінкові реакції дорослих – батьків, родичів, учителів. Емоційна прив’язаність дитини до близької людини викликає прагнення бути в усьому схожою на неї. Зважаючи на це, однією із суттєвих вимог до організації виховної роботи є створення умов, за яких діти мали б можливості наслідувати позитивні взірці. Водночас у них необхідно формувати критичне ставлення до негативного, сприяти подоланню їх схильності до простого копіювання лише зовнішньо привабливих форм поведінки.

Механізм ідентифікації полягає в постановці суб'єктом себе на місце іншої людини (уподібнення до неї) через заглиблення у її внутрішній світ. Це процес, у результаті якого людина завдяки емоційним зв'язкам свідомо або несвідомо поводиться так (або це собі уявляє), ніби вона сама є тією особистістю.

Переконування - механізм і метод впливу, теоретично обґрунтовані (логічні) прийоми, за допомогою яких певна інформація, що повідомляється, органічно вплітається у сферу інтересів школярів. При цьому доводиться істинність чи хибність певних інформаційних повідомлень, їх значущість. Мета переконування полягає в тому, щоб підвести дітей не тільки до розуміння певних положень, а й до внутрішнього їх прийняття.

Навіювання (сугестія) – відбувається вплив передусім на почуття, а через них – на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації з певного джерела досить некритичне й малоусвідомлене. Навіювання ґрунтується на властивості слова оживляти, активізувати наявні й формувати нові асоціації між подразниками першої та другої сигнальних систем. А це означає, що через слово учень зможе засвоїти не тільки відповідні поняття, а й образ поведінки. Навіюваність притаманна школярам будь-якого віку, але чим молодша дитина, тим легше вона піддається їй.

2. Фізіологічні механізми – мозкова система кодування і управління психічними явищами: тимчасові нервові зв'язки, динамічні стереотипи, умовні та безумовні рефлекси, перша і друга сигнальні системи. Якщо людина буде мати фізіологічні порушення у роботі мозку, нервової системи та ін., то здатність до засвоєння виховних впливів буде обмежена.

Отже, врахування психологічних механізмів формування особистості є необхідною умовою ефективності виховання.