Основні методи самоволодіння:

• самопереконання застосовується тоді, коли людині необхідно підкріпити свої позиції;

• самокритика - людина відмічає свої недоліки, ті якості, які заважають самовихованню;

• самопримушення як спонукання себе діяти відповідно до прийнятих для себе правил і норм;

• самоконтроль - це внутрішній „педагог", який нічого не пропустить, тому що все знає про людину;

• самонаказ - найчастіше використовується, коли потрібно зробити перший крок, а його зробити важко;

• самонавіювання - це психологічна готовність, установка до певної поведінки.

Самовиховання є працею душі, яка вимагає зусиль, планування і обліку. Воно проводиться завжди в процесі будь-якої справи, під час спілкування, наодинці із собою. Людина працює над собою не тільки для себе, а й для інших, щоб бути корисним людям.

Потреба у самовихованні, якщо вона з’являється у дитини з ранніх років, стає, як правило, постійним супутником людини протягом всього її життя.

Також з поняттям «виховання» тісно пов’язане поняття «перевиховання».

Перевиховання – це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом несприятливих умов.

У роботі з школярами варто використовувати такі принципи перевиховання:

1. Зв'язок перевиховання з цікавою продуктивною працею.

2. Організація дитячого колективу, який забезпечив би позитивний вплив на вихованця.

3. Опора на позитивні якості дитини та її позитивний соціальний досвід.

4. Єдність і системність психолого-педагогічних впливів.

5. Індивідуальний підхід.

6. Гуманне, об’єктивне ставлення до дитини в процесі перевиховання.

Результативність перевиховання залежить від вразливості, пластичності та сили біологічних задатків, від тривалості негативного досвіду особистості, її готовності до виправлення. Процес перевиховання не однаково впливає на дітей. Найефективніше виявляється він щодо психологічно податливих дітей. Перевиховання може бути малоефективним, якщо діти протидіятимуть йому або не сприйматимуть його позитивно.

Наслідки виховного процесу залежать від уміння вчителя використовувати наявну позитивну базу особистості, привчати її до активної співпраці над собою. Важливо залучати дитину до корисної діяльності, забезпечити високий темп, емоційну насиченість життя відповідно до індивідуальних і вікових особливостей.

Але все ж таки, у виховній практиці важливими є упереджуючи, профілактичні заходи, які дають можливість запобігти масовій появі важковиховуваних дітей.

13