18

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з курсу “Макроекономіки”

на тему:

Модель Р. Солоу

Виконала:

студентка 202 групи

Троняк Х.В.

Перевірила:

Пікулик О.І.

Львів 2011

Зміст

Вступ 3.

1. Стислий огляд основних моделей росту,на які спирається модель Р.Солоу. 5.

2. Неокласична модель Солоу. 7.

3. Наслідки теорії Солоу. 14.

Висновок 16

Список використаної літератури 17.

Вступ

Однією з найголовніших ознак здоров'я економіки є її здатність до зростання. Росте виробництво, збільшуються зайнятість і доходи населення, розширюються можливості ринку, підвищуються кінцевий попит і прибутки, а отже, і податкові надходження в бюджет – у держави розширюються можливості для вирішення соціальних і інших суспільних проблем. І навпаки. Тому стратегічна мета розвитку країни полягає в перетворенні її природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу в головну опору економічного росту, реальне джерело доходів.

Феномен економічного зростання, його передумови та важелі становлять важливу частину політекономії і знаходяться в центрі уваги різних економічних концепцій.

Однією з них є неокласична модель росту Р. Солоу, пристосована до економічної ситуації 50-70-х років ХХ століття. Неокласицизм як суб’єктивна школа в політекономії виник в останній третині 19 ст. як реакція на марксизм. Марксизм всебічно критикував капіталізм і пророчив неминучість його загибелі, оскільки він оснований на приватній власності та експлуатації. Панівним класам необхідно було захистити капіталізм від нападок марксистів. Цю функцію взяли на себе представники неокласицизму. В той час це була спроба сформулювати закономірності оптимального режиму господарювання економічних одиниць в умовах системи вільної конкуренції, визначити принципи рівноваги цієї системи у межах певної держави. Втім, багато напрямів економічних розробок свідчить про те, що жоден з них не є науковим і не здатен врахувати все розмаїття дійсності.

Це саме стосується і моделей економічного зростання, яких можна нарахувати кілька десятків. Економічна думка нагромадила в якісному відношенні досить вагому кількість праць в галузі еко­номічного зростання. Відомий російський економіст Рустем Нуреєв у журналі "Вопросы зкономики" опублікував цикл статей, присвячений цій тематиці, в якому узагальнив практично всі моделі економічного зростання [4].

Як приклад можна назвати моделі Девіда Рікардо, Дж. Кейнса (30‑і рр.), Рой Харрода і Євсея Домара (30‑і рр. ХХ ст.), Роберта Солоу (1956 р.) і ін. Однак дана проблема повною мірою не вирішена ніде (як у теорії, так і у світовій практиці).

Слід зазначити, що моделі, яка б у всьому відповідала дійсності, не існує. Кожна модель має свої переваги та недоліки і обслуговує певні економічні ситуації. Це пояснюється як мінливістю економічного середовища, так і недосконалістю політекономічного апарату його вивчення.

Найвідоміша з них є модель еконо­мічного зростання Р. Солоу. Вона й досі не втратила своєї актуальності, хоча багато в чому і була доповнена.

Все вищесказане обумовлює актуальність аналізу неокласичної моделі росту Р. Солоу, чому і присвячено дану роботу.

Отже, в нашій роботі ми спробуємо описати неокласичну модель Р. Солоу, визначити її недоліки та уточнення у сучасних умовах.

Об’єкт дослідження – неокласична модель росту Р. Солоу.

Предмет – політекономічний аспект моделі росту Р. Солоу.

Мета дослідження – з’ясувати сутність моделі Р. Солоу, її переваги та недоліки, її місце серед інших моделей росту.