9.5. Виникнення кейнсіанської теорії

Історичні умови: 1) ускладнення структури виробництва і ринку; 2) функціонування недосконалих форм конкурентної боротьби і втрата ринковим механізмом автоматичного саморегулювання; 3) світова криза надвиробництва і затяжний характер депресії 1929‑1933 рр.; 4) масове безробіття.

Особливості економічних поглядів: 1) застосовується макроеконо­мічний підхід до аналізу економічної дійсності; 2) підлягають перегляду основні постулати неокласицизму: віра в ефективність ринкового механізму саморегулювання; 3) доводиться необхідність державного втручання в економіку, розробляються його форми та інструменти.

Модель державного регулювання Дж. М.Кейнса:

Джон Мейнард Кейнс (1883-1946 рр.). Професор політекономії Кембриджського університету, політичний діяч. Головний твір: "Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей" (1936р.). Основні ідеї. Методологія: 1) відмовився від тези неокласиків про існування роздільних ринків і ввів до аналізу наявність єдиного ринку, в якому пов'язані між собою такі складові, як ринки грошей, товарів і ресурсів; 2) розглядає загальні взаємозв'язки між економічними явищами, сукупні, агреговані показники і започатковує макроекомічний аналіз.

Економічна модель: 1) сукупний попит формує в кожний даний момент певну величину сукупної пропозиції; 2) ціна пропозиції: у межах короткого періоду виробники постачають на ринок певну кількість товарів у залежності від виторгу від реалізації продукції; 3) ціна попиту: виробники очікують отримати за обсяг виробництва певну ціну; 4) рівень ефективного попиту – реальні обсяги виробництва завжди тяжіють до рівня, за якого ціна пропозиції і ціна попиту збігаються; 5) в короткому періоді рівень виробничих потужностей фіксований, обсяг сукупної пропозиції визначається зайнятістю, яка залежить від ефективного попиту; 6) загальна економічна рівновага може встановлюватися за неповної зайнятості за рахунок виштовхування в ряди безробітних частини робітників; 7) основні умови макроекономічної рівноваги – інвестиції = заощадженням; обсяг інвестицій є функцією реального відсотка, обсяг заощаджень є функцією доходу – виконується не завжди, оскільки у інвестицій і заощаджень різні мотиви; 8) якщо заощадження>інвестиції, падає величина ефективного попиту. Для його нарощування потрібне автономне державне інвестування; 9) мультиплікатор – коефіцієнт перевищення зростання сукупного попиту (доходу) над темпами росту інвестицій (M = Дy/ДI, де: М – мультиплікатор; Дy – приріст сукупного доходу; ДI – приріст інвестицій); 10) з метою збільшення приватних інвестицій бюджетна політика держави повинна бути націленою на створення необхідної величини сукупного попиту і доповнюватися кредитно-грошовою політикою, зокрема, зниженням позичкового відсотку.

Неокейнсіанство. Його представники використовують теорію Дж.Кейнса як методологічну основу дослідження нових економічних об'єктів та процесів 40-50-их років 20 століття, зокрема економічного зростання та економічної циклічності.

Представники – Дж. Хікс, Е. Хансен, С. Харріс, Дж. Кларк, Є. Домар, Р. Харрод, Д. Патінкін.