12.4. Загальна характеристика радянської економічної думки

Історичні умови: 1) світова та громадянська війни; 2) трагічні соціально-економічні наслідки "воєнного комунізму"; 3) часткове відродження української економіки в часи НЕПу; 4) загальний наступ державного тоталітаризму в усіх сферах економічного, соціально-політичного та духовного життя.

В українській економічній думці виокремилися офіційний напрямок та неофіційний. Економічна думка цих напрямків змінюється у періоди: "воєнного комунізму", НЕПу, культу особи, "відлиги".

Період "воєнного комунізму". Є.Квірінг, С.Косіор, Г.Петровський – представники офіційного напрямку економічної думки, що впроваджував ортодоксальну марксистську модель держави. Основні ідеї: 1) робітничий контроль на підприємствах; 2) націоналізація; 3) жорстке централізоване управління; 4) створення "єдиного всенародного кооперативу" із комун, артілей, радгоспів.

Є.Слуцький, О.Чаянов, В.Лівіцький – представники неофіційного напрямку економічної думки, що розвивав демократичні шляхи оновлення держави на основі збереження й розвитку альтернативних форм власності у їх взаємодії, приватної ініціативи, товарно-грошових і ринкових відносин та їх інститутів. Основні ідеї: 1) єдина інтернаціональна модель соціалізму; 2) плани синдикування та трестування промисловості; 3) залучення до управління підприємців; 4) розвиток кооперативного руху.

Результатом впровадження офіційних економічних поглядів стали: селянські повстання, робітничі страйки, опозиція в середині комуністичної партії. Це зумовило пошук альтернативних шляхів забезпечення економічної раціональності при неринковій економіці.

Період НЕПу. М.Скрипник, С.Струмілін – представники офіційного напрямку економічної думки. Основні ідеї: 1) оренда промислових і торгівельних підприємств, кооперація дрібних виробників; 2) кооперативна торгівля; 3) перехід від дрібного до великого виробництва; 4) використання товарно-грошових відносин у обліково-розрахунковому варіанті; 5) найефективнішою формою власності є державна; 6) єдина централізована планова система управління господарством; 7) система натурального або трудового обміну; 8) ідеї "товарних", "індексних" грошей.

Б.Бруцкус, М.Птуха, М.Соболєв, – представники неофіційного напрямку економічної думки. Основні ідеї: 1) беззмістовність протиставлення планового начала нібито анархічному капіталістичному господарству, яке є "переважно плановим"; 2) централізоване управління ослабить внутрішній ринок і обмежить зростання виробництва; 3) припускали співіснування різних форм власності; 4) вважали, що ринкові ціни відновлять пропорції між сільським господарством і промисловістю; 5) пропонували проведення грошової реформи на основі золотого стандарту; 6) гнучкість у виборі форм землекористування; 7) інтеграція сільського господарства пов'язується з посиленням товарності селянських господарств, їх капіталозабезпеченості.

Період "культу особи". Сталінізм поклав край різноманітності течій у розвитку української економічної думки. Наука стала існувати в умовах ідеологічної автаркії та повного відокремлення від здобутків світової економічної думки. Відбувалася послідовна підміна праць К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна сталінськими постулатами, наприклад, невизнанням існування диференційної ренти у колгоспах, декларацією переваг соціалізму у випереджанні платоспроможним попитом виробництва тощо.

Період "відлиги". Посилюється роль колективної думки, розвиток творчої діяльності та оригінального мислення у працях М.Климка, О.Нестеренка, М.Панченка, А.Покритана, А.Чухна, І.Ястремського та ін., ідеї яких охоплювали широке коло питань щодо проблем народногосподарського планування, аналізу структури соціалістичних виробничих відносин, вивчення системи економічних законів соціалізму, використання товарно-грошових відносин, проблем розширеного соціалістичного відтворення, планових форм госпрозрахунку тощо.

В період застою в українській економічній думці формується догматичний напрямок марксизму, позбавлений творчого розвитку економічних ідей К.Маркса. Проте, незважаючи на всі протидії консервативних сил, в рамках економіко-математичних досліджень: а)розробляються методи системного аналізу соціально-економічних процесів; б)обґрунтовуються рекомендації щодо удосконалення організаційних структур управління, принципів раціонального ведення господарства на основі нових методів аналізу і принципу оптимальності.

Леонід Віталійович Канторович (1912-1986 рр.). Радянський економіст і математик, професор, лауреат Нобелівської премії 1975р. Головний твір: "Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів". Основні ідеї: 1) уводить в економічну науку категорію моделі лінійного програмування в цілях розробки оптимального підходу в процесі використання ресурсів; 2) уперше побудував статистичну і динамічну моделі поточного та перспективного планування використання економічних ресурсів на основі нових математичних підходів в галузі системної побудови економічних показників, які застосовуються під час аналізу ціноутворення, ефективності капіталовкладень.

Наприкінці XX століття в умовах, коли зростає рівень життя основної маси населення, існує соціальна, економічна і політична стабільність у більшості країн світу, марксизм не відмовляється від аналізу суперечностей капіталізму як системи і досліджує шляхи трансформації до альтернативних типів суспільства.