33

Лекція. Актуальні питання відшкодування шкоди

1. Поняття шкоди, її види та способи відшкодування.

2. Відшкодування моральної шкоди у договірних зобов’язаннях.

3. Відшкодування шкоди, завданої малолітніми і неповнолітніми.

4. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг.

5. Особливості відшкодування шкоди за участю органів прокуратури.

1. Поняття шкоди, її види та способи відшкодування.

Визначення шкоди чинне законодавство не містить. І.С. Канзафарова пояснює шкоду як родове поняття негативних наслідків правопорушення.¹ Але таке визначення не дозволяє чітко розмежувати шкоду і збитки. Д.В. Боброва під шкодою розуміє зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом.² В.П. Грибанов шкодою вважає всяке зменшення особистого чи майнового блага. З усіма цими визначеннями можна погодитись. Отже, пропонуємо під шкодою розуміти негативні наслідки правопорушення, всяке зменшення особистих чи майнових благ. Але якщо втрати стосуються таких благ, які не підпадають під особисті і не охоплюються поняттям майнові, маємо проблему куди ці втрати включити. Якраз таку ситуацію маємо внаслідок екологічних правопорушень.

Тому має рацію М.В. Краснова, пропонуючи послуговуватись терміном компенсація шкоди (законодавчо нині не закріплений), розуміючи під цим поняттям спеціальну форму відповідальності у сфері екології, яка дозволяє ширше трактувати шкоду в екології та варіанти її залагодження.³ Адже компенсація передбачає застосування відновлювальних заходів, інших замінних дій, спрямованих на виправлення ситуації, усунення ризиків на майбутнє, мінімізацію шкідливого впливу навіть від правомірного природокористування, що відшкодуванням шкоди не охоплюється. Отже, предметом компенсації є шкода в ширшому, ніж цивілістичне, розумінні, але не збитки. Не завжди шкода в екології може бути відшкодована, але вона може бути компенсована. Знищення об’єкта, наприклад, рідкісних тварин, ділянки лісу, унеможливлює відшкодування такої шкоди. Але певні форми компенсації все ж матимуть позитивний характер, як от виділення коштів для насадження нового лісу і його насадження (хоча новий ліс виросте за років 40), або вкладення коштів для поліпшення охорони інших рідкісних тварин чи проведення для їх збереження додаткових заходів. Компенсація екологічної шкоди базується на принципі „забруднювач платить”. Вона в ряді випадків здійснюється не лише в приватних інтересах, але і в публічних, а в передбачених законом випадках компенсаційні заходи здійснює держава.

Компенсація як спеціальний термін застосовується у вітчизняному праві і в інших значеннях, тому на це слід зважати. Не вдаючись у наукові дискусії, будемо застосовувати сучасний підхід законодавця і цивілістичної науки, за яким відшкодування шкоди ототожнюється з компенсацією шкоди.

Також потрібно зауважити, що як випливає із ЦК України, зокрема ст.22, ст.23 ЦК, законодавець розрізняє майнову і моральну шкоду. Такий поділ утвердився і в цивілістичній літературі. Моральна шкода пов’язана з втратами особистих благ, а майнова – з втратами матеріального, економічного характеру. Позитивним є те, що зміст поняття „моральна шкода” розкрито у ст. 23 ЦК України.

Під збитками відповідно до ст.22 ЦК розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Слід сказати, що у визначенні збитків законодавець не послідовний і по різному їх визначає у ЦК України та ГК України, на що неодноразово зверталась увага фахівців⁴. І в попередній лекції ми аналізували цю проблему.

І збитки, і шкода як умова відповідальності – це негативні наслідки причинної, протиправної, винної (як правило) дії чи бездіяльності. Якщо збитки спричинені особою самій собі – такі збитки не можуть бути умовою відповідальності. Умовою відповідальності є збитки, завдані одним суб’єктом іншому, тобто внаслідок неправомірної поведінки. Це, так звані, збитки правового характеру. Вони відмінні від збитків економічного характеру, які виникають не обов’язково внаслідок правопорушень.

Більш проблемним є питання співвідношення шкоди і збитків.

У літературі поширена думка, що збитком визнається грошова оцінка шкоди, і цей „еквівалент” шкоди відшкодовується у разі відмови кредитора (потерпілого) від відшкодування в натурі або неможливості чи недоцільності відшкодування в натурі. Грошовою оцінкою шкоди визнають збитки В.О. Тархов⁵, І.Б Новицький, Л.О. Лунц⁶, М.С. Малеїн⁷. Варто погодитись з думкою М.І. Брагінського та В.В. Вітрянського, що таке розуміння збитків може застосовуватись до ситуацій, у яких кредитор втрачає майно внаслідок невиконання боржником договірного зобов’язання. Т.С. Ківалова також висловила думку, що доцільно вести мову про відшкодування збитків у разі, коли йдеться про поновлення окремих втрат у майновій сфері.⁸ Проте поняттям „збитки” не охоплюються випадки, коли порушенням не спричинено зменшення майна суб’єкта, але позбавлено його можливості отримувати доходи, на які він розраховував.⁹ Цей аспект змісту збитків відтворено і в працях В.П. Грибанова.¹⁰

Проти визначення збитків як грошової оцінки шкоди виступав О.С. Іоффе, мотивуючи свій підхід до вирішення даного питання тим, що не в усіх випадках невиконання зобов’язання завдається шкода майну суб’єкта, але прибуток він може втратити. Тому О.С. Іоффе пропонував вважати збитки самостійним поняттям по відношенню до шкоди.¹¹ Але, на жаль, законодавець не розділяє чітко шкоду і збитки, хоча в окремих статтях ЦК спостерігається їх розмежування (ст. 276 ЦК, ст. 280 ЦК, ст. 308 ЦК, ст. 1212 ЦК та ін.). А із ст. 22 ЦК можна зробити висновок, що збитки розглядаються законодавцем як складова частина поняття „шкода” і як спосіб її відшкодування.

Отже, основна відмінність шкоди від збитків за ЦК полягає у віднесенні до шкоди інших втрат і моральної шкоди, які не охоплюються поняттям збитків, а також у можливості відшкодування шкоди в натурі та в інший спосіб. Шкода може бути відшкодована заміною пошкодженої речі на таку ж або рівноцінну (за згодою потерпілого), виконанням певних послуг, робіт, здійсненням ремонту речі і ін.