Практичне заняття № 1

Тема. Літературно-художній твір як цілісна одиниця художньої літератури. Структура й елементи змістової організації літературно-художнього твору.

Питання для опрацювання

1. Літературно-художній твір як буття літератури:

а) сутність літературно-художнього твору;

Критерії художності літературного твору

Кожен літературно-художній твір пишеться для того, щоб викликати у читчів емоційно-інтелектуальні переживання при його сприйнятті, тобто бути естетично виразним. Естетична виразність твору оцінюється за допомогою критеріїв художності. Найважливіші з них такі:

1)Яскраво-індивідуальне, підкреслено-особистісне, оригінальне авторське світобачення, щирі, нефальшиві почуття автора, нестереотипні думки.

2)Актуальність, вагомість проблем, поставлених у творі. Якщо читач не знаходить у творі питань, здатних зачепити його „за живе”, якщо у творі не буде нічого, що нагадувало б його власний життєвий досвід і водночас перевершувало б, розширювало б його – ніяких ціннісних переживань у свідомості читача не з’явиться.

3)Емоційна виразність і точність вислову, відповідність ужитих в творі мовних засобів змістові. Твір буде естетично виразним тільки тоді, коли буде демонструвати художньо-мовленнєву майстерність автора, а не буде написаний сухою, протокольною мовою, коли не матиме штампованих висловів і конструкцій.

4)Цілісність твору, тобто взаємовідповідність і підпорядкованість усіх його окремих елементів тій художній та ідейній меті, яку ставить перед собою автор. Художній твір – це не хаотичне нагромадження слів, образів, ідей, а – в ідеалі – упорядкована система, у якій все так тісно „зчеплене”, що з неї не можна без втрат вилучити нічого.

Але естетичність художнього твору – ще не гарант, а лише передумова його естетичного сприйняття. Повинна ще існувати внутрішня готовність читача виявити зусилля для сприйняття твору. Тільки від читача залежить, чи зможе він гідно оцінити естетичні переваги твору, відчути справжню художню насолоду, читаючи його.

б) функції літературно-художнього твору.

Основні функції художньої літератури

Отже, як бачимо, протягом усієї історії свого існування література прагнула знайти форми зображення життя і, водночас, активного впливу на життя. У кожну епоху література знаходила своєрідні форми виконання своїх основних функцій.

У наш час, з огляду на активний розвиток художньої літератури і її якісну неоднорідність, як правило, виділяють такі основні функції художньої літератури:

1)естетична – полягає у тому, що твір дає читачу інтелектуально-емоційне задоволення від спілкування з прекрасним;

Твір заспокоює, тобто знімає афекти, сильні пристрасті, на що звернули увагу вже в античності (вчення про катарсис) або, навпаки, схвильовує наші почуття (інколи навіть надмірно), допомагає гостріше відчути їхню особистісну або суспільну цінність. Насолода від прочитаного тим більша, що твір дає змогу відчути сильні, навіть фатальні пристрасті (приреченого на смерть, переслідуваного або допитуваного і т.д.) немовби збоку, без будь-якої загрози для власного існування. Твір, нарешті, розвиває в нас почуття прекрасного, інколи ж просто розважає (як невибагливі детективи або пригодницькі твори, що не відрізняються складністю проблематики);

2)виховна (етична), яка тісно пов’язана з естетичною насамперед тому, що емоційна та інтелектуальна насолода, яку ми відчуваємо, читаючи твір, часто є прямим наслідком того, що автор задовольняє моральні запити читача. Читач співпереживає моральним вчинкам героїв твору чи історіям їхнього життя і перетворює набутий етико-естетичний читацький досвід на власний життєвий досвід, на свою активну життєву позицію. Ідеал, винесений з твору, стає ідеалом читача. При цьому художній твір не повчає, не втовкмачує моральні істини, прямо їх декларуючи, як це робить відверто дидактична байка, а впливає на читача усім багатством своєї творчої природи;

3)пізнавальна – полягає в тому, що художній твір є активним джерелом поповнення знань про навколишній світ, розширює наші уявлення про історичну епоху, про яку в ньому йдеться, про побут, культуру і звичаї зображених у ньому людей.

Особливо цінною у пізнавальному плані є роль твору як популяризатора наукових ідей, філософських учень. Вони стають відомими широкому загалу найчастіше саме з художньої літератури, а не з наукових джерел. При цьому літературні твори часто ще й прогнозують нові наукові відкриття, або пророкують можливі наслідки політичних, суспільних тенденцій, які опановують суспільством. У цьому плані показовими є твори науково-технічної фантастики (досить лише пригадати науково-технічні передбачення Ж.Верна або Г.Уеллса, з 86 „пророцтв” якого понад 30 вже втілені в життя завдяки науковому прогресові, а близько 25 розроблюються в наукових проектах); а також так звані твори-антиутопії (Дж.Оруелл „1984”, Р.Бредбері „485 за Фаренгейтом” та ін.), що змальовують вірогідне майбутнє тих країн, в яких з певних причин панує політичний тоталітаризм;

4)духовнотворча – художній твір не просто задовольняє естетичні переживання людини, а й робить її кращою, духовно багатшою, розвиває її внутрішній світ, врешті-решт, допомагає людині краще пізнати не лише об’єктивну дійсність, а й свою власну особистість.

Визначаючи своє ставлення до тих чи інших явищ, людських типів, які стали предметом етичної оцінки автора, а також своє ставлення до авторської позиції, ми тим самим глибше й повніше починаємо розуміти свою власну суть, зміст власних намірів і бажань, думок і почуттів. Зміст художніх творів часто порівнюють із дзеркалом, в якому людина бачить себе: „Мистецтво дає їм (читачам, людям) дзеркало, в якому вони бачать себе в іншому і іншого в собі” (Г.Гачєв).

Зазначимо, що цей перелік функцій художньої літератури є значно ширшим від тих, які випливали із вульгарно-соціологічного підходу до літератури, що був панівним ще недавно – в епоху панування соціалістичного реалізму у літературі Радянського Союзу.