- •Тема 1. Кримінологія як наука, її історія і сучасний стан
- •Тема 2. Методика кримінологічних досліджень
- •Тема 3. Злочинність
- •Тема 4. Причини і умови,
- •Тема 5. Особистість злочинця
- •Тема 6. Причини і умови конкретного злочину
- •Тема 7. Протидія злочинності
- •Тема 8. Міжнародне співробітництво
- •Тема 9. Організована і професійна злочинність
- •2.Зелинский а.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996.
- •Тема 10. Корислива злочинність і протидія їй
- •Тема 11. Насильницька злочинність
- •Тема 12. Злочини, що вчиняються з необережності
- •Тема 13. Злочинність неповнолітніх
- •Тема 14. Злочини, пов’язані з наркотизмом
- •II. Корисливі і корисливо-насильницькі злочини :
Кримінологія \лекції Костенка ОМ\
Тема 1. Кримінологія як наука, її історія і сучасний стан
1. Поняття кримінології як науки, її предмет.
ПЛАН
2. Місце кримінології в системі наук.
3. Історія і сучасний стан кримінології.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Криминология: Учебник / Н.А.Беляев и др. – СПб., 1992.
2. Криминология: Учебник / Под. ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. – Киев, 1997.
3. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996.
Питання 1. Поняття кримінології як науки, її предмет
Саме слово кримінологія означає, що це наука про злочинність. Crimen (лат.) – це злочин,
злочинність, а logos (грец.) – вчення.
Виникнення науки про злочинність пов'язують з виходом у світ у 1764 році невеличкої
книжки 26-літнього італійського юриста Чезара Беккаріа (1738-1794). Ця книжка називалась "Про
злочини і покарання". Ідеї, що були викладені в ній, надзвичайно швидко поширились по всьому
світу і справили вирішальний вплив на подальший розвиток науки і практики боротьби із
злочинністю.
Але назву "кримінологія" наука про злочинність отримала пізніше, після того як у 1885 р.
італійський вчений Рафаель Гарофалло видав книжку, яка називалась "Кримінологія".
До виникнення кримінології як спеціальної галузі науки проблеми злочинності розглядались
у філософії і релігії, що розвивали етичні проблеми, на яких базується правосуддя.
При визначенні що є предметом, яким займається кримінологія, слід мати на увазі наступне.
Коло елементів, з яких складається предмет кримінології не може бути незмінним, однозначно
визначеним. Зміст предмету кримінології, його структура змінюються з розвитком науки і практики.
В той же час має існувати певний критерій, з допомогою якого можна
було б відносити ті чи інші
фактори до предмету кримінологічної науки. Виходячи з цього критерію, кримінологію можна
визначити наступним чином.
Кримінологія – це наука, що вивчає природу злочинності для пізнання причин і умов, котрі
породжують злочинність і розробляє на підставі цього ефективні засоби протидії злочинності
В цьому визначенні поняття кримінології і міститься критерій того, що може бути включено
до предмету кримінологічної науки.
На сьогодні до предмету кримінології згідно з її визначенням, як правило, включають такі
елементи:
1. Злочинність як соціальне явище.
2. Причини і умови, що породжують злочинність (криміногенні фактори – так їх ще
називають).
3. Особистість злочинця.
4. Попередження злочинності.
5. Жертва злочину.
До предмету кримінології можуть включатися також інші елементи, вивчення яких є
необхідним для виконання їх основного завдання: сприяти підвищенню ефективності протидії
злочинності.
Для виконання цього завдання кримінологія повинна мати наступні функції: 1) описову; 2)
пояснювальну; 3) прогностичну; 4) регулятивну.
Питання 2. Місце кримінології в системі наук
Для розкриття сутності кримінології як науки слід вияснити також її місце в системі наук.
Хоча кримінологія тісно пов'язана з наукою кримінального права, але вона не є частиною
цієї науки. Кримінологія є самостійною наукою, що має свій власний предмет, відмінний від
предмету науки кримінального права. Предметом кримінального права є правовідносини з приводу
конкретного злочину і встановлена законом кримінальна відповідальність за нього. Предмет
Київський університет права НАН України - Кримінологія
2
кримінології – злочинність, її причини і умови, особистість злочинця, попередження
злочинів як репресивними, так і нерепресивними засобами.
Кримінологію не можна вважати лише правовою наукою, бо її предмет виходить за межі
предмету юридичної науки, предметом якої є право як соціальне явище.
Оскільки злочинність як предмет кримінології є за своєю природою явищем, що має
соціологічні і психологічні властивості, то наука кримінологія, що вивчає це явище, має відповідно
бути
самостійною
комплексною
соціолого-психологічною
наукою,
котра
використовує
для
дослідження злочинності досягнення інших наук: філософії, економіки, юриспруденції, педагогіки і
т.п.
Кримінологія не лише використовує дані інших наук, а й збагачує інші науки своїми
власними висновками.
Оскільки злочинність зв'язана із економікою, кримінологія не може обійтись без взаємодії з
економічною наукою.
Суттєвою мас бути взаємодія кримінології з юриспруденцією. Юриспруденція визначає
можливості різноманітних галузей законодавства (не лише кримінального права) у сфері
попередження злочинності. Особливо це стосується законодавства, що регулює економічне життя,
адміністративного законодавства.
Останнім часом, особливо у західних країнах, кримінологія тісно взаємодіє з біологічними
науками і медициною, котрі відкривають засоби впливу на поведінку осіб, що вчиняють злочини, а
також досліджують вплив алкоголізму і наркоманії, інших патологічних факторів на кримінальні
прояви.
Питання 3. Історія і сучасний стан кримінології
Історію кримінології можна розбити на три етапи: 1) етап класичної школи XVIII ст.; 2) етап
позитивістської школи кінця XIX ст. і 3) кримінологія новітнього часу (з середини XX ст.).
Згідно
з
канонами
класичної
школи
людина
сама
контролює
свою
долю
відповідно до свободи волі. Суспільство повинне реагувати на злочин так, щоб змусити особу за
власною волею відмовитись від злочинної поведінки і вибрати незлочинну, аби не бути покараним,
с.49 у Фокса. Представники: Чезаре Беккарія, британський кримінолог Джон Говард.
Позитивістська школа критикує такий спосіб впливу па злочинність, вважаючи його
непродуктивним. Згідно з її ідеями поведінка людини визначається багатьма фізіологічними,
психологічними і соціальними факторами, котрі не можна нейтралізувати репресивними засобами.
Представники: Ч.Ломброзо, Енріко Феррі, Тард та інші.
Тому завданням кримінології є вивчення цих факторів і розробка відповідних їм засобів,
здатних
змусити
людину
бути
добропорядною,
професійно
корисною
суспільству
і
дисциплінованою. (Про Ломброзо).
Якщо класична школа звертала основну увагу на діяння, то позитивістська школа – на
злочинця, його властивості. Класична школа орієнтована на захист інтересів суспільства,
позитивістська – на виправлення властивостей злочинця.
Кримінологія новітнього часу відкрила для себе новий напрям вивчення реакції
суспільства на злочинність: звернулась до досліджень потерпілого (жертви злочину) і механізмів
соціального контролю. Тепер вже до причин злочинності підходять не тільки з точки зору
характеристики злочинного діяння і властивостей злочинця. Причини виводяться з соціального
процесу, в якому задіяні і злочинець, і потерпілий, і суспільство. Особливо досліджуються процеси
в суспільстві, в силу яких поведінка людей і самі люди визначаться як злочинні.
Представники: Онер Сатерленд, Селлін, Мертон.
В Україні, яка входила до складу Російської імперії, до революції 1917 року кримінологія
розвивалась як розділ кримінально-правової теорії.
Після революції у 1924 році в Одесі виник Кабінет по вивченню злочинності і особи
злочинця з філіалами у Харкові і Києві. У 1931 році Кабінет було перетворено на Всеукраїнський
кримінологічний інститут у м. Харкові. Для кримінологічних досліджень тієї пори широко
використовувались досягнення біології, психіатрії, психології, теорія Бехтєрєва і Павлова.
Починаючи з 1929 р. до середини 30-х років українська радянська кримінологія потерпіла
розгром. Приводом стала звинувачення у пропаганді ідей Ч.Ломброзо про природженою злочинця.
Сторінка 2 з 39
Київський університет права НАН України - Кримінологія
3
Кримінологічні
кабінети
були
ліквідовані,
а
інститути
по
вивченню
злочинності
перетворені в установи по вивченню кримінальної політики і кримінального права.
Відродження кримінологічної науки почалось у 1956 р., після з'їзду КПРС, з 1964 р.
вводиться викладання кримінології в юридичних вузах. В Україні відродження кримінології
пов'язане з іменем проф. П.П.Михайленка. В 1964 р. він видав у співавторстві з І.Гельфандом
монографію "Предупреждение преступлений – основа борьбы за искоренение преступности".
Значний вклад у розвиток кримінології внесли вчені Національної юридичної академії у м.
Харкові, Національної академії внутрішніх справ у
України, Київського національного університету.
м. Києві, Інституту держави і права НАН
Зараз
українська
кримінологія
переживає
кризу,
зумовлену
занепадом
кримінологічних досліджень. Однак...
Сторінка 3 з 39
Київський університет права НАН України - Кримінологія