37

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет економіки та управління

Кафедра документознавства, інформаційної діяльності та українознавства

Цінна книга

Курсова робота

студ. групи ДІД-21

Клепак Г.І.

Перевірив:

д. іст. н., професор

Дацків І.Б.

Тернопіль – 2011

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІННОЇ КНИГИ…………..4

1. Поняття артефакту…………………………………………………...4

2. Цінний і рідкісний документ………………………………………..5

3. Книжкові і документальні пам’ятки ……………………………….7

4. Основні сховища історичних джерел………………………...……10

РОЗДІЛ 2. ЛІТОПИСИ ЯК ЦІННІ КНИЖКОВІ ПАМ”ЯТКИ………...….12

2.1 Давньоруські літописи……………………………………………...12

2.1.1 Повість минулих літ …...…………………………………………12

2.1.2 Київський літопис . .……….…………...…………………………14

2.1.3 Галицько-Волинський літопис…………………………………...15

2.3 Козацькі літописи …………………………………………………..17

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЯ ЯК ШЕДЕВР СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ…………………………………………………………………...20

3.1 Історична довідка…………………………………………………...20

3.2 Факсимільне видання Пересопницького Євангелія та його значення для української культури……………………………………………………26

Висновки………………………………………………………………….30

Список використаних джерел……………………………………32

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

Вступ

Актуальність теми дослідження. Книжкові пам’ятки – це своєрідна духовна скарбниця людства, його колективна пам’ять. Вони мають величезну наукову, історичну, духовну, а також матеріальну цінність. Відсутність вітчизняних теоретичних узагальнень щодо понятійного апарату і термінології, усталеної методики організації та роботи з фондами книжкових пам’яток сьогодні, у період стрімкого зростання темпів інформатизації суспільства, з одного боку, та зростаючого інтересу до історико-культурних цінностей як органічної складової державності, з другого, нагально вимагають осмислення та оформлення цієї галузі книгознавчого знання, аналізу історії формування та стану роботи з книжковими фондами в бібліотеках, проведення комплексної експертизи книжкових пам’яток у музеях, бібліотеках, архівах і державної реєстрації їх як національного культурного надбання.

Об'єктом дослідження є цінні книжкові пам’ятки світового та національного значення

Предмет дослідження – цінні книжкові пам’ятки.

Метою курсової роботи є дослідження книжкових пам’ятників.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• зробити загальну характеристику цінної книги

• дослідити літописи як цінні книжкові пам’ятники;

• охарактеризувати Пересопницьке Євангелія як шедевр світової культури

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Кушнаренка Н.М., Воробойва Г.Г. Литвиненко М.А. та ін.

Головні методи дослідження – історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Розділ 1. Загальна характеристика цінної книги

1.1 Поняття артефакту

За ознакою соціально-культурної значущості виділяють групу документів, що одержали назву артефакт (лат. arte – штучно, factus – зроблений) – документ, що володіє особливою соціально-культурною цінністю, не властивою документу в цілому. Артефактні документи – це документні пам'ятники, в т.ч. писемності, складові частина культурного надбання країни, народу, людства, що звичайно охороняються спеціальними законами [6, с.73].

Пам'ятники виступають об'єктом науки памятникознавства, яка ділить їх на рухомі і нерухомі. До рухомих відносять документні пам'ятники: рукописи і стародруковані книги (манускрипти, палимпсести, інкунабули), раритети, рідкісні письмові і графічні видання, кінофонофотодокументи і т.п. У середині 1980-х років поширення набуло поняття "книжковий пам'ятник", що поступово стало узагальнюючим для таких понять, як "рідкісна" і "цінна книга" (особливо цінна, унікальна). Трактування цінної книги як якісної її характеристики належить І.Н. Розанову, А.І. Маркушевичу, М.Н. Куфаєву, С.А. Собольовському (XIX – початок XX ст.).

Основою віднесення документа до артефакта (пам'ятника) може служити особлива цінність і унікальність змісту, передмови, супровідних статей, коментарів і т.п. Документи цього виду відрізняються по внутрішній структурі (складу, підбору і організації повідомлення в ньому). Артефактні документи оснащені особливо складним апаратом. Крім основного тексту, вони можуть включати науково-дослідні статті, що пояснюють текст, обширний матеріал текстології, історіографічні коментарі і різноманітні покажчики (тематичні, предметні, іменні). Як правило, артефактні документи мають особливу матеріальну основу, конструкцію, особливі умови побутування в зовнішньому середовищі. Вони виходять в поліпшеному оформленні, з численними ілюстраціями, часто в нестандартних формах, в палітурках. Для видання пам'ятників нерідко використовують відтворення, факсиміле.

Змістовна (інформаційна) цінність документа, його особливе історичне, художнє і культурологічне значення є основною ознакою, що дозволяє віднести документ до розряду артефактних. Як вже наголошувалося, це не просто джерело інформації, він має особливу соціально-культурну цінність [6, с.73-74].

Окрім змісту, критерієм артефактності може служити і матеріальна основа документа, його форма: папір, плівка, шрифт, фарба, спосіб запису і відтворення інформації, обкладинка, палітурка, автор та ін.

До артефактних також відносять документи за особливими умовами їх побутування в зовнішньому середовищі, шляхом вивчення їх "долі" або легенди (термін архівознавства), первинної приналежності, зв'язку з історичними подіями, пам'ятними місцями і т.п. [6, с. 74]

Артефактні документи складають основу духовних і матеріальних цінностей людства і по рівню якісних критеріїв відносяться до документних пам'ятників світового, національного і місцевого значення.

Найважливіше завдання бібліотек і інших установ культури країни полягає в створенні спеціалізованих фондів рукописних і стародрукованих книг, рідкісних і особливо цінних документів нового часу, в забезпеченні їх збереження і раціональної доступності для наукових, просвітницьких і виховних цілей. Це один з напрямів загальнодержавної діяльності по реалізації закону про охорону і використання пам'ятників писемності, історії і культури. [13, с. 160]