1.До головних джерел забруднення навколишнього середовища і споживачам енергоресурсів відносяться автомобільний транспорт та інфраструктура автотранспортного комплексу.

Забруднюючі викиди в атмосферу від автомобілів по обсягом більш ніж на порядок перевершують викиди від залізничних транспортних коштів. Далі йдуть (в порядку убування) повітряний транспорт, морський і внутрішні водний. Невідповідність транспортних засобів екологічним вимогам, що триває збільшення транспортних потоків, незадовільний стан автомобільних доріг-все це призводить до постійного погіршення екологічної обстановки.Так як автотранспорт по порівняння з іншими видами транспорту приносить найбільшої шкоди навколишньому середовищу, мені б хотілося детальніше зупинитися саме на ньому. Думка про те, що з автотранспортом треба щось робити, крутиться в голові кожної свідомої людини. Страшний рівень загазованості повітря, за сумою шкідливих газів ГДК, наприклад, в Москві в 30 разів перевищує гранично допустиму норму.Життя в мегаполісах стало нестерпним. Токіо, Париж, Лондон, Мехіко, Афіни ... задихаються від надлишку автомобілів. У Москві більше 100 днів у році зміг. Чому? Ніхто не хоче зрозуміти, що енергія, яку споживає автомобільний транспорт, перевищує в багато разів всі екологічні норми. Про це багато сказано і написано, але питання залишається невирішеним, тому що ніхто не вникав в суть проблеми. І тому автотранспорт - найбільш енергетично невигідний.Надмірна кількість повітря від автомобільного вихлопу викликало європейський потоп влітку 2002 року: повінь у Німеччині, Чехословаччини, Франції, Італії, в Краснодарському краї, Адигеї. Засуха і зміг в центральних областях європейської частини Росії, в Московській області. Потоп можна пояснити тим, що до атмосферних течій і флуктуаціями повітряних потоків додалися потужні потоки гарячого повітря від автомобільного вихлопу CO2 і пар H2O відпрацьованих газів з Центральної та Східної Європи, де зростання кількості автомобілів перевищив всі допустимі норми. Чіслшо автомобілів на трасах і містах у нас зросла в 5 разів. від цього різко збільшилися теплове нагрівання повітря і його обсяг від парів автомобільного вихлопу. Якщо в 1970-і роки нагрів атмосфери автомобільним транспортом був значно менше нагрівання поверхні Землі від сонця, то в 2002 році кількість рухаються машин зросла у стільки разів, що нагрівання атмосфери від автомобілів стає порівняємо з нагріванням від сонця і різко порушує клімат атмосфери. Нагріті CO2 і пар H2O від автомобільного вихлопу дають надлишок повітряної маси в центрі Росії, еквівалентний потокам повітря з Гольфстріму, і весь цей надлишковий нагріте повітря підвищує атмосферний тиск. І коли вітер дме в бік Європи, тут стикається два потоки з Атлантичного океану і з Росії, що дають таке надмірна кількість опадів, що веде до Європейського потопу.Кількість шкідливих речовин, що надходять в атмосферу, в складі відпрацьованих газів, залежить від загального технічного стану автомобілів і особливо від двигуна - джерела найбільшого забруднення. Так, при порушенні регулювання карбюратора викиди СО збільшуються в 4 - 5 разів.Застосування етилованого бензину, що має в своєму складі з'єднання свинцю, викликає забруднення атмосферного повітря вельми токсичними сполуками свинцю. Близько 70% свинцю, доданого до бензину з етилової рідиною, потрапляє в атмосферу з відпрацьованими газами, з них 30% осідає на землі відразу, а 40% залишається в атмосфері. Один вантажний автомобіль середньої вантажопідйомності виділяє 2,5 - 3 кг свинцю в рік. Концентрація свинцю в повітрі залежить від вмісту свинцю в бензині:

2. Вплив стічних вод на стан водних об’єктів та заходи мінімізації впливу

Забруднення: пил, аерозолі, викиди, стоки, теплове забруднення; підвищене водоспоживання.

а) Машинобудування, транспорт: пил, окисли, нафтопродукти, хімічне забруднення, СО, СО2.

б) Хімічна промисловість: аерозолі, хімічне забруднення (органіка і неорганіка), окисли сірки, азоту, нафтопродукти.

в) Харчова промисловість: відходи, консерванти, мікроби, бактерії, віруси.

г) Легка промисловість: пил, аерозолі, полімери, ПАР, органіка.

--є стічні води целюлозно-паперової промисловості. Стоки цих підприємств містять тирсу, деревні волокна, тріски, кору, смолу, екстрагують цукор та інші органічні речовини, які поглинають кисень у процесі окиснення, засмічують воду, надають їй неприємного смаку й запаху, змінюють колір, сприяють розвиткові грибкових утворень на дні та берегах.

--Значно забруднюють водні ресурси скидні води гірничодобувних підприємств.

--Небезпечні як забруднювачі також фенольні сполуки, які містяться у стічних водах підприємств лісохімічної, коксохімічної, аніліно-фарбової промисловостей і у водах заводів хімічної обробки сільськогосподарської сировини.

До заходів, що знижують забруднення водного середовища біосфери, належать такі:

• створення маловодної або безвідходної технології промислового виробництва із замкненими водозворотними схемами, які включають проміжне очищення або охолодження води й утилізацію відходів;

• удосконалення технологічних процесів для зниження обсягів відходів із захороненням у земних надрах зневоднених або концентрованих розчинів забруднювачів;

• використання різних методів очищення стічних вод, забруднених промисловими і побутовими відходами;

• зниження надмірної хімізації сільськогосподарського виробництва і лісового господарства, головним чином, за рахунок розширення області застосування і збільшення ефективності, біологічних та інших агротехнічних заходів, що забезпечують захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів;

• удосконалення конструкцій танкерів, експлуатації річкового і морського флотів, технології морського видобування нафти, реалізація заходів по очищенню акваторій морських і річкових портів від нафтозабруднювачів.

4) Державна екологічна інспекція України в Хмельницькій області оприлюднила результати перевірок у сфері охорони водних ресурсів, та стану атмосферного повітря за перше півріччі 2009 року. Результати вражають, пише Моя Газета.

Загальна кількість перевірених об’єктів склала 120. Складено 140 протоколів про вчинення адміністративних правопорушень. До адміністративної відповідальності притягнуто 138 посадових та фізичних осіб. Загальна сума накладених штрафів становить 15,402 тис. грн., що в 1,58 разів більше ніж у 1 півріччі 2008 року – 9,69тис.грн..

На території Хмельницької області налічується 72 очисних споруди біологічної і механічної очистки зворотних вод, з яких на балансі комунальних підприємств знаходиться 21 споруда. Стан очисних споруд і каналізаційних мереж комунальних структур області є незадовільним, а результати інспекційних перевірок підтверджуючи останнє свідчать, що очистка каналізаційних стоків проводиться недостатньо, внаслідок чого недостатньо очищені стоки потрапляють у водні об’єкти, забруднюючи їх.

Надзвичайно проблемною є ситуація, що склалася у Білогірському районі, смт. Сатанів Городоцького району, Теофіпольському районі, Новоушицькому районі, Летичівському районі, де очистка стічних не проводиться.

У 1 півріччі 2009 року з метою запобігання попадання неочищених стічних вод у водні об’єкти з комунальних підприємств області тимчасово заборонено (зупинено) господарську діяльність комунального підприємства Білогірської селищної ради «Білогір’яводоканал» в частині здійснення несанкціонованого скиду неочищених стічних вод в р. Горинь, господарську діяльність комунального підприємства «Комунальник» Віньковецької селищної ради в частині здійснення несанкціонованого скиду неочищених стічних вод в р. Калюс, господарську діяльність Волочиського комунального підприємства ВКГ «Джерело» в частині здійснення несанкціонованого скиду неочищених стічних вод в р. Збруч, господарську діяльність ГП «Водоканал» смт. Нова Ушиця в частині здійснення несанкціонованого скиду у р. Калюс.

Всього у 1 півріччі 2009 року тимчасово заборонено (зупинено) господарську діяльність 6 субєктів господарювання за грубі порушення вимог охорони водних об’єктів, що в 6 разів більше ніж у 1 півріччі 2008 року. Протягом 1 півріччя 2009 року Інспекцією пред’явлено 7 претензій та позовів за порушення законодавства в частині охорони водних ресурсів на суму 3,059тис.грн, стягнуто 6 на суму 149,28 тис.грн. Так, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 року задоволено позов Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області до МКП “Хмельницькводоканал” про стягнення 64,583тис.грн. по факту завдання шкоди внаслідок систематичного недотримання нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у р. Південний Буг.

Найбільшими забруднювачами водних ресурсів Хмельницької області є: - МКП “Хмельницькводоканал”, що здійснює скид зворотних вод з очисних споруд у р. Південний Буг. За 2008 рік у рибогосподарський об’єкт другої категорії – р. Південний Буг скинуто 14,84 млн. куб.м. зворотних вод. - ЗАТ “Тепловоденергія”, що здійснює скид зворотних вод в р. Мукша. За 2008 рік у рибогосподарський об’єкт другої категорії – р. Мукша скинуто 4,333 млн. куб.м. зворотних вод.

Крім того, слід відмітити, що за результатами перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства при експлуатації об’єктів водного фонду на території Хмельницької області у 60 випадках зафіксовано порушення вимог Водного кодексу України. Основними порушеннями, що були виявлені в ході перевірок, це використання водних об’єктів з метою риборозведення за відсутності дозволів на спеціальне водокористування, незаконне будівництво споруд в межах водоохоронних зон. У 1 півріччі 2009 року спрямовано до органів прокуратури матеріали по факту незаконного будівництва АЗС ПМВКП «Лан» в смт. Ярмолинці в прибережній захисній смузі.

5.Проблеми, пов’язані із озелененими територіями і зеленими насадженнями, дуже різноманітні. Достатньо назвати лише основні, щоб дати зрозуміти, який асортимент неприємностей може чекати міські куточки природи. Це скорочення площ озеленених територій; забудова паркових зон і скверів; недостатнє і несвоєчасне відновлення знесених насаджень і окремих дерев; нестача озеленених територій у центральній частині міста; недосконалість законодавства, яке не дозволяє громадянам захищати своє право на збереження зелених зон; відсутність доступної офіційної інформації про площі, стан зелених насаджень, їх динаміку, виконання нормативів; різке погіршення стану озеленених територій загального користування в результаті витоптування, заростання, хвороб, забруднення і засолення тощо; проблеми доступності зелених зон для населення, у тому числі збільшення транспортних витрат і часу шляху; руйнування природних та історичних ландшафтів, «обличчя» міста; погіршення стану довкілля і стану здоров’я населення внаслідок зниження кількості та погіршення якості зелених зон.

Отож, існує велика кількість проблем, які загрожують зеленим зонам міст і як наслідок - нам з вами. Проте, слід усвідомлювати, що загроза завжди комплексна і всі названі вище проблеми мають значення практично до всіх зелених зон одночасно. Вони можуть виникати відразу, поступово, проте жоден парк не застрахований від кожної з них. Отож основні проблеми, про які ми говоритимемо далі такі: 1. Забудова (що стосується як житлової або громадської забудови, так і рекреаційної – атракціонами та іншими об’єктами); 2. Вирубки (під виглядом реконструкції парків, для отримання «ділової деревини», «для галочки» або й безпосередньо під забудову); 3. Знищення природної рослинності і ярусної структури зелених зон. 4. Недостатність інформаційного забезпечення управління зеленими зонами. 5. Спалювання опалого листя, створення «сніготаєк», засолення під час зимової боротьби з ожеледицею і інша діяльність, що пошкоджує та знищує ґрунт у зелених зонах.

6.Заходи щодо підвищення продуктивності земель та їхньої охорони дуже різноманітні й повинні здійснюватись комплексно, як єдина система, взаємно доповнюючи один одного і посилюючи дію всіх інших. Тому передусім потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало дбайливого господаря, освіченого, розсудливого, щоб від стану поля залежала не тільки його доля, а й доля його дітей та онуків.

В табл. 2.12 наведено перелік заходів з охорони земель за останні роки.

Таблиця 2.12. Здійснення заходів а охорони земель*

Заходи	1995	2000	2001 2002		2003
Будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд
вали, вали- канави, км	135,2	9,3	4,4	5,0	4,0
вали-тераси, км	5,4	10,9	16,9	8,6	3,8
вали-дороги, км	16,2	22	0,1	0,3	1,1
протиерозійні ставки (накопичувані твердого стоку), га	177,0	24,0	32,3	33.7	31,8
водоскидні споруди, шт.	51	18	16	6	2
берегоукріплення, км	1,0	4,7	1,2	0,9	237,0
Залуження сильно деградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі, га	12785,0	14974,0	3510,0	6496,0	16728,8

* Земельними відділами Держкомзему України.

ьогодні особливого значення набуває рекультивація земель — повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т. ін. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та інші заходи.

Однак розрив між відпрацьованими і поновленими площами ще великий, незважаючи на зростання обсягів рекультивації порушених земель

Важливим напрямком є також організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін. Необхідно оптимізувати розмір полів у сівозмінах, оскільки вони у нас часто завеликі. Поля сівозмін потрібно нарізати за контурами ґрунтових відмін, а не розбивати різноґрунтові ділянки на правильні прямокутники з метою полегшення механізованого обробітку. Адже кожна ґрунтова відміна дозріває для обробітку в певний час і потребує різних форм обробітку, різних норм та сортів гною, добрив, вапна та гіпсу.

Для того, щоб зберегти фізичні властивості ґрунтів — структуру, пористість, оптимальний водно-повітряний режим — потрібно різко скоротити повторність обробітку ґрунтів, перейти на прогресивні та ефективні його форми, легкі машини і механізми.

7) Агропромисловий комплекс (АПК) є одним із найвідчутніших чинників впливу на довкілля. Деякі вчені навіть віддають йому першість за рівнем антропогенного навантаження. Це пов’язано, насамперед, із територіальною поширеністю його ланок, особливо сільськогосподарського виробництва. Крім того, процес відтворення в сільському господарстві тісно пов’язаний з природними процесами. Застосування мінеральних добрив і пестицидів дозволяє збільшити врожай, проте має негативні екологічні наслідки: забруднюються підземні й поверхневі води. Також АПК є досить водомістким. За витратою води на одиницю вироблюваної продукції харчова промисловість посідає одне з перших місць серед галузей народного господарства. До найбільш водомістких галузей належать: цукрова, крохмало-мелясна, пивоварна, консервна і спиртова. Навіть для підприємств, обладнаних системами зворотного водопостачання, витрати свіжої води в декілька разів перевищують обсяги перероблюваної сировини: при переробці 1 т цукрових буряків витрати свіжої води становлять 1,8 м3, плодоовочевої сировини — від 5 до 7, картоплі на крохмаль — 8,7, кукурудзи на крохмаль залежно від технології переробки — від 2,7 до 12,2, ячменю на солод — понад 20 м3

9. Лісовідновлення — вирощування ліс ів на територіях, що зазнали вирубок, пожеж і т. д. лісовідновлення застосовується для створення нових лісів на територіях де раніше ріс ліс або поліпшення складу деревних порід у вже існуючих.

Існує два різних способу лісовідновлювальні роботи — штучний (посадка або посів лісу) та сприяння природному поновленню (створення умов для швидкого заселення цінними деревними породами).

Великої шкоди завдають лісовідновлення великі ссавці (особливо лосі), які живляться пагонами молодих деревних рослин, обгладивая кору і ламаючи вершинні пагони. Великої шкоди приносить також погано організована випасанні худоби, особливо в лісах гірських районів. Так, нерегульована випасанні худоби багато раз приводила до зникнення лісу на великих площах, розвитку ерозії гірських схилів, погіршення водного режиму річок і багатьом іншим неприємним явищам.

Лісорозведення передбачає створення штучних лісових насаджень на територіях, де раніше не було лісу. До лісорозведення відносять роботи по створенню лісозахисних смуг, лісомеліорацій тощо.

Земельні ділянки лісового фонду можуть бути у постійному або тимчасовому користуванні.

Напрямки розвитку програми відтворення лісів: розроблення та затвердження в установленому порядку, виходячи з науково обгрунтованих показників лісистості (20 відсотків території держави), з урахуванням стану довкілля, географічних, демографічних особливостей територій: нормативів оптимального озеленення для населених пунктів; коефіцієнтів (нормативів) відтворення лісів відповідно до площі суцільних рубок для регіонів на рівні не менш як 1, для держави - не менш як 2; змін до санітарних та будівельних норм і правил у сфері

планування та забудови населених пунктів щодо збільшення площі

озеленених територій у містах із розрахунку на одного мешканця. Розробка механізму стимулювання власників земельних ділянок до здійснення лісорозведення на землях, що раніше не були зайняті лісом, насамперед малопродуктивних, непридатних для використання в сільському господарстві.

11.Проблема надійного водопостачання для багатьох країн дуже актуальна. До 60 % від загальної площі суші на Землі припадає на зони, де немає достатньої кількості прісної води. Четверта частина людства відчуває її недостачу, а ще понад 500 млн.жителів страждають від її недостачі і поганої якості. Зростає дефіцит прісної води. Це викликано тим, що швидко збільшується кількість населення світу, зростають витрати запасів прісних вод для потреб сільського господарства і промисловості, підвищується забрудненість гідросфери, знижується здатність водоймищ до самоочищення.

Недостатня кількість і нерівномірний розподіл ресурсів прісних вод на земній поверхні, зростаюче забруднення поверхневих і підземних вод — це складові глобальної ресурсної проблеми людства. Основний шлях, яким можна подолати дефіцит води, — це раціонально використовувати водні ресурси.

12 загальні положення Національної Програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (далі - Програма) спрямована на реалізацію державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища (довкілля), використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки у басейні Дніпра.

Програма розроблялася під керівництвом Надзвичайної комісії з проблем екологічного стану ріки Дніпра та якості питної води і Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки при сприянні Фонду відродження Дніпра за участю всіх зацікавлених органів виконавчої влади та інших установ і організацій.

Виняткова суспільна актуальність і доцільність розробки Програми визначаються такими факторами:

Дніпро - головна водна артерія України, значення якої в становленні та розвитку української нації, суспільного виробництва і для природного середовища країни не можна переоцінити;

надмірне антропогенне навантаження, посилене наслідками Чорнобильської катастрофи, порушило природну рівновагу, різко знизило якість водноресурсного потенціалу та спричинило кризовий екологічний стан багатьох територій у басейні Дніпра;

розв'язання комплексної проблеми екологічного оздоровлення басейну Дніпра необхідно здійснювати на якісно новому рівні відповідно до радикальних змін характеру природокористування та стратегії розвитку економіки країни;

результати позитивного розв'язання проблеми матимуть високу екологічну, економічну та соціальну ефективність на національному та міжнародному рівнях;

подальше затягування розв'язання проблеми завдає істотної шкоди природному середовищу, здоров'ю населення та суспільству в цілому;

необхідність концентрації значних сил і ресурсів, довгочасний характер проблеми та її масштабність у зв'язку із значним територіальним ареалом басейну Дніпра зумовлюють очевидну необхідність участі в її розв'язанні більшості областей України, багатьох галузей господарства, громадськості, держав-сусідів - Російської Федерації і Республіки Білорусь, міжнародної спільноти.

Виконання завдань Програми має бути важливою складовою формування та реалізації екологічної політики України на її шляху до сталого розвитку та інтегрування у світове співтовариство.

Основною метою Програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

збереження тенденції до погіршення екологічного стану водних об'єктів басейну Дніпра в майбутньому може загрожувати біологічно-генетичною деградацією населення України і негативно позначитися на економічних показниках розвитку господарства;

незадовільний екологічний стан водних об'єктів поряд з недосконалими технологіями водопідготовки є головною причиною погіршення якості питної води та зумовлює фактори поширення різних захворювань і погіршення здоров'я населення;

Програма має багатоцільовий характер, оскільки переслідує декілька взаємопов'язаних стратегічних цілей. Складність структури Програми, масштаби завдань, які мають вирішуватися, довгостроковий характер передбачуваних інвестиційних циклів зумовлюють тривалий період її реалізації (орієнтовно до 2010 року).

14. Екологічна ситуація в Україні на початку 21 ст.На порозі ХХІ століття екологічні проблеми набули статусу глобальних. Людство усвідомлює небезпеку скорочення життя на Землі із-за свого впливу на масштаби природокористування, інтенсивність господарювання, забруднення природного середовища. Земля, що живить нас, повітря, яким ми дихаємо, вода, яку п'ємо, щорічно зазнають величезних втрат від необдуманої дії тих, хто ними користується. Страшні наслідки має аварія на ЧАЕС – всі больні. Величезна сільськогосподарська освоєність та невиправдана розореність земель, концентрація промислового виробництва та його застаріла технологія, хижацьке ставлення людини до природи унеможливлюють стабільний розвиток усього сущого на нашій Землі. Характерні ознаки: зменшення запасів корисних; зміна структури земельних ресурсів унаслідок вилучення земель під господарські потреби й забудови, а також через розвиток негативних процесів у ландшафтах; зниження родючості грунтів унаслідок вимивання гумусу, засолення, підтоплення тощо та забруднення важкими металами, пестицидами й іншими речовинами; зменшення запасів і забруднення поверхневих та підземних вод; забруднення повітря та зміна його складу внаслідок промислових та інших викидів у атмосферу; скорочення розмаїття рослинного й тваринного світу та зміни в його генофонді; зменшення біологічної продуктивності ландшафтів; погіршення геогігієнічних та санітарно-епідеміологічних умов життєдіяльності людини та існування живих організмів.

15) Територіальна диференціація захворювань, їх зв'язок з нераціональною господарською діяльністю людей.

Рівень хвороб має свою регіональну диференціацію. Поширеність всіх хвороб найбільша в Центральному та Північно-Східному регіонах, де вона перевищує середню по Україні на 8,2 та 3,5%. Найбільші розбіжності по регіонах спостерігаються за класом хвороб крові та кровотворних органів: в Західному регіоні - майже вдвічі, в Центральному - в 1,8 разу рівень вищий за середньоукраїнський; в Південно-Східному (промисловий) та Південному - на половину менший. Якоюсь мірою це можна пояснити більш значним забрудненням радіонуклідами Центрального та Західного регіонів.

Поширеність хвороб ендокринної системи, розладу травлення, порушень обміну речовин найбільша в Центральному регіоні, де вона на чверть перевищує рівень по Україні. Пояснюється це, значною мірою, наслідками Чорнобильської катастрофи. Рівень новоутворень серед населення найвищий в промислово розвинутому регіоні - Південно-Східному - та в регіоні з найбільшою часткою старого, в демографічному розумінні цього слова, населення, а саме - в Північно-Східному: відповідно на 5,1% та 14,2% вищий за середньоукраїнський. У цих же регіонах спостерігається і найвищий рівень травматизму: відповідно на 12,2% та 4,7% вищий, ніж в цілому по Україні.

Протягом значного часу рівень хвороб системи кровообігу, за даними медичної статистики, спостерігається в Північно-Східному та Центральному регіонах і перевищує середній по Україні майже на 10%. Хвороби цього класу ще більшою мірою, ніж новоутворення, залежать від статево - вікового складу населення цих регіонів. Незважаючи на деяке зниження вмісту антропогенних домішок у навколишньому середовищі по Україні в цілому, рівень забруднення, особливо атмосферного повітря населених районів, є ще досить високим, що негативно відбивається на стані здоров’я, в першу чергу, дітей та підлітків, які є більш чутливими до дії будь-яких несприятливих факторів.

Аналіз індивідуальних даних показує, що в мікрорайонах, прилеглих до промислових підприємств, погіршення стану здоров’я спостерігається у 30,8-40,9% дітей, в той час як у відносно чистих районах - у 17,3-30,9%. Водночас поліпшення стану здоров’я відмічається відповідно у 7,3-21,4% та 28,6-41,3%.

Вплив факторів навколишнього середовища на процес формування здоров’я може значно коливатися, досягаючи найбільших значень у екологічно несприятливих регіонах. Дослідження показують, що в містах Дніпропетровської області, що характеризуються високим антропогенним навантаженням, залежність виникнення патології органів дихання у дітей від чинників довкілля може досягати 45%, патології органів травлення - 15, хвороб алергічної природи - 18, а загальної захворюваності дітей - майже 40% від загальної кількості цих захворювань.

16. Демограф ситуація в Укр та на Хмельнич. Шляхи нормалізації дем показн.

За кількістю населення Україна посідає 6 місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 28 місце у світі. На її долю припадає 7,3% населення Європи i 1% населення Землі.

Згідно з інформацією, опублікованою Державною службою статистики України, станом на 1 січня 2011 р. середній вік населення нашої країни становить 40,3 року, при цьому цей показник окремо для жінок і чоловіків був на рівні 37,5 роки та 42,7 роки відповідно.

В Україні, як і в Європі, існує тенденція до старіння населення. Так, відзначається збільшення частки людей пенсійного віку, яка на 1 січня 2011 р. становила 24,7%. При цьому доля працездатного населення впродовж 2010 р. скоротилася на 232,4 тис. осіб і на 1 січня 2011 р. становила 60%. Крім того, частка дітей була на рівні 15,3%.

У статевій структурі населення країни переважають жінки (майже 54%), тому в Україні спостерігається гендерна диспропорція, яка в останні роки збільшується. На 1 січня 2011 р. на 1 тис. жінок припадало 856 чоловіків. Така перевага відзначається, починаючи з 32 років і з віком збільшується.

Крім того, за даними Міністерства юстиції України, у І півріччі 2011 р. в Україні продовжилася позитивна тенденція до зменшення кількості зареєстрованих смертей. Так, якщо в І півріччі 2010 р. в країні було зареєстровано близько 336 тис. смертей, то за аналогічний період 2011 р. — близько 286 тис. смертей, що майже на 15% менше порівняно з аналогічним періодом 2010 р.

Демографічна ситуація на Хмельниччині

На 1 травня 2010р. чисельність населення області, за оцінкою, становила 1331,8 тис. осіб. Зменшення населення відбулось виключно за рахунок природного скорочення (2,5 тис. осіб), водночас зафіксований міграційний приріст (0,3 тис. осіб).

Рівень народжуваності в цілому по області становить 10,7 народжених на 1000 жителів. Цей показник значно різниться по районах та містах: від 13,6 народжених на 1000 жителів у Славутському районі до 7,5 – у Віньковецькому.

Основними причинами смерті населення області залишились хвороби системи кровообігу, новоутворення та зовнішні причини смерті.

Порівняно з 2009р. кількість зареєстрованих шлюбів зросла на 15 відсотків, а розлучень –на 6%.

В області спостерігається міграційний приріст населення. У містах та селищах міського типу населення зростає швидше, ніж у сільській місцевості.