- •3. Місце уо в системі менеджменту
- •4. Модель прийняття управлінських рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
- •5. Методика визнач. Еквівал. Од. Гот. Прод. (еогп) та калькюв. Їх собі варт. За умови використ. Методу файфо при по процес. Методі обл.. В-т та кальк. Соб. Прод.
- •6. Порядок формув. Цільов. Собіварт. За умови застос. Методу таргет-костинг.
- •7. Порядок формув. Собів. Та визнач. Фін. Рез. За методом стандарт-костинг
- •8. Облік в-т та безперервне вдосконалення діяльності (кайзенг-костинг).
- •9. Оцінка діяльн. Центрів відповідальності
- •10. Складання та взаємоузгодженість бюджетів.
- •11.Види бюджетів (б) п-ства та їх характеристика.
- •12.Уо в сист. Стратегіч. Менеджменту.
- •13. Суть витрат
- •15. Професійні організації та етичні норми фахівців з уо
- •16.Мета, завд. І функції уо.
- •17. Суть обліку в-т та калькулюв. Собівар. За методом авс
- •19. Мета та напрямки класифікації в-т
- •20. Класиф. І облік відхил. Від норм, їх аналіз і управл. За умови застос. Нормат. Методу кальк. Собів. Прод.
- •21. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом директ-костинг
- •22.Аналіз релевантності інформ. Для прийн. Поточних упр-ких рішень
- •23. Концепція центрів та о. Відповідальності
- •24. Суть і завд. Внутр.. Контролю.
- •25. Порядок формув. Собівартості та визнач. Фін. Результатів за позамовним методом.
- •26. Методика визнач. Еквіал. Одиниці готової продукції та калькул. Їх собівар. За умови викор. Методу середньозваженої собівар. При процесному методі о. В-т та калькулюв. Собівар. Продукції
- •27.Аналіз чутливості прибутку та визнач. Впливу на прибуток, зміна основних параметрів діяльн. П-ва
- •28. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо довгострок. Фін. Інвестицій
- •29. Еволюція уо
- •30. Види собів. Та види калькуляції.
- •31. Бюджети та їх значення в уо
- •32. Облік та поділ непрямих в-т
- •34. Особливості визнач. Фін. Результатів в с-мах о. І калькул. Собівар. Продукції за повними та неповними в-ми
- •36. Сутність бюджетування та його організація
- •37. Особливості с-ми о. Та калькулюв. Собівар. Продукції за повним в-ми
- •38. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо ціноутворення
- •39. Організація уо на вітчизн. П-вах
- •40. Особливості сист. Обл.. І калькулюв. Собів. Прод. За неповними в-ми.
- •41.Поняття про обєкти в-т, обєкти калькулювання та калькуляційні одиниці.
- •42. Взаємозв’язок та відмінності фін. Обліку(фо) та уо
- •43.Методи обліку в-т та калькул. Собів. Продук.
- •44. Методика розподілу в-т обслуговуючих підрозділів
- •45. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом абзоршенг-костинг
- •46. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо оптимізації запасів п-ва
- •47. Суть собі варт, та завдання калькул. Собів. Прод.
- •48. Суть уо
- •50. Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •51. Методика складання та взаємоузгодж. Операційних бюджетів
- •52. Мета та методи аналізу взаємозв’язку в-ти, обсяг діяльності, прибуток
- •53. Уо в с-мі розрахунків (інтергована та автономна с-ма)
- •55.Поняття про трансферне ціноутворення та трансферні ціни: застосув., ф-ції і методи визнач.
- •56. Модель прийн. Упр-ких рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
1. Хар-ка позамовного методу О. в-т та калькулюв. собівар. продукції
Калькулювання за замовленнями (позамовний метод) – с-ма калькулюв. собіварт. продукції на основі обліку в-т за кожним індивідуальним виробом або окремою партією виробів. Позамовний метод використав. в тих випадках, коли виготовляється складна продукція, яка дорого коштує з тривалим циклом вироб. Основною вимогою позамовного методу є точний облік в-т та відокремлення їх за кожним замовленням від витрат понесених для виконання ін.. замовлень.
Сфера застосування позамовного методу обліку - використав. в будівництві, науково-дослідних інститутах, установах охорони здоров'я, при виготовленні меблів, килимів, пошитті одягу за індивідуал. замовленнями, ремонті автомобілів та ін.
До моменту передачі замовлення всі в-ти, що відносяться до нього, вважа. незавершеним виробн.. Об'єктом обліку в-т та об'єктом калькуляції при цьому методі є окреме виробниче замовлення,, фактична собіварт. якого визнач. після його виконання. При цьому під замовленням розуміється заявка клієнта на певну к-сть спеціально створених або виготовлених для нього виробів. Вид замовлення визнач. договором із замовником, в якому вказується вартість, що сплачується замовником, порядок розрахунків, передачі продукції (робіт, послуг), строк виконання замовлення.
Недоліки позамовне калькулювання: 1. щомісячного виявлення вартості незавершеного вироб., що є доволі складним та громіздким процесом в умовах наявності великої к-сті деталей і замовлень в одиничному та дрібносерійному вироб.; 2. заповнення великої к-сті перв. документів відповідно до шифрів замовлень, які відкрив. за основними видами продукції, капітального ремонту обладнання, за різними замовленнями і послугами, які виконуються на сторону.
2. Хар-ка та доцільн. формув. гнучких(ГБ) і статич. бюджетів(СБ).
ГБ – це бюдж., склад. на основі бедж. в-т і доходів для факт. обсягу діял. або для дек-кох релевантних рівнів передбачуваної діял. ГБ дає відповідь на пит..: якими б були в-ти та дох. за умови незмінних цін, тарифів, норм і нормативів витрат, але зміни обсягів реалізації чи вироб.. ГБ дозвол. розмежувати загал. суму відхилень факт. приб. від планового, причиною яких є: Зміна обсягів реаліз.., відхил. від ГБ.
СБ – бюдж., який від обр. майб. операції на чітко визнач. термін і рівень діял. СБ поділ.: 1)Бюдж. через прирощення (склад. виходячи з факт. даних, досягнутих у попер. бюдж. пер.). 2) Пріоритетний бюджет (нагадує попер. бюдж., але додатк. провод. розгляд альтернатив. варіантів). 3) Бюджет “з нуля” (” передбач. розробку бедж.в, ніби-то п-во здійснює свою діял. вперше.).
3. Місце уо в системі менеджменту
УО - це система, яка працює з великою кількістю респондентів, а відтак має і значну масу комунікаційних зв'язків. Розробка облікової інф. є лише частиною ф-цій обліку. Обовязковим супровідним аспектом цієї ф-ції є розробка комунікац. процесу таким чином, щоб інф. могла бути переданою, а ті, для кого призначалась інф., розуміли її та її потенційну корисність. УО повинен активно впливати на: вибір стратегії, потановку стратег, завдань та шляхів її досягнення; проектування нових ринків збуту; посилення конкурентоспроможності; маркетингову тактику п-ва; прогнозування ринкового середовища. Цінність системиУО полягає в тому, що вона активно * вплив, на зменш, ризику роб. вищого керівництва, який виник, внаслідок постійних змін як зова середивища. Важливою ф-цією, яка реаліз. в системі УО для вищого керівництва, є контроль за діяльн менеджерів низових ланок управління.
4. Модель прийняття управлінських рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
З метою досягнення поставлених перед п-вом цілей керівництву слід ухвалювати певні рішення, що стосуються насамперед поточної діяльн. Найпоширен. серед них є рішення щодо: 1)Рішення щодо спец. замовлення означає прийняття або відмову від одноразового замовлення на виготов. продук. (надання послуг), яке передб. викор. вільних виробн.. потужностей п-ва, але ціна, за яку вироблена при цьому продук. буде реаліз., є нижча за звичайну ціну або навіть мен. за собівар. вироб.цієї продук. 2)Рішення щодо розширення чи скорочення діяльн. передб. вибір певного сегмента діяльн. та проведення аналізу доцільності розширення або скорочення обсягу його діяльн.. Сегментом може виступати продук., тип замовника, географічний район або ін.. елемент діяльн. п-ва. 3)Рішення щодо виготов. напівфабрикатів у власному вироб. чи придбання їх на стороні полягає у встановленні більш вигідних умов діяльності п-ва та визнач. величини можливої економії в-т. 4)Рішення щодо ціноутворення є необх. умовою здійсн. п-кої діяльн., оскільки прибутковість бізнесу безпосередньо залежить від установлення оптимальної ціни продажу за існуючих величини в-т, комбінації та обсягу продажу. Тому одне з основних питань упр-ння діяльн. п-ва – встанов. ціни, яка б забезпечила задовільний рівень рентабельності.
5)Рішення щодо оптимальної величини запасів базується на досягненні за кожною товарною групою оптимального рівня запасів, який би дозволив мініміз. в-ти на постачання та зберігання тов.. і водночас максим. задовільнити попит на них.
Релевантними вваж. в-ти, які: 1) пов’язані з відповідною альтернативою і можуть вплинути на прийн. рішень, тобто для різних рішень релевантні дані будуть різні; 2) стосуються тільки майбутнього, тобто їх можна уникнути при виборі однієї з альтернатив.
Отже, під час оцінювання існуючих альтернатив ті доходи та в-ти, які зростат. або зменш. в результаті прийн. того чи ін.. рішення, є релевантними. Відповідно, показники, на які прийняте рішення не впливає, вважаються нерелевантними і до уваги не беруться.