Лекція № 3. ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

ПЛАН

1. Власний капітал підприємства: функції, складові та оцінка

2. Формування статутного капіталу акціонерних товариств

3. Статутний капітал товариств з обмеженою відповідальністю: формування та управління ним

4. Пайовий та резервний капітал підприємств

1. Власний капітал підприємства: функції, складові та оцінка

Капітал являє собою накопичений шляхом збереження запасів економічних благ у формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, залучений його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання прибутку.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Він визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями. Згідно П(С)БО власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань¹. Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Крім того, що власний капітал є основним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємств, а також джерелом погашення збитків підприємства, він є одним з найвагоміших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого -ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дозволяє власникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу протягом періоду, за який сплачується дохід.

Залежно від джерел формування власний капітал можна поділити на вкладений капітал і нагромаджений капітал. Вкладений капітал - це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї). Нагромаджений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:

капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований унаслідок дооцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку;

дарчий капітал - додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал);

нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

У Законі України «Про акціонерні товариства» власний капітал визначається таким чином: «власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами». Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і

¹ Загальні вимоги до фінансової звітності: П(С)БО 1, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. -[Чинний від 1999-03-31 ]. Баланс: П(С)БО 2, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. -[Чинний від 1999-03-31]. Звіт про фінансові результати: П(С)БО 3, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87. - [Чинний від

1999-03-31].

1

кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в. цілому. Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, оскільки виконує такі функції:

1)довгострокового фінансування - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2. відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3. компенсації завданих збитків - тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

^кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

5. фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

6. самостійності і влади - розмір власного капіталу визначте ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7. розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Терещенко О. О. виділяє такі функції власного капіталу підприємства, які частково дублюють функції попередньої класифікації:

1. Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта підприємництва.

2. Функція відповідальності та Гарантії. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам креди­торів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

3. Захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо у результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

5. База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

6. Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь у його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

7. Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

2

1. внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

2. накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

• інвестований (вкладений або сплачений капітал) - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення;

• нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

• статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

• додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал - це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства і призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. Складовими власного капіталу є ще вилучений і неоплачений капітал. Вилучений капітал - це капітал, який викуплений товариством у його учасників за фактичною собівартістю акцій власної емісії або часток. Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу (додаток Д).

В системі теоретичних основ формування капіталу важливу роль відіграє поняття його вартості. В літературі використовуються поняття «затрати на капітал», «витрати фінансування капіталу». І. А. Бланк вважає, що суть концепції вартості капіталу полягає у тому, що як фактор виробництва і як інвестиційний ресурс капітал у будь-якій своїй формі має відповідну вартість, рівень якої повинен враховуватись в процесі його залучення в економічний процес.

Рівень вартості капіталу має різний економічний зміст для окремих суб'єктів підприємництва. Для інвесторів і кредиторів рівень вартості капіталу характеризує необхідну їм норму доходності на представлений капітал. Для суб'єктів підприємництва, які формують капітал з метою виробничого чи інвестиційного використання рівень Його вартості характеризує питомі витрати з залучення і обслуговуванню використовуваних фінансових ресурсів, тобто ціну, яку вони платять за використання капіталу. Традиційно ціну власного капіталу визначають як відношення суми чистого прибутку, виплаченого акціонерам до величини власного капіталу. Такий підхід має обмежене використання, тому що при відсутності дивідендів їх чисельник буде дорівнювати нулю.

Так як ціна власного капіталу підприємства визначається як відношення суми засобів, які необхідно заплатити за використання відповідного обсягу фінансових ресурсів до величини самих залучених фінансових ресурсів у відсотках, то постає питання про їх двоїсту природу, тому що витрати на залучення ресурсів для одного суб'єкта економічних відносин є витратами, а для другого доходами. Наприклад, для акціонерного товариства дивіденди є відтоком грошових коштів, а для акціонерів - це дохід. Таким чином, для підприємства даний показник є ціною капіталу, а для акціонерів доходністю.

Практика оцінки бізнесу показує, що привабливість інвестування в капітал конкретного суб'єкта підприємництва, як правило, визначається величиною трансакційних витрат на одиницю

З

власного капіталу, а дивіденди є тільки незначною статтею витрат в загальній їх сумі. Розрахунок трансакційних витрат підприємства дозволяє виявити затратність процесу створення нормальних умов для функціонування виробництва, які, в свою чергу, забезпечують отримання основного доходу для інвестора. Виходячи з цього можна записати формулу для розрахунку ціни власного капіталу підприємства:

де Цвк- ціна власного капіталу в звітному періоді; ТВвк- трансакційні витрати власного капіталу; ВКср- середня величина власного капіталу. Така методика розрахунку дає можливості:

• уникнути подрібнення капіталу на окремі компоненти, такі як привілейовані, звичайні акції і нерозподілений прибуток. А це означає, що відпадає потреба визначати ціну кожного елемента;

• у випадку відсутності дивідендів ціна капіталу не буде рівною нулю, що у більшій мірі відповідає дійсності.

Однак дана методика має недолік - вона показує ціну капіталу в статиці. Проте при відсутності методик можна погодить з можливостями її використання. Визначимо, що відноситься в такому випадку до трансакційних витрат функціонування власного капіталу.

Таблиця 3.1 Трансакційні витрати власного капіталу

Статті витрат

Вид трансакційних витрат

Витрати пошуку, обробки і збереження інформації

Витрати на рекламу; підписка періодики; утри-мання відділу маркетингу; оплата послуг торгових агентів; витрати на відрядження

Витрати ведення переговорів

Витрати на підписання контрактів (представницькі); витрати на відрядження

Витрати специфікації і захисту прав власності

Витрати на ліцензування; судові та арбітражні витрати

Витрати обслуговування та формування іміджу

Виготовлення зразків продукції; гарантійне обслуговування; формування іміджу фірми

Витрати характеру

опортуністичного

Витрати на контроль

Витрати політизації

Дивіденди; витрати на проведення зборів акціонерів

Витрати впливу

Податки; внески до громадських організацій