Лексикологія

Лексикологія (від грецького lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови). Лексикою називають усі слова мови, а також окремі шари або групи слів (побутова, професійна лексика) та словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика Шевченка, лексика «Гайдамаків»).

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.

Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

Історія

Термін лексикологія вперше введений у французькій енциклопедії Д. Дідро та Л. Д'Аламбера в 1765 році.

Проте, як окремий розділ мовознавства лексикологія виділилася порівняно недавно. Ще на початку 20 століття відомий американський мовознавець Леонард Блумфільд вважав, що мовознавство загалом не повинно займатися семантикою, яка по суті становить ядро лексикології.

Розділи лексикології:

власне лексикологія — наука про словниковий склад мови.

семасіологія — наука про значення слів.

ономасіологія — наука, яка вивчає процеси найменування.

етимологія — наука, яка досліджує походження слів.

фразеологія — наука про стійкі словосполучення.

ономастика — наука про власні назви. Ономастика в свою чергу поділяється на розділи:

— антропоніміка — наука про імена людей.

— топоніміка — наука про назви географічних об'єктів.

— гідроніміка — наука про назви водоймищ.

— теоніміка — наука про назви божеств.

— астроніміка — наука про назви астрономічних об'єктів.

— зооніміка — наука про назви тварин (клички тварин).

— лексикографія — наука про укладання словників.

Лексика

Слово є однією з основних одиниць мови. Воно дає найменування всім пізнаним людиною предметам, явищам природи та суспільства, слугує для вираження людиною почуттів, емоційних реакцій і волевиявлень. Отже, фактично, слово бере на себе номінативну (називальну) функцію мови.

Слова бувають однозначні й багатозначні, мають пряме й переносне значення і можуть вживатися в переносному значенні. Приклад багатозначного слова: основне пряме значення слова стіна — «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану огорожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (людська стіна), і так само переносно «моральну перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.

Класифікації слів за значенням:

1. Антоніми — це пари слів із протилежним значенням. Наприклад: мир — війна, життя — смерть, гострий — тупий.

2. Синоніми — це слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення. Наприклад: горизонт, обрій, видноколо, небосхил, небозвід, крайнебо, круговид, кругозір.

3. Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. Наприклад: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для косіння», коса «вузька смуга суходолу в морі, річці».

4. Пароніми — це слова, дуже подібні за звучанням, нерідко — й за значенням, але не тотожні. Наприклад: адресат «той, кому посилається» і адресант «той, хто посилає».