1. Теоретичні основи управління фінансами установ та організацій

Загалом фінанси підприємств (установ, організацій) — це сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств, що забезпечують відтворення виробничо-господарської діяльності, взаємодію з іншими суб'єктами господарювання, а також з іншими сферами фінансової системи — державними фінансами, фінансами домогосподарств і страхування.

Фінанси підприємств (установ, організацій) є складовою фінансової системи країни. Разом з тим це самостійна специфічна сфера фінансових відносин.

Самостійність розглядуваної сфери фінансових відносин ґрунтується на положеннях Господарського кодексу України, законів України "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", де закріплено права юридичних осіб щодо володіння майном, залучення і використання матеріально-технічних, трудових, природних, фінансових та інших видів ресурсів, вільного використання прибутку, що залишається після сплати податків і обов'язкових платежів, а також відповідальність за своїми зобов'язаннями перед партнерами, органами державного управління і контролю, кредитно-банківськими установами, працівниками.

Фінанси підприємств (установ, організацій) складаються з фінансів підприємств різних форм власності, які мають різноманітні організаційно-правові форми.

Специфіка функціонування фінансів підприємств (установ, організацій) залежить від мети створення юридичної особи, форми власності, до якої вона належить і яку мають її засновники, організаційно-правової форми. Вирішальне значення для побудови фінансових відносин юридичної особи з іншими підприємствами, з бюджетною системою і позабюджетними фондами, із засновниками, з найманими працівниками, з кредитно-банківськими установами і страховими організаціями має мета створення підприємства — здійснення підприємництва чи некомерційна господарська діяльність і відповідно комерційний або некомерційний характер діяльності. Саме залежно від мети створення підприємства (установи, організації) поділяють на комерційні (прибуткові) та некомерційні (неприбуткові).

Управління – це сукупність прийомів і методів ціле направленого впливу на об’єкт Важливою системою управління є управління фінансами, що дає можливість власник отримати максимальний прибуток. Важливим в управлінні є вибір найбільш ефективного з числа наявних, або створення умов для раціонального використання застосовуваних методів з метою швидкого вирішення поставлених задач.

В управлінні фінансами виділяються об’єкт і суб’єкт управління.

В якості об’єкта виступають різноманітні види фінансових відносин, щодо суб’єктів то це організаційні структури які здійснюють управління фінансами. На підприємствах як правило головним є фінансовий менеджер, фінансовий відділ. Сукупність всіх організаційних структур, що здійснюють управління фінансами називається фінансовим апаратом.

Незалежно від форми власності і галузі економіки всім підприємствам притаманні єдині прийоми і способи управління: планування, оперативне управління і контроль.

Планування управління займає важливе місце в ході проведення фінансового планування будь який суб’єкт всебічно дає оцінку фінансових ресурсів їх необхідності та можливості виявлення їх росту. Управлінське рішення процесу планування слід приймати лише на основі аналізу фінансової інформації яка повинна бути повна і достовірна. Інформаційною базою для управління фінансами підприємств є бухгалтерська, статистична, і оперативна звітність.

Оперативне управління представляє собою комплекс заходів, що розраховують протягом року на основі оперативного аналізу фактичної фінансової ситуації і переслідує мету отримати максимальний ефект при мінімальному ризику за допомогою маневрування фінансовими ресурсами.

Контроль як елемент управління здійснюється як в ході планування так і протягом оперативного управління. Дає можливість виявляти резерви росту фінансових ресурсів і приймати ефективні рішення для використання ресурсів.