Трудове виховання — виховання свідомого ставлення до праці че­рез формування звички та навиків активної трудової діяльності.

Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в сус­пільстві та природному середовищі. Воно покликане за­безпечити:  психологічну готовність особистості до праці (ба­жання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлен­ня соціальної значущості праці як обов'язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до людей праці, творче ставлення до трудової діяльності);  підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяль­ності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудо­вої діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Трудове виховання ґрунтується на принципах:  єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);  виявлення і розвитку індивідуальності в праці;  високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;  залучення дитини до різноманітних видів продук­тивної праці;  постійності, безперервності, посиленості праці; наявності елементів продуктивної діяльності дорос­лих у дитячій праці;  творчого характеру праці; єдності праці та багатогранності життя.

У трудовому навчанні учні одержують загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з плану­вання, організації своєї праці), загальновиробничу (осво­єння науково-технічного потенціалу основних галузей ви­робництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загальнотехнічну (оволо­діння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціаль­ну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Зміст трудового виховання визначається навчальною програмою для кожного класу. Його особливості відобра­жають поняття «трудова свідомість», «досвід трудової ді­яльності», «активна трудова позиція».

Трудова свідомість особистості містить уявлення про ставлення до праці, участі у суспільно корисній праці, усвідомлення необхідності трудового самовдосконалення, систему знань, трудових умінь і навичок, з'ясування ролі праці у виборі майбутньої професії. Досвід трудової діяльності означає систему загальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті, пра­ці, об'єктивного оцінювання результатів своєї праці та самооцінювання, умінь і навичок систематичної, організо­ваної, посильної суспільно корисної праці, узагальнення набутого досвіду. Активна трудова позиція зумовлюється системою тру­дових потреб, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, уподобань, прагненням до обдуманого вибору професії, про­довження освіти у відповідному навчальному закладі. Формування готовності до праці поділяють на етапи — своєрідні ступені трудового становлення особистості.

Дошкільний період. На цьому етапі відбувається залу­чення дітей до побутової праці, догляду за тваринами і рослинами, виготовлення іграшок, ознайомлення з пра­цею дорослих, формування переконань щодо необхідності праці, бережливого ставлення до її результатів.

Початкова школа. Головне для неї — вироблення еле­ментарних прийомів, умінь і навичок ручної обробки різних матеріалів, вирощування сільськогосподарських куль­тур, ремонту навчально-наочного приладдя, виготовлен­ня іграшок, різних предметів для школи. Учнів знайом­лять з деякими професіями.

Основна школа. Навчання і виховання у ній зосереджу­ється на оволодінні знаннями і практичними вміннями обробки металу та дерева, основами електроніки, метало­знавства, графічної грамоти. Формування уявлень про го­ловні галузі народного господарства, вмінь і навичок ви­готовлення нескладних виробів. Починаючи з 8-го класу, учні працюють у навчально-виробничих бригадах, між­шкільних навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах.

Старша школа. Вона ставить за мету оволодіння умін­нями і навичками з наймасовіших професій, які здобува­ють безпосередньо на виробництві, з урахуванням потреб регіону, наявної навчально-технічної та виробничої бази. На цьому етапі важливо знайомити учнів з основами еко­номічної теорії, підприємницької діяльності, законодав­ства з питань підприємництва, фінансово-кредитних опе­рацій, психолого-педагогічними засадами управління.

На всіх етапах трудового виховання учнів необхідно формувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залу­чати до реальних виробничих відносин і формувати роз­винуте, зорієнтоване на особливості ринкового господа­рювання, економічне мислення, розвивати загальні (інте­лектуальні, психофізіологічні, фізичні та ін.) і спеціальні (художні, технічні, математичні тощо) здібності, відроджу­вати національні традиції, народні промисли та ремесла, виховувати культуру особистості в усіх її проявах.

Вибір професії — один з головних у житті людини. Це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе в різних сферах життєдіяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству. Тому вибір профе­сії — точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства. Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати, з одного боку, схильності людини, з іншого — тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної сис­теми, які потребують професійно мобільних кадрів, здатних організувати і розвивати свою справу, до конкурентної бо­ротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за потреби і до перекваліфікації.

Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціаль­ностей.

Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кож­ним роком все складнішим процесом, що передбачає такі головні аспекти (етапи):

1. Професійне інформування — психолого-педагогічна система формування обізнаності щодо особливостей про­фесій, потреби суспільства в них, а також профорієнта­ційної позиції, зорієнтованості особистості на вільне та свідоме своє професійне самовизначення.

2. Професійна діагностика — система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно зна­чущих властивостей і якостей.

3. Професійна консультація — надання особистості на основі вивчення її професійно значущих властивостей і якостей, допомоги щодо найоптимальніших для неї на­прямів професійного самовизначення.

4. Професійний відбір — допомога учневі у виборі кон­кретної професії на основі його загальних і спеціальних здібностей, інтересів, перспективних умов професійної під­готовки і працевлаштування.

5. Професійна адаптація — допомога молодій людині всебічно пізнати майбутнє, його професійне середовище. Актуальна вона на стадії освоєння професії.

Ідея трудового виховання в історії розвитку педагогіки і шкільництва знайшла своє відображення у працях Песталоцці, Ушинського, Сковороди, Макаренка, Сухомлинського, Каменського

Песталоцці висунув проблему поєднання продуктивної праці з на­вчанням і розглядав трудове виховання в зв'язку з моральним. В ро­мані «Лінгард і Гертруда» під час роботи дітей (прядіння) Гертруда вчила їх читати, рахувати. В школі, організованій для селянських дітей поміщиком, вони цілі дні проводять за роботою на прядильних і ткацьких верстатах. На пришкільній ділянці діти впрошували городні рослини. Одним словом, діти спочатку працюють, а потім учаться.

Велику роль як засобу виховання особистості Ушинський від­водить праці. В своїй роботі «Праця в її психічному і виховному значенні» він підкреслює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом люд­ського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумо­вого і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його дум­ку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно вихову­вати її не для щастя, а готувати до праці.

Ушинський надавав великого значення фізичній праці, вважа­ючи дуже корисним, щоб людина у своїй діяльності поєднувала фізичну і розумову працю, підкреслюючи велике виховне значен­ня сільськогосподарської праці (особливо в сільських школах).

Спираючись на народне розуміння праці, Сковорода обстоював не­обхідність підготовки дітей до «спорідненої» трудової діяльності. За його переконанням, краще бути талановитим бондарем, ніж бездар­ним письменником. Природно, що в праці людина з найбільшою повнотою реалізує свої можливості, приносячи найбільшу користь суспільству. Саме через працю, за Г. Сковородою, лежить моральне самовдосконалення людини. За Г. Сковородою, успіх у діяльності людини зумовлюється не лише її здібностями, а й такими якостями, як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркова­ність, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, скромність, бадьорість духу («кураж»), а також гуманізм та милосердя.

Чи не найголовнішим «секретом» успіху виховної роботи в за­кладах А.С. Макаренка була відмова від споживацької благодійно­сті та державних дотацій на їх утримання. Він здійснював переви­ховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Це забезпечувало можливість на лише фізично виживати, а й форму­вати у вихованців оптимістичний погляд на свою подальшу долю. Адже вони знайомилися з реальними виробничими відносинами, отримували надійну професію, організаційні навички, досвід вза­ємовиручки, відчуття захищеності у колективі і суспільстві.

Центральним у всебічному розвитку особистості, на думку вче­ного, є трудове виховання. Особливого значення у зв'язку з цим, він надавав єдності трудової культури і загального розвитку — морального, розумового, естетичного, фізичного; розкриттю, ви­явленню і розвитку індивідуальності в праці, високій моральній сутності праці, її суспільно-корисній спрямованості. Педагог вва­жав за необхідне в період дитинства і отроцтва широко залучати учнів до різноманітних видів продуктивної праці. Природно, що трудове виховання, на думку вченого, розпочинається за шкіль­ною партою, оскільки навчання є найважчою працею для школяра.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА Розділ 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІКИ 1.1. Який зміст вкладено в поняття "педагогіка"? У чому полягає сутність основних категорій педагогіки? 1.2. Яке місце займає педагогіка в системі наук? 1.3. Які науки покладено в науково-природничу основу педагогіки? 1.4. Які джерела розвитку педагогіки? 1.5. Які галузі педагогіки входять до системи педагогічних наук? 1.6. Які методи науково-педагогічних досліджень сприяють розвитку педагогіки як науки? 1.7. Педагогіка: наука чи мистецтво? Розділ 2. УЧИТЕЛЬ І СУСПІЛЬСТВО 2.1. Яке місце в суспільстві займає учитель-вихователь? 2.2. Які функції учителя-вихователя в суспільстві? 2.3. Які психолого-педагогічні якості вчителя-вихователя визначають його професіоналізм? 2.4. Якими педагогічними вміннями має володіти вчитель-вихователь? 2.5. У чому сутність педагогічної майстерності вчителя-вихователя і які компоненти її становлення? Розділ З. РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ 3.1. Що таке розвиток? 3.2. Яке значення вкладається в поняття "формування людини"? 3.3. Що треба розуміти під рушійною силою розвитку? 3.4. У чому подібність і відмінність між поняттями "людина", "особистість", "індивідуальність"? 3.5. Які чинники впливають на розвиток людини? 3.6. Чи передаються за спадковістю здібності, талант, геніальність? 3.7. Що являє собою явище акселерації? Розділ 4. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ 4.1. Що таке виховання? 4.2. Яка основна мета виховання? 4.3. Які завдання морального виховання? 4.4. Які завдання розумового виховання? 4.5. Які завдання трудового виховання? 4.6. Які завдання фізичного виховання? 4.7. Які завдання естетичного виховання? 4.8. У чому полягає сутність комплексного підходу до вирішення завдань всебічного гармонійного виховання? Розділ 5. СИСТЕМА ОСВІТИ В УКРАЇНІ 5.1. Що являє собою система освіти в Україні? 5.2. Яка структура системи освіти в Україні? 5.3. На яких принципах ґрунтується діяльність закладів освіти в Україні? 5.4. Яка структура управління закладами освіти в Україні? Розділ 6. СУТНІСТЬ І ЗАВДАННЯ ДИДАКТИКИ 6.1. Що таке дидактика? 6.2. Які основні категорії дидактики? 6.3.3 якими науками пов'язана дидактика? Розділ 7. ПРОЦЕС НАВЧАННЯ 7.1. Що називають навчанням? 7.2. Що є методологічною основою процесу навчання? 7.3. Що становить рушійну силу навчання? 7.4. Які функції навчання? 7.5. У чому сутність логіки навчального процесу? 7.6. Який смисл вкладають у поняття "знання", "уміння", "навичка"? 7.7. Яка структура процесу учіння (оволодіння знак нями, уміннями та навичками)? 7.8. Які типи навчання склалися у процесі розвитку теорії й практики освітньої діяльності та в чому їх сутність? 7.9. Що таке модуль? 7.10. Які об'єктивні чинники покладено в основу проблемного навчання? 7.11. Яка структура проблемного навчання? 7.12. Що таке дидактична задача? 7.13. Що таке мотиви навчання? 7.14. Які основні мотиви виокремлюють у системі пізнавальної діяльності людини? 7.15. Що треба розуміти під оптимізацією процесу навчання? 7.16. У чому сутність інтенсифікації навчання? Розділ 8. ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ 8.1. У чому полягає сутність принципів навчання? 8.2. Які принципи навчання є визначальними в сучасній дидактиці? 8.3. Які вимоги принципу науковості? 8.4. Які вимоги принципу систематичності й послідовності? 8.5. Які вимоги принципу свідомості навчання? 8.6. У чому полягає сутність принципу активності та самостійності у навчанні? 8.7. Які вимоги принципу наочності? 8.8. Які вимоги принципу ґрунтовності навчання? 8.9. У чому полягає сутність принципу зв'язку навчання з практичною діяльністю? 8.10. У чому полягає сутність принципу доступності навчання та врахування індивідуальних особливостей учнів? 8.11. У чому полягає сутність принципу емоційності навчання? Розділ 9. ЗМІСТ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 9.1. Яке значення поняття "зміст освіти" та які вимоги висуваються до змісту шкільної освіти? 9.2. Які є види освіти і в чому їх сутність? 9.3. Які рівні освіти встановлено в Україні? 9.4. Які структурні компоненти становлять зміст загальної освіти? 9.5. На яких документах базується навчальний процес і зміст освіти в Україні? Розділ 10. МЕТОДИ І ЗАСОБИ НАВЧАННЯ 10.1. Що треба розуміти під методами навчання? 10.2. Що являють собою прийоми навчання і яке їх співвідношення з методами навчання? 10.3. Який зміст вкладають у поняття "засоби навчання"? 10.4. Які є підходи до класифікації методів навчання? 10.5. Які групи методів навчання виділяють виходячи із джерел оволодіння знаннями, уміннями та навичками? 10.6. Які методи навчання відносять до групи словесних? 10.7. Що треба розуміти під методом розповіді? 10.8. У чому сутність пояснення як методу навчання? 10.9. У чому сутність бесіди як методу навчання і які є види бесід? 10.10. Що являє собою лекція як метод навчання? 10.11. До якої групи з погляду методів навчання варто відносити роботу з книгою? 10.12. Які методи відносять до групи наочних? 10.13. Які методи навчання належать до групи практичних? 10.14. У чому сутність лабораторного методу навчання і яка відмінність між лабораторною і практичною роботою як методами навчання? 10.15. Що являють собою вправи як методи навчання та які є види вправ? 10.16. Яка спрямованість виробничо-практичних методів навчання? 10.17. Які методи навчання належать до групи за характером логіки пізнання? 10.18. У чому сутність аналітичного методу і який його зв'язок із синтетичним методом? 10.19. У чому сутність і взаємозв'язок індуктивного і дедуктивного методів? 10.20. Які методи навчання належать до групи за рівнем самостійної розумової діяльності? 10.21. У чому сутність проблемних методів навчання? 10.22. Якими критеріями зумовлюється вибір методів навчання? Розділ 11. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ 11.1. Що треба розуміти під формою навчання? Які форми навчання склалися історично? 11.2. Що являє собою класно-урочна форма навчання і як вона складалася в історичному контексті? 11.3. Які основні педагогічні вимоги до уроку як основної форми організації навчання? 11.4. Які є типи уроків? 11.5. Які є позаурочні форми навчання? 11.6. Які особливості факультативних занять? 11.7. Які завдання практикумів? 11.8. Яка функція семінарських занять? 11.9. Яке місце у навчальній діяльності займають екскурсії? 11.10. Яку роль у навчальній діяльності учнів відіграють предметні гуртки? 11.11. Яке місце у навчальній діяльності учнів займає домашня навчальна робота? 11.12. Що являє собою система позаурочних форм організації навчання? 11.13. У чому має проявлятися система підготовки вчителя до уроку? 11.14. Яка програма спостереження й аналізу уроку? 11.15. У чому сутність техніки та технології організації учнів на навчальну діяльність? 11.16. Якою є технологія й техніка вивчення нового навчального матеріалу? Розділ 12. АНАЛІЗ І ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ 12.1. Яке місце в навчальному процесі займає аналіз і оцінювання навчальної діяльності учнів? 12.2. Які функції аналізу й оцінювання знань учнів? 12.3. Які види контролю за результатами навчальної роботи учнів виокремлюють у педагогіці? 12.4. Які методи використовують у процесі аналізу й оцінювання навчальних досягнень учнів? 12.5. Яких педагогічних вимог варто дотримуватися в системі аналізу й оцінювання навчальної діяльності школярів? 12.6. Яка історія становлення критеріїв оцінювання знань учнів у загальноосвітніх навчально-виховних закладах? 12.7. У чому сутність рейтингової системи оцінювання навчальної діяльності учнів? 12.8. Якими правилами повинен користуватися вчитель для забезпечення оптимальності процесу оцінювання навчальної роботи школярів? Розділ 13. СУТНІСТЬ, ЗМІСТ І ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ 13.1. Що є головним у діяльності окремої особистості та суспільства в цілому? 13.2. Які закономірності покладено в основу процесу виховання? 13.3. Що є рушійною силою процесу виховання? 13.4. Які чинники впливають на процес виховання людини? 13.6. У чому проявляється дія мотивів виховання? 13.7. Якою є структура процесу виховання? 13.8. У чому сутність самовиховання і перевиховання? 13.9. Який зміст виховання? 13.10. На яких принципах ґрунтується процес виховання? 13.11. Якими критеріями визначають рівень вихованості людини? 13.14. Якою є цілісна структура процесу виховання? Розділ 14. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ВИХОВАННЯ 14.1. Що треба розуміти під методами виховання? У чому проявляється взаємозв'язок методів виховання з його прийомами і засобами? 14.2. Які чинники покладено в основу класифікації методів виховання? 14.3. Які методи виховання належать до групи формування свідомості та переконань і в чому їх сутність? 14.4. Яка роль методу вимог у системі формування свідомості та переконань? 14.5. Які методи виховання спрямовані на організацію діяльності та формування умінь і навичок у поведінці? У чому їх сутність? 14.6. Які методи спрямовані на стимулювання поведінки та діяльності вихованців і в чому їх сутність? 14.7. Яких педагогічних умов треба дотримуватись у процесі використання методів виховання? Розділ 15. КОЛЕКТИВ І ОСОБИСТІСТЬ 15.1. Що являє собою колектив? Яка його роль у вихованні особистості? 15.2, Які є види колективів? 15.3. У чому сутність понять "актив", "органи самоврядування", "лідер"? 15.4. У чому проявляється діалектика розвитку колективу? 15.5. Які чинники позитивно впливають на розвиток колективу? Розділ 16. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ 16.1. Яке місце в життєдіяльності людини займає моральне виховання? 16.2. У чому полягає зміст морального виховання? 16.3. Які завдання морального виховання? 16.4. Які шляхи і засоби сприяють формуванню моральних якостей особистості? 16.5. У чому полягає процес виховання моральної свідомості та громадянської відповідальності? 16.6. Яке місце у системі морального виховання посідає чинник національної гідності та менталітету? 16.7. У чому сутність патріотичного виховання? 16.8. Які завдання інтернаціонального виховання? 16.9. Яке місце у системі становлення моральності особистості займає дисциплінованість? 16.10. Яке місце в системі морального виховання займає статеве виховання? 16.11. У чому полягає зміст екологічного виховання в системі формування моральних цінностей особистості? 16.12. У чому сутність правового виховання? Розділ 17. РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ 17.1. Яке місце займає розумове виховання у системі всебічного гармонійного розвитку особистості? 17.2. Якими шляхами й засобами розв'язуються завдання розумового виховання? Розділ 18. ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ 18.1 Яке місце в системі всебічного гармонійного розвитку особистості займає трудове виховання? 18.2. Які завдання трудового виховання? 18.3. На яких принципах ґрунтується трудове виховання? 18.4. Які шляхи, засоби та форми трудового виховання? 18.5. У чому полягають взаємозв'язки трудового виховання з політехнічною освітою? 18.6. У чому сутність професійної орієнтації та які її функції? 18.7. У чому проявляються міжпредметні аспекти професійної орієнтації молоді? 18.8. Які є види професійної орієнтації учнів? 18.9. Які педагогічні умови ефективності професійної орієнтації учнів? 18.10. Якою є загальна структура завдань, принципів, шляхів, засобів трудового виховання у їх зв'язку з професійною орієнтацією? Розділ 19. ТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ 19.1. Яка роль і місце естетичного виховання у системі всебічного гармонійного розвитку особистості? 19.2. Які основні завдання естетичного виховання? 19.3. Який зміст естетичного виховання? 19.4. Які напрями й засоби естетичного виховання? 19.5. Які форми виховання використовують у процесі формування естетичних смаків та естетичної культури особистості? Розділ 20. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ 20.1. Які завдання фізичного виховання? 20.2. Яке місце в системі всебічного гармонійного розвитку особистості займає фізичне виховання? 20.3. Які традиційні напрями (шляхи) використовують у процесі фізичного виховання? 20.4. Які засоби використовують у процесі фізичного виховання? 20.5. Які є форми фізичного виховання? Розділ 21. ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ 21.1. У чому сутність педагогічного спілкування? 21.2. Які функції властиві спілкуванню? 21.3. Яких етапів треба дотримуватись у процесі організації педагогічного спілкування? 21.4. Які є рівні спілкування? 21.5. Які є види спілкування? 21.6. Які є стилі спілкування і які особливості їх прояву? 21.7. Які педагогічні умови сприяють ефективності спілкування? 21.8. Яких правил треба дотримуватись у процесі педагогічного спілкування? Розділ 22. РОБОТА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 22.1. Які місце і роль класного керівника в процесі виховання школярів? 22.2. Які функції має виконувати класний керівник? 22.3. Які права має класний керівник? 22.4. Які форми роботи класного керівника? 22.5. Яких правил має дотримуватися класний керівник у процесі вивчення учнів? 22.6. Які є методи вивчення учнів та учнівських колективів? 22.7. У чому сутність методу спостереження? 22.8. У чому сутність бесіди і які особливості її використання в процесі вивчення учнів? 22.9. Що може дати класному керівнику аналіз продуктів діяльності учнів? 22.10. Які особливості використання діагностичних методів вивчення учнів? 22.11. У чому сутність тестових методів і шкалування? 22.12. У чому сутність педагогічного консиліуму? 22.13. Що являє собою педагогічний експеримент? 22.14. У чому сутність формуючих методів вивчення учнів? 22.15. За якою програмою слід вивчати учнів і складати характеристику? 22.16. Яким чином доцільно систематизувати результати вивчення учнів? 22.17. Якої програми доцільно дотримуватися при вивченні класного колективу? 22.18. У чому сутність позакласної і позашкільної виховної роботи? 22.19. Які вимоги до організації і проведення класних годин? 22.20. Яке місце в системі виховної роботи класного керівника займають етичні бесіди? 22.21. У чому сутність диспуту? Яка методика його підготовки та проведення? 22.22. У чому полягає педагогічна доцільність колективних творчих справ (КТС) у системі виховної роботи класного керівника? 22.23. Якою вбачається загальна структура діяльності класного керівника щодо проведення позакласної виховної роботи з учнями? Розділ 23. ВИХОВНА РОБОТА З ПЕДАГОГІЧНО ЗАНЕДБАНИМИ ДІТЬМИ 23.1. Яких вихованців відносять до категорії педагогічно занедбаних дітей? 23.2. Які соціально-педагогічні умови спричиняють появу важковиховуваних дітей? 23.3. Які основні принципи, шляхи й засоби перевиховання педагогічно занедбаних дітей? 23.4. Які є етапи роботи з перевиховання педагогічно занедбаних "важких" дітей? 23.5. На які загальнопедагогічні чинники варто спиратись у процесі перевиховання педагогічно занедбаних дітей? Розділ 24. РОДИННЕ ВИХОВАННЯ 24.1. Яке місце у вихованні дітей займає родина? 24.2. Які основні функції сім'ї? 24.3. Які основні вимоги ставляться до батьків як вихователів? 24.4. У чому сутність батьківського авторитету і які є види справжнього авторитету батьків? 24.5. Які є види фальшивого авторитету батьків? 24.6. Чи можна визначити певні правила" яких варто дотримуватися у процесі родинного виховання? 24.7. Які шляхи та засоби формування психолого-педагогічної культури батьків? 24.8. У який спосіб здійснюються зв'язки сім'ї зі школою? 24.9. Якою є узагальнена структура взаємозв'язків сім'ї та школи щодо форм і видів роботи з батьками? Розділ 25. КЕРІВНИЦТВО ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМИ ЗАКЛАДАМИ 25.1. Що таке школознавство? 25.2. На яких принципах ґрунтується керівництво закладами освіти? 25.3. Яка структура управління закладами освіти в Україні? 25.4. У чому особливості управління загальноосвітніми навчально-виховними закладами? 25.5. Якими повноваженнями наділені загальні збори загальноосвітнього навчально-виховного закладу? 25.6. Які повноваження має рада загальноосвітнього навчально-виховного закладу? 25.7. Які функції директора загальноосвітнього навчально-виховного закладу? 25.8. Які повноваження педагогічної ради загальноосвітнього навчально-виховного закладу? 25.9. Яка структура управління загальноосвітніми навчально-виховними закладами? 25.10. Якими критеріями оцінюють управлінську діяльність директора загальноосвітнього закладу? Розділ 26. НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАЩ 26.1. Що треба розуміти під науковою організацією праці? 26.2. На яких принципах ґрунтується наукова організація інтелектуальної праці? 26.3. Які джерела інформації найбільш поширені та доступні в системі навчальної праці студентів? 26.4. Як можна зорієнтуватися у величезному масиві наукової літератури? 26.5. Яка загальна схема пошуку книги в систематичному каталозі? 26.6. Яких правил потрібно дотримуватись при бібліографічному описі літератури? 26.7. Яких правил слід дотримуватись у роботі над книгою та іншими друкованими засобами інформації? 26.8. Які є види читання? 26.9. Які види записів застосовують у результаті опрацювання книг (статей)? 26.10. Яких правил слід дотримуватись при використанні цитат у науковій роботі? 26.11. Яка техніка систематизації результатів опрацювання наукової літератури? 26.12. Яке місце в системі інтелектуальної праці займає комп'ютер? СЛОВНИК ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

 

ПЕРЕДМОВА

Сенсом життя окремої людини і людської спільноти в цілому є передусім продовження людського роду. Ось чому в центрі діяльності суспільства має бути людина, її фізичний і духовний розвиток. Український філософ-письменник Г. С. Сковорода звертаючись до батьків, писав: "Головне виховання є: 1) благо родити; 2) зберегти пташеняті молоде здоров'я; 3) навчити вдячності". Невипадково древньогрецький філософ Протагор проголосив: "Людина — міра всіх речей".

У житті людства немає більш важливого завдання, як забезпечення достойного виховання підростаючого покоління. Треба усвідомлювати, що виховання людини — найбільш складна і відповідальна діяльність. Вона стосується не тільки батьків і професійних вихователів, а й кожної людини. По-перше, виховання ґрунтується на принципах систематичності та послідовності. Тут ніколи не буває стану завершеності. Людина впродовж свого життя перебуває під впливом виховання. По-друге, процес виховання не обмежується впливом лише професійних вихователів в освітньо-виховних закладах, а здійснюється "на кожному квадратному метрі" життєдіяльності суспільства. Воно відбувається безпосередньо в родині, дитячих дошкільних установах, у загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, на виробництві, в державних інституціях, у громадських і релігійних організаціях тощо.

Кожен член суспільства, який уболіває за долю свого народу, за подальше утвердження і розквіт Української держави, нерідко ставить запитання: "Чому в країні зустрічаємо так багато недоречностей, помилок, неефективних рішень, труднощів та ін.?" Передусім це зумовлено низьким рівнем психолого-педагогічної культури особистості. Зустрічаємося з парадоксальним явищем: безпосередньо велика кількість людей має займатися питаннями виховання, формувати найцінніший скарб суспільства — Людину, і водночас багато таких людей-вихователів не має належної наукової психолого-педагогічної підготовки.

В Україні нагальною є потреба створення належних умов для забезпечення суцільної психолого-педагогічної грамотності громадян. Зрозуміло, що це завдання має загальнодержавний характер і потребує значного економічного забезпечення.

Пропонований посібник передбачає надати початкову допомогу в справі становлення педагогічної культури усім, хто так чи інакше причетний до справи виховання: в родині, в освітньо-виховних закладах, в установах, на виробництві та ін.

У посібнику розглянуто загальні питання розвитку та виховання особистості, принципи" форми, засоби, методи, прийоми навчання і виховання.

Конструювання посібника у формі запитань і відповідей сприятиме, на наш погляд, акцентуванню уваги читачів на конкретних аспектах теорії навчання і виховання. Запитання й відповіді класифіковано та згруповано відповідно до базових засад загального курсу педагогіки.

При роботі з текстом читачеві варто врахувати пораду: перш ніж читати відповідь на поставлене запитання, треба зробити спробу самому дати відповідь, а після цього зіставити свою думку з наведеною відповіддю.

Підкреслюємо, що пропонований посібник є допоміжним засобом у системі самоосвітньої роботи на педагогічній ниві. Його можна прийняти лише як початкову сходинку у процесі становлення педагогічної культури особистості.

Розділ 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІКИ

1.1. Який зміст вкладено в поняття "педагогіка"? у чому полягає сутність основних категорій педагогіки?

Педагогіка (від гр. pais, paidoc — дитя + ago — веду, виховую, тобто дітоведення) — наука про виховання людини. Предметом педагогіки є процес виховання.

Основні категорії педагогіки — це виховання, освіта, навчання, розвиток.

Виховання — це цілеспрямований і організований процес формування особистості.

Навчання — двосторонній процес взаємообумовленої діяльності того, хто навчає, і того, хто навчається, спрямований на оволодіння останнім знаннями, уміннями та навичками, розвиток його інтелектуальних потенцій, формування світогляду, оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта — це процес і результат оволодіння надбаннями людської культури як передумови активної соціальної діяльності особистості.

http://ped.sumy.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=20:--&catid=5&Itemid=160

1.2. Яке місце займає педагогіка в системі наук?

Педагогіка як наука тісно пов'язана з іншими науками, що вивчають проблеми людини. Проте оскільки педагогіка разом із психологією та іншими людинознавчими науками займається вивченням людини, особливостями її поведінки і спрямована на її підготовку до функціонування та діяльності у суспільстві, то її можна поставити на перетині, а точніше в центрі інших наук (рис. 1). Адже творцем розвитку будь-якої галузі наук є людина і успіхи на тій чи іншій ділянці наукового поступу залежать від рівня розвитку і вихованості безпосередньо людини.

Рис. 1. Педагогіка в системі наук

1.3. Які науки покладено в науково-природничу основу педагогіки?

Науково-природничу основу педагогіки становлять вікова фізіологія і психологія.

Вікова фізіологія вивчає функції живого організму (передусім людини), процеси, які відбуваються в ньому, їх закономірності.

Психологія (від гр. рsіchkos — душевний + lоhоs — вчення) — наука, яка вивчає процеси активного відображення людиною і твариною об'єктивної реальності; наука про закономірності та форми психічної діяльності живих істот.

1.4. Які джерела розвитку педагогіки?

Джерелами розвитку педагогіки є народна педагогіка, історія педагогіки, досвід педагогів сучасності (рис. 2).

Рис. 2. Джерела розвитку педагогіки

Народна педагогіка — це галузь педагогічних знань, надбання попередніх поколінь у системі виховання і навчання дітей з урахуванням національних особливостей та менталітету народу.

Історія педагогіки — галузь педагогічної науки, яка вивчає особливості розвитку і становлення теорії та практики виховання й освіти дітей на різних етапах розвитку суспільства.

Досвід педагогів-новаторів є важливим джерелом оновлення і подальшого розвитку теорії та практики виховання й освіти.

1.5. Які галузі педагогіки входять до системи педагогічних наук?

До системи педагогічних наук входять такі галузеві науки: загальна педагогіка, родинна педагогіка, порівняльна педагогіка, вікова педагогіка (переддошкільна, дошкільна, шкільна, соціальна, андрагогіка); функціональна педагогіка (професійна, військова, пенітенціарна); спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з вадами зору; олігофренопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з проблемами в розумовому розвитку; логопедія — про розвиток і навчання дітей з вадами мовлення). Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань.