- •Література
- •1. Займенник як частина мови
- •“Я залишуся в серці твоєму
- •“Ми працю любимо, що в творчість перейшла”
- •3. Співвідношення займенників за значенням, морфологічними ознаками та синтаксичною роллю в реченні з іншими частинами мови – іменниками, прикметниками та числівниками
- •4. Явище прономіналізації
- •1.Займенник як частина мови.
- •2.Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників, їх відмінювання.
- •3.Особливості уживання займенника в одс.
- •Література
- •Практичне заняття № 4
- •Література
- •Практичні завдання
Займенник
План
-
Займенник як частина мови.
-
Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників, їх відмінювання.
-
Співвідношення займенників за значенням, морфологічними ознаками та синтаксичною роллю в реченні з іншими частинами мови – іменниками, прикметниками та числівниками.
-
Явище прономіналізації.
-
Словотвірні характеристики займенників.
-
Особливості уживання займенника в ОДС.
Література
-
Волох О.Т., Чемерcов М.Т., Чернов А.І. Сучасна українська літературна мова. – К.:Вища школа, 1989. – С.111-121.
-
Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. – К.:Либідь, 19993. – с.3.
-
Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища школа., 1994. – С.247-258.
-
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа, 1972. – С.278-290.
1. Займенник як частина мови
Займенники як частина мови становлять особливий клас слів, позбавлений конкретно виявленого матеріального змісту; вони виступають еквівалентами іменників, прикметників і числівників, даючи найзагальніше уявлення про предметність, ознаку й число. Займенники характеризуються узагальнено-предметним, узагальнено-якісним або узагальнено-кількісним значенням.
На відміну від іменних частин мови, які називають предмети, ознаки, якості чи кількості, займенники лише вказують на них.
Так, займенник я вказує на особу того, хто говорить:
“Я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік” (Л.Костенко)
Через особливу граматичну природу займенників цей лексико-граматичний клас слів займає дещо відмінне становище у системі частин мови. Відзначимо, що наявність займенників як самостійної частини мови більшість мовознавців заперечує взагалі. Так, на думку І.К.Кучеренка, в українській мові займенники не становлять частини мови; на основі формальної подібності до відповідних частин мови слова я, ти, він, хто, що слід вважати займенниковими іменниками; мій, твій, який, інший, цей – займенниковими прикметниками; стільки, скільки – займенниковими числівниками. Подібно кваліфікують займенники автори “Граматики української мови” (1993, О.К.Безпояско, К.Г.Городетька, В.М.Русанівський). В російському мовознавстві не визнають займенник як самостійної частини мови такі вчені: О.Пєшковський, Д.Ушаков, М.Дурново, П.Фортунатов, М.Петерсон.
З методичних міркувань доцільніше розглядати займенники як частини мови в традиційному плані, оскільки займенники вивчаються в шкільному курсі мови як самостійна частина мови.
Займенник - частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку або кількість, але не називає їх.
У реченні займенники виступають у різних синтаксичних функціях:
У ролі підмета (“Коли ми йшли удвох з тобою…”), додатка (“За мене треба платити життям, а я принесу тобі горе”), присудка (“Та найкраща пісня – це ти”), означення (“У мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці”)..
За лексичним значенням, граматичними ознаками та за морфологічним складом займенники поділяються на 9 розрядів.
За значенням займенники поділяються на такі розряди:
-
Особові: я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони;
-
Зворотний: себе;
-
Присвійні: мій, твій, свій, наш, ваш, його, її, їх, їхні;
-
Вказівні: той, цей, такий, стільки;
-
Означальні: увесь, сам (самий), всякий, кожен, кожний, жодний, інший;
-
Питальні: хто, що, який, чий, котрий, скільки;
-
Відносні: ті, що й питальні, виступають сполучними словами у СПР;
-
Заперечні: ніхто, ніщо, ніякий, нікого, нічого, нікотрий, ніскільки;
-
Неозначенні: дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, будь-хто, будь-що, абихто, абиякий, казна-що.
Особові займенники я, ти, він, вона, воно вказують на особу, але не заміщують іменників. Займенник я означає особу, яка говорить; займенник ти – співрозмовника або уособлений предмет. Ці займенники не мають категорії роду, але можуть мати значення будь-якого роду. Рід їх залежить від статі особи, на яку вони вказують у реченні. Напр.:
Ми, ви вказують на особу мовця або співрозмовника в поєднанні з іншими особами.Напр.:
Він, вона, вона, вони вказують на особу, що не бере участі в мовленні, або на предмет, про який повідомляють, напр.:
При відмінюванні особових займенників я і ми, ти і ви в непрямих відмінках змінюють основи (явище суплетивізму):
Н. Р. Д. З. О. М. |
Я Мене Мені Мене Мною (на) Мені |
Ти Тебе Тобі Тебе Тобою Тобі |
Ми Нас Нам Нас Нами Нас |
Ви Вас Вам Вас Вами Вас |
Займенники третьої особи мають категорію роду (він, вона, воно) і числа (вони).
При відмінюванні основи цих займенників теж змінюються:
Н. Р. Д. З. О. М. |
Він, воно Його (нього) Йому Його (нього) Ним (на) Ньому (нім) |
Вона Її (неї) Їй Її (неї) Нею Ній |
Вони Їх (них) Їм Їх (них) Ними Них |
У непрямих відмінках з прийменниками (а в орудному – без прийменників) на початку основи виникає приставний н: у нього, у неї, з нього, біля них.
Зворотний займенник себе вказує на особу або предмет, що виступає у реченні в ролі об єкта і співвідноситься з тією ж особою чи предметом, але в позиції суб єкта. У реченні виконує функцію непрямого додатка. Наприклад: “Я вибрала Долю собі сама” (Л.Костенко).
Цей займенник не має форм роду й числа, відмінюється як займенник ти, але не має форми Н.в.:
Н. Р. Д. З. О. М. |
– себе собі себе собою (на) собі |
Присвійні займенники вказують на належність предмета особі або іншій істоті.
Присвійні займенники мій, наш вказують на приналежність першій особі, твій, ваш – другій, а свій – 1, 2, і 3 особі. Наприклад: “Не майте гніву до моїх порад і не лінуйтесь доглядать свій сад” (М.Рильський).
Присвійні займенники, як і прикметники відмінюються за відмінками, родами та числами:
|
Ч.р. |
С.р. |
Ж.р. |
Множина |
Н. Р. Д. З. О. М. |
Мій Мого Моєму Моє (мого) Моїм (на) моєму (моїм) |
Моє Мого Моєму Моє (мого) Моїм Моєму (моїм) |
Моя Моєї Моїй Мою Моєю Моїй |
Мої Моїх Мщїм Мої (моїх) Моїми Моїх |
Як займенник мій, відмінюються займенники твій, свій.
Займенники наш, ваш – прикметники твердої групи, їхній – як м’якої групи.
Вказівні займенники виділяють певний предмет з ряду однорідних ( цей, той) або вказують на згадану в попередньому контексті ознаку предмета (такий).
Вказівні займенники вказують на предмети (той, цей), їхні ознаки (такий) або кількість (стільки).
Займенники цей, той, такий змінюються за родами числами і відмінками.
|
Ч.р. (С.р) |
Ж.р. |
Множина |
Н. Р. Д. З. О. М. |
Цей, це Цього Цьому Н. або Р. Цим (на) цьому, цім |
Ця Цієї Цій Цю Цією Цій |
Ці Цих Цим Н. або Р. Цими Цих |
За цим зразком відмінюються займенники оцей, оце, оця, оці.
Відмінювання вказівного займенника той (те, та)
|
Ч.р. (С.р) |
Ж.р. |
Множина |
Н. Р. Д. З. О. М. |
Той, те Того Тому Н. або Р. Тим (на) тому, тім |
Та Тієї, тої Тій Ту Тією (тою) Тій |
Ті Тих Тим Н. або Р. Тими Тих |
Питальні та відповідні займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки виконують у мові подвійну функцію: вони можуть виступати і в ролі питальнихі і в ролі сполучних слів. Питальні займенники виражають питання про особи, предмета або ознаки, не вказуючи на них: Ну хто не грав його і хто не слухав?Питальні займенники виражають намагання мовця ідентифікувати за допомогою співрозмовника особу, предмет або якусь ознаку і виконують роль питальних слів у питальних реченнях.
Відносні займенники, виступаючи в ролі сполучних слів, з’єднують підрядне речення з головним. Вони сполучають анафоричну функцію (відсилають до попереднього слова в тексті) з функцією сполучного слова у підрядному реченні (передають підпорядкування підрядного речення головному):