2. Інноваційна діяльність як пріоритетний напрям трансформації економіки України Тема охоплює питання:

• Інноваційна діяльність як фактор посилення конкурентоспроможності економіки.

• Концепція інноваційного менеджменту та стратегія її запровадження в Україні.

• Основні результати інноваційної діяльності в Україні.

2.1. Інноваційна діяльність як фактор посилення конкурентоспроможності економіки

Більше, ніж десятирічний період трансформації суспільно-економічних відносин у колишніх “соціалістичних” країнах Європи та Азії, нових незалежних державах не дає однозначно позитивної відповіді на адаптивність апробованих світовою практикою моделей економічного розвитку. Як відомо, до основних з них відносять: 1) модель лінійних стадій розвитку; 2) теорію структурних трансформацій; 3) теорію зовнішньої залежності; 4) неокласичну модель вільного ринку; 5) теорію ендогенного розвитку; 6) модель сталого розвитку. Слід погодитись, що названі моделі більшою мірою узагальнювали емпіричні результати економічного розвитку країн, що утворилися після розпаду колоніальної системи. Причому не йшлося про зміну базисних засад функціонування суспільства та економіки, а, скоріше – про прискорене проходження еволюційного шляху формування розвинених ринкових економічних систем. Навіть для випадків успішного застосування у перехідних економіках неокласичної моделі вільного ринку (Польща, Угорщина, Словенія, країни Балтії) слід зважати на вплив зовнішніх чинників (геополітичних та геоекономічних) провідних економічних центрів і периферійних центрів – економік світу. Власне тому ми схиляємося до орієнтації на теоретичні побудови ендогенного зростання, як основу розвитку перехідної економіки.

У методологічному аспекті наголосимо на характеристиці перехідної економіки як незрівноваженої. Тобто, до неї не може бути застосоване “золоте правило” Р.Солоу, що вибуття капіталу не повинно бути більше, ніж граничний продукт, створений функціонуючим капіталом. Для економічного росту нашої країни слід врахувати істотні обмеження на капітал (К), трудові ресурси (L) в сенсі вичерпання потенціалу їх екстенсивного використання, неможливості у стислі терміни змінити мотивацію первинних економічних агентів (окремих осіб, домашніх господарств, підприємств) до здійснення заощаджень (S).

Реально можливим фактором збільшення валового продукту (Q), слід вважати ефективність праці (Е) внаслідок науково-технічного прогресу, передумови для якого поки що ще існують в українській економіці. Доречно зауважити, що за даними Р.Солоу, ріст обсягів валової продукції у США за 1909-49рр. був забезпечений на 87,5% за рахунок технологічних змін і лише на 12,5% - за рахунок збільшення рівня капіталоозброєння праці.

З іншого боку, звертаючись до складників парадигми “динамічного ромба” конкурентоспроможності М.Портера: 1) стратегія, культура і суперництво; 2) умови попиту; 3) споріднені та суміжні галузі; 4) стан додаткових чинників (природні ресурси, освіта і фаховий рівень; рівень оплати праці; інфраструктура), лише потенціал освіти і фахового рівня трудових ресурсів для нашої країни слід вважати єдиною можливою ключової ланкою просування “ромба” у глобальній світовій конкуренції. Так, за даними академіка М.Згуровського, за кількістю наукових працівників на 10 тис. зайнятих (55) Україна незначно поступається провідним європейським країнам (Німеччина – 120, Великобританія – 98; Данія – 95; Австрія – 66), а за кількістю вчених – дослідників на 10 тис. зайнятих (41) навіть перевищує рівень Австрії (34), Данії (4).

В арсеналі наукових досліджень, виконаних українськими вченими є чимало передових та перспективних розробок [1, С.2-4]. Для поліпшення довкілля розроблено ряд біотехнологій, у тому числі технологію глибокого очищення міських стічних вод. Вона забезпечує збільшення потужності діючих очисних споруд у 1,5 – 2 рази, повне знезараження очищеної води, відсутність неутилізованих відходів. Наукові досягнення мають місце і в галузі очищення повітря. Розроблено дешеву та ефективну технологію очистки викидів промислових підприємств. Розроблено та частково впроваджено у металургійне виробництво технологію та обладнання для управління процесами обробки і електромагнітного розливу металів і сплавів з використанням зміни частоти струму. Перевірка цієї технології на виробництві алюмінієвих сплавів підтвердила ефективність розробки, що виявилась в економії до 20% електроенергії, до 25% матеріалів та підвищенні продуктивності процесу у 1,5 рази. Підвищилась також конкурентоспроможність вітчизняного магнітно-динамічного обладнання на зовнішніх ринках.

Перспективи технологічного оновлення виробництва органічно пов’язані із заміною традиційних речовин і матеріалів, яка випростовуються у виробництві, новими. Вже зараз близько 20% таких розробок впроваджується у дослідних виробництвах, 35% - на малих та середніх виробництвах, значна їх кількість знайшли застосування на великих промислових підприємствах. Серед них такі розробки як створення технологій виробництва пластикових конструкцій з матеріалів, які забезпечують підвищення корозійної стійкості матеріалів на 80%. Вони необхідні для створення космічної техніки. Виробництво елітних шліфувальних порошків, технологію виготовлення яких розроблено в Інституті надтвердих матеріалів НАНУ, надасть змогу підвищити ефективність роботи алмазного інструменту на 20-28%, знизити втрати алмазів на 15-20%, а також зменшити залежність України від імпорту високоміцних алмазів в результаті задоволення потреб України в таких матеріалах на 70-80% за рахунок вітчизняного виробництва.

Вже зараз мають місце наукові досягнення у створенні ефективної інформаційної системи в Україні, зокрема – розробки в галузі вдосконалення системи мобільного зв’язку та програмного забезпечення. Прискорення реалізації цих та інших технологічних задумів та розробок має бути основою переходу країни на інтенсивний інноваційний шлях розвитку, досягнення можливостей забезпечувати економічне зростання України за рахунок технологічних факторів.