ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1. Огляд літератури 6

1.1. Народногосподарське значення сої 6

1.2. Напрями селекції сої 9

Розділ 2. Грунтово-кліматичні умови та методика проведення досліджень 19

2.1. Грунтово-кліматичні умови 19

2.2. Методика проведення досліджень 27

Розділ 3. Результати досліджень 30

3.1. Вивчення сортів сої за тривалістю вегетаційного періоду 30

3.2. Кореляційні зв’язки зернової продуктивності із господарсько-

цінними ознаками в сортів сої 32 3.3. Генотипні відмінності сортів рослин сої за проявом ознак 34

Розділ 4. Економічна ефективність результатів досліджень 38

Розділ 5. Охорона праці 43

Розділ 6. Охорона довкілля 45

Висновки 47

Пропозиції виробництву 48

Список використаної літератури 49

Додатки 53

4 Вступ

На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва однією із головних проблем аграрного сектора економіки України залишається істотне збільшення й стабілізація виробництва зерна бобових культур, зокрема сої, що є основним джерелом збалансованого за амінокислотним складом екологічно чистого білка.

Інтерес до вирощування сої в Україні останніми роками дедалі зростає, простежується явна тенденція до збільшення площ її посіву. Так, якщо в 1999 році посівна площа її становила 49,2 тис. га, то в 2007 році – вже 665 тис. га (Петриченко В.Ф., Бабич А.О., Колісник С.І., Іванюк С.І., 2008).

Соя – цінна продовольча, кормова і лікарська рослина. Вона є основою рослинного білка й олії в світі. Серед 17 олійних культур світове лідерство належить соєвій олії – 25,8%. У насінні сої міститься в середньому 40% білка, до 28 % жиру і до 7% клітковини. Із сої виготовляють понад 400 дуже цінних продуктів. Собівартість тонни перетравного білка соєвого шроту в 12-16 разів нижча, ніж хлібних злаків (Мельник І., Гречкосій В., Марченко В., 2004).

За площами посіву якраз ця культура займає перше місце, як серед однорічних зернових бобових, так і серед білково-олійних культур. За останні 70 років ареал вирощування сої вийшов далеко за межі старих районів соєсіяння в Південно-Східній Азії (зокрема, в Китаї) на Захід, в країни Північної Америки, Південної Америки, Європи. Нині соєві боби вирощують 84 країни, а обсяг світового виробництва перевищив 200 млн. т на рік (Бабич А., Бабич-Побережна А., 2006).

В Україні є необхідні грунтово-кліматичні умови для вирощування вітчизняних високопродуктивних сортів сої з потенціалом урожайності 3,5-4,5 т/га, які не поступаються зарубіжним сортам (Мельник І., Гречкосій В., Марченко В., 2004).

Підвищення урожайності сої та вихід її на світовий рівень можливий за рахунок: створення адаптованих до різних зон вирощування сортів сої й опанування сільгоспвиробниками найсучасніших технологій її виробництва (Коротич П., 2006).

5

Перед українськими селекціонерами сьогодні головним залишається завдання підвищення урожайності. Поряд із підвищенням урожайності, актуальне значення має ведення селекції сої на стійкість проти хвороб, збільшення вмісту в зерні протеїну, скоростиглість, стійкість до розтріскування бобів, висота прикріплення нижніх бобів.

Правильний вибір сорту – одна з вирішальних умов одержання максимального врожаю. У кожному господарстві потрібно вирощувати два-три сорти, що різняться тривалістю вегетаційного період, стійкістю проти хвороб, шкідників і несприятливих факторів середовища (знижені температури, посухи тощо).

Одним із найдоступніших сільгоспвиробникам прийомів зниження негативного впливу чинників зовнішнього середовища, що лімітують рівень врожайності сої, є підбір сортів, пластичність яких найбільшою мірою відповідає конкретній зоні вирощування (Турін Е., Січкар В., 2007).

Метою даної роботи було проведення порівняльної оцінки колекційних сортів сої за проявом господарсько-цінних ознак, та виділення кращих зразків у якості донорів цих ознак для подальшої селекційної практики.