Зміст

Анотація 5

Вступ 8

Розділ 1. Огляд наукової літератури 10

1.1. Походження культури сої, обсяги та перспективи її виробництва 10

1.2. Особливості вітчизняної селекції сої 16

1.3.Технологія вирощування сої 24

1.3.1. Попередники 24

1.3.2. Система обробітку ґрунту 25

1.3.3. Удобрення 27

1.3.4. Сівба 31

1.3.5. Догляд за посівами 34

1.3.6. Збирання та післязбиральна доробка 39

Розділ 2. Умови та методика проведення досліджень 41

2.1. Характеристика об’єкту досліджень 41

2.2. Грунтово-кліматичні умови 41

2.3. Аналіз погодних умов в роки проведення досліджень 44

2.4. Схема та методика проведення досліджень 48

2.5. Агротехніка вирощування культури в досліді 51

Розділ 3. Результати досліджень 52

3.1. Вивчення колекційних сортів сої за тривалістю

вегетаційного періоду 52

3.2.Варіювання та кореляційна залежність між

господарсько-цінними ознаками рослин у сортів сої 54

3.3. Відмінності у колекційних і виробничих сортів сої за середньою

вираженістю господарсько-цінних ознак 60

3.4. Відмінності виробничих сортів сої за мінливістю ознак 68

3.5. Порівняльна оцінка зернової продуктивності виробничих сортів сої 72

Розділ 4. Економічна ефективність результатів досліджень 81

Висновки 86

Пропозиції виробництву 88

Список використаної літератури 89

Додатки 94

5 Анотація

Обсяг магістерської роботи складає 88 сторінок. Вона містить 14 таблиць, 66 літературних джерела, 5 додатків.

Тема магістерської роботи: «Міжсортові відмінності у рослин сої за проявом господарсько-цінних ознак в умовах дослідного поля ВДАУ».

Предмети дослідження: колекційні і виробничі сорти сої, цінні господарські ознаки.

Мета роботи вивчити міжсортові відмінності рослин сої за проявом господарсько-цінних ознак та рекомендувати кращі сорти, як до запровадження у виробництво, так і у якості донорів цінних ознак для подальшої селекційної роботи.

Задачі досліджень:

• провести оцінку тривалості вегетаційного періоду колекційних і виробничих сортів сої;

• визначити розмах варіювання цінних господарських ознак сортів сої;

• встановити кореляційні зв’язки між господарсько-цінними ознаками сортів сої;

• встановити міжсортові відмінності прояву ознак у сортів сої;

• виділити колекційні сорти – донори цінних ознак для послідуючого використання в селекційні практиці;

• рекомендувати виробництву високоурожайні, пристосовані до несприятливих умов вирощування виробничі сорти сої.

Методи дослідження: візуальний – проведення фенологічних спостережень; вимірювальний - для встановлення морфологічних характеристик рослини; розрахунковий – для визначення варіацій і кореляційного та дисперсійного аналізу; розрахунково-порівняльний – визначення економічної ефективності вирощування сортів.

6

В ході досліджень встановлено, що варіювання прояву одних і тих же ознак у межах всієї сукупності проаналізованого селекційного матеріалу вказує на наявність міжсортових відмінностей за рівнем прояву ознак.

Аналіз кореляційних зв’язків одних і тих же ознак у різних сортів сої показав, що незважаючи на сортову відмінність, кореляційні плеяди за певними ознаками мали одну направленість та незначну зміну вираження зв’язків. Зокрема, високі кореляційні зв’язки у всіх сортів спостерігалися між зерновою продуктивністю та масою надземної частини рослини (r=0,79-0,97), кількістю бобів на рослині (r= 0,67-0,98) та кількістю насінин на рослині (r=0,89-0,98). Що в даному випадку підкреслює вагомість та генетичну природу даних зв’язків. Дещо нижча залежність в даних сортів встановлена для кількості продуктивних вузлів із зерновою продуктивністю (r=0,34-0,87). Більш різнонаправленими та неоднаковими за величиною виявилися зв’язки кількості гілок на рослині із зерновою продуктивністю (r=- 0,05-0,95).

На основі істотних відмінностей різниці середніх арифметичних по колекційних сортах за комплексом ознак виділено кращі зразки порівняно із стандартами. За висотою прикріплення нижніх бобів у ранньостиглій групі кращим був Гама 85 – 9,6 см, в середньоранній групі сорт ІСЗ-7 – 18,6 см, в середньостиглій Комет – 20,3 см. За кількістю бобів на рослині виділився в ранньостиглій групі сорт Соєр – 23,76 шт., а в середньостиглій сорт Фора – 31,4 шт., як і за масою 1000 зерен 223,9 г.

За висотою прикріплення нижніх бобів у ранньостиглій групі виробничих сортів кращими були сорти Фея – 13,4 і Білосніжка - 14,3 см, у середньоранній групі Подільська 416 – 17,2 см, в середньостиглій Подолянка – 20,4 см. За кількістю бобів на рослині у ранньостиглій групі кращими були сорти Устя і Степовичка, відповідно 23,8 та 22,9 шт., в середньоранній сорти Подільська 416 – 25,1 шт., Горлиця – 27,3 шт. та Стратегія – 26,5, в середньостиглій виділилися сорти Подільська 1 – 29,8 шт., Подолянка – 30,6 шт. і Вінничанка - 34,4 шт. За середньою масою зерна із рослини кращими були сорти: Подільська 416 - 6,9 г, Горлиця - 7,5, Стратегія – 7,1 та Особлива – 6,9 г. У середньостиглій групі Подільська 1, Подолянка та Вінничанка, середня маса зерна із рослини в них була на рівні від 7,1-8,5 г, а маса 1000 зерен від 179,4 до 216,5 г.

7

Проведений аналіз мінливості прояву ознак за період досліджень з врахуванням коефіцієнтів повторюваності та коефіцієнтів варіації вказує на те, що у таких сортів сої, як Горлиця, Стратегія, Подільська 416, Особлива, Подолянка, Вінничанка і Подільська 1 прояв ознак в меншій мірі піддатливий впливу погодних умов за роки досліджень. Тобто це є сорти адаптовані до абіотичних і біотичних умов вирощування на конкретних територіях, вони мають високу стійкість до несприятливих факторів.

Сорти сої, що створені методами адаптивної селекції Горлиця, Стратегія, Подільська 416, Особлива, Подолянка, Подільська 416, Вінничанка істотно перевищували за рівнем урожайності виробничі сорти-стандарти Київську 27 та Чернівецьку 8 незважаючи на менш тривалий їх вегетаційний період.