11. Взаємодія попиту і пропозиції на ринку праці

Ринок праці – особливий, так як на ньому продається і купується особливий товар – робоча сила, носієм якої є людина з її свідомістю, інтелектом, розумом, психологією мораллю тощо. В основі саморегулювання ринку праці лежать закони попиту і пропозиції на робочу силу. Носієм попиту на ринку праці є фірми (підприємці), у яких є вільні робочі місця, тобто у них є попит на заміщення (заповнення) вакантних місць; носієм пропозиції на ринку праці є ті, хто має лише здатність до праці, а робочого місця не мають (тобто ті, хто здійснює пошук роботи – місця застосування свого ресурсу праця). Як правило – це безробітні. Ціною на ринку праці виступає заробітна плата, а точніше, ставка заробітної плати, яка, в загальному, формується під впливом взаємодії попиту та пропозиції на цьому ринку. Окрім ринкових факторів, в значній мірі на заробітну плату впливає відповідна політика держави (політика оплати праці) та діяльність професійних спілок.

12. Моделі, види, різновиди та сегменти ринку праці

Взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці визначають за допомогою декількох моделей взаємодії продавців і покупців праці в залежності від ступеня конкуренції. Серед них: чисто конкурентний ринок праці, модель монопсонії (монополії одного покупця), моделі з врахуванням дії профспілок, модель двосторонньої монополії.

Японська модель. Ця модель є класичним прикладом організованого внутрішнього ринку праці. В основі системи трудових відносин лежить принцип “довічного наймання”, при якому гарантується зайнятість працівника до 55-60 років. Модель ринку праці в США характеризується де центра-лізацією ринку робочої сили. У кожному штаті діють свої закони про зайнятість і допомогу безробітним. За несприятливої кон’юнктури американські фірми запроваджують звільнення працюючих, а не скорочення робочого тижня, що практикується в Японії. Шведська модель ринку праці або модель “повної зайнятості” характеризується активною політикою держави у сфері зайнятості. Третьою, поширеною, моделлю сегментації ринків праці є поділ їх на формальну і неформальну (неофіційну, берегла-ментовану) частини. Формальний та неформальний сектори ринку праці є складовими відкритого ринку, який охоплює все працездатне населення.

Сегментація ринку праці означає виділення певних сегментів на основі видозмін в способах включення робочої сили в процес праці, координації та оцінки праці. Обрані критерії сегментації широко застосовані у світовій практиці. Вони дозволяють проаналізувати основні моделі поділу ринків праці, зокрема первинний і вторинний, внутрішній та зовнішній, формальний та неформальний.

Моделі ринку праці за участю на ньому профспілок. Профспілки покликані захищати інтереси робітників. Для цього вони впливають на збільшення попиту на працю і підвищення заробітної плати Якщо попит на працю збільшиться, то ставки заробітної плати зростуть, а зайнятість збільшиться.Попит на працю профспілки можуть збільшувати таким чином: введенням протекціоністських митних тарифів, збільшенням попиту на продукцію, яка виробляється за допомогою реклами "товарів із профспілковою етикеткою", вимогами до уряду збільшити фінансування виробництва підприємств, інтереси яких вони захищають та ін.