Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

Прогноз на початку сприятливий, потім досить сумнівний. Лікування. Кал видаляють пальцем. Теплі мильні або

масляні клізми, дають молозиво, послаблюючі.

Профілактика. Випоювання молозива здорової матері не пізніше 60–90 хв після народження.

Атрезія ануса і прямої кишки (Atresia ani, atresia ani et

recti)

Атрезія ануса – вроджена виродливість, полягає у зарощенні ануса шкірою.

Атрезія прямої кишки – товстий відділ кишок сліпо закінчується у черевній або тазовій порожнині.

Лікування оперативне.

Кровотеча з пуповини (omphalorragia). Частіше кровото чать пупкові вени, рідше – артерії.

Лікування: накладають лігатуру ближче до пупкового кільця.

Запалення пупка (omphalitis). Запалення стає помітним на 2–3 й, рідше на 7 й день життя. Кукса пуповини перетворюється у мокнучу гниючу масу брудно бурого кольору.

Прогноз сумнівний.

Лікування: очистка і дезінфекція пупка. За необхідності абсцес розтинають. Обколюють 0,25–0,5 % розчином новокаїну. Призначають курс антибіотиків пролонгованої дії.

Виразка пупка (ulcus umbilici)

Виразкою пупка вважають таке ускладнення, коли після відторгнення пуповини грануляційна тканина неправильно росте і звичайна язва перетворюється у фунгуозну, атонічну, геморагічну, гангренозну.

Лікування – хірургічне втручання.

Фістула урахуса (urachus patens). Зумовлюється збережен ням сечового протоку в постфетальний період.

Лікування. Пуповину перев’язують, дезінфікують.

311

Хвороби органів кровообігу. Вроджені аномалії – пороки серця, недорозвиненість овального клапана тощо – зумовлюють швидку загибель новонароджених. Зазначене слід враховувати при судовій експертизі.

Контрольні питання

1.Які питання вивчає наука неонатологія?

2.Що таке новонароджена тварина?

3.Яка довжина тулуба новонароджених телят, лошат, ягнят, поросят – нормотрофіків?

4.Яка маса тіла новонароджених телят, лошат, ягнят, поросят – нормотрофіків?

5.За який час після народження настає реалізація рефлек сів руху та ссання у новонароджених телят, лошат, ягнят, поросят?

6.Які клінічні показники новонароджених телят відобра жає шкала Апгара?

7.Які форми асфіксії новонароджених Ви знаєте?

8.Які клінічні ознаки при затримці мезонію у ново народженого?

9.Як надати допомогу новонародженому при кровотечі із

пупка?

10.Як надати допомогу при запаленні пупка?

11.Що таке виразка пупка?

312

Розділ 9

ФІЗІОЛОГІЯ І ХВОРОБИ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

9.1. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ І ФІЗІОЛОГІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Молочна залоза (glandula lactifera) – трубчасто-

альвеолярна залоза, фізіологічним призначенням якої є секреція молозива та молока, що необхідні для вигодовування приплоду.

Ужуйних і кобил молочна залоза розміщена між стегнами

упахвинних ділянках та називається вим’я (uber); у всеїдних, хижаків і гризунів – уздовж білої лінії живота і на вентральній поверхні грудної клітки у вигляді парних ізольованих горбів (пакетів), утворюючи множинне вим’я (uberа), а у приматів, слонів, китів і кажанів – у ділянці грудей та називається грудною залозою (gl. mamma) або груддю (mastos).

Увеликої рогатої худоби вим’я складається з чотирьох часток, вкритих зверху ніжною шкірою з рідкими волосками, які на задній поверхні (молочне дзеркало) ростуть знизу вгору та в боки. У молочній залозі корів розрізняють основу (basis uberis), яка розміщена біля стінки живота, тіло (corpus) та соски (papilla).

Права і ліва половини вим’я відокремлені одна від одної підвішуючою зв’язкою вим’я (ligamentum suspensorium uberis).

313

Остання є продовженням жовтої фасції живота. Під шкірою розміщена поверхнева фасція вим’я (ligamentum superficialis), яка щільно охоплює кожну половину і глибока (власна) фасція (ligamentum proprius), що окутує кожну частку. Від неї відходять сполучнотканинні перегородки (трабекули), які ділять паренхіму вим’я на часточки (lobulae uberis).

Кожна частка вим’я складається з паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерсти ціальна сполучна тканина, судини і нерви.

Залозиста тканина вим’я формується альвеолами (міхур цями овальної чи грушоподібної форми діаметром від 0,1 до 0,8 мм), кожна з яких вистелена секреторними клітинами і оточена міоепітелієм (рис. 47).

Рис. 47. Зображення альвеоли:

1 – альвеоли; 2 – дрібна молочна протока; 3 – середня молочна протока; 4 – апокриновий тип секрецї; 5 – міоцит; 6 – нервове волокно;

7 – капіляр; 8 – лактоцит

314

У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, заповнені секретом, вони стають кубічними, а після виділення його – плоскими. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол видавлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполучнотканинна склоподібна облямівка, що переходить у інтерстиціальну тканину.

Від кожної альвеоли відходить дрібна молочна протока. Декілька дрібних проток впадає у середню молочну протоку (молочний канал), а вони – у великі молочні протоки (молочні ходи). Альвеоли, об’єднані молочним каналом, утворюють часточку, що нагадує гроно винограду. Середні та великі протоки на своєму протязі мають численні розширення й звуження, можуть розходитись під різними кутами (від 20 до 90°) і мати округлу, яйцеподібну або зігнуту форму та сягати розміру 4 см. Дрібні і середні протоки молочної залози вистелені одношаровим залозистим епітелієм (такий як і у альвеолах), а великі – двошаровим циліндричним, здатним до секреції. У дрібних і середніх вивідних протоках знаходяться міоепітеліальні клітини, а у стінках молочних ходів з’являються міоцити, які місцями утворюють сфінктери. Молочні ходи впадають у цистерну (sinus lactifer). На рівні дійки молочна цистерна циркулярною складкою слизової оболонки розділена на надсосковий (об’ємом від 80 до 500 мл) та сосковий (об’ємом біля 50 мл) відділи. Циліндричний епітелій найбільших проток та цистерни мають складчасту поверхню. Між складками часто відкриваються додаткові залози, вистелені одношаровим залозистим епітелієм. Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємнісну систему вим’я (рис. 48).

315

Рис. 48. Будова молочної залози корови: 1 – альвеоли; 2 –шкіра; 3 – молочні протоки; 4 – молочна цистерна; 5 – сосковий канал

Частка закінчується соском (дійкою) довжиною від 2 до 16 см. Діаметр соска після наповнення – 3,5 см, а після здоювання – 1,5–2 см. У соску виділяють основу, циліндричну частину та верхівку. Стінка соска складається з шкіри, сполучної тканини і слизової оболонки. Шкіра соска відрізняється значною товщиною епідермісу. Тут немає волосків, потових та сальних залоз. Сполучна тканина дійки містить в собі пучки гладеньких м’язів (поздовжніх, циркулярних та радіальних). У ділянці верхівки дійки вони формують м′язове кільце – сфінктер довжиною 5–10 мм і діаметром 2,5–3 мм, що щільно стискає сосковий канал. Оболонка соскового каналу вкрита багатоша ровим плоским епітелієм і має 4–8 радіальних та 3–5 поздовжніх складок, утворюючи розетку. Зовні розетка каналу завжди волога і тому адсорбує на собі пил, бруд, мікроби тощо.

Мереживо кровоносних судин вим′я корови добре розвинене та має велику кількість анастомозів (артеріальних,

316

венозних та артеріально венозних) (рис. 49). Інтенсивність кровопостачання вим’я залежить від його функціонального стану (крізь вим’я сухостійної корови протікає 0,8–1 л крові за хвилину, а в період лактації – 4 л і більше).

Рис. 49. Судини вим’я корови:

1 – промежинна вена; 2 – каудальна артерія і вена основи вим’я; 3 – каудальна артерія і вена вим’я; 4 – артерія вим’я; 5 – вена вим’я;

6 – краніальна артерія і вена основи вим’я; 7 – краніальна артерія і вена вим’я; 8 – підшкірна вена; 9 – артерії і вени цистерни; 10 – артерії соска

Кровопостачання молочної залози у корів здійснюється зовнішньою соромітною артерією (a. pudenda externa), яка є відгалуженням надчеревно соромітного стовбура глибоких стегнових артерій та артерією промежини (a. perinealis), що виходить із внутрішньої соромітної артерії. Після виходу із пахвового каналу в надвим’яний простір зовнішня соромітна артерія (артерія вим’я) описує S подібну криву та ділиться на передню і задню артерії основи вим’я, які у паренхімі залози віддають передню і задню артерії вим’я. Від них відходять гілки, що постачають кров’ю усі тканини відповідної половини і утворюють капілярну мережу навколо кожної альвеоли. Біля

317

основи сосків артерії утворюють кільцеві анастомози, що дають початок сосковим артеріям. Промежинна артерія розгалужу ється в шкірі задньої поверхні вим’я, а частина її гілок проникає і в паренхіму.

Основною судиною, якою кров тече від вим’я до серця, є зовнішня соромітна вена (v. рudenda externa). Після виходу з пахового кільця вона описує S подібну криву та розгалужується на задню і передню вени основи вим’я. Задня вена основи вим’я веною промежини з’єднана з внутрішньою соромітною веною (v. рudenda interna), а передня має анастомоз з підшкірною черевною молочною веною (v. subcutanea abdоminalis). По вені промежини кров тече від статевих органів до вим’я. Підшкірна черевна молочна вена, яка проходить під шкірою нижньої частини черева (паралельно білій лінії), на рівні 8 ребра проникає крізь отвір черевної стінки (молочний колодязь) у грудну порожнину і впадає у внутрішню грудну вену. В області основи соска венозні судини формують венозне кільце.

Рис. 50. Схема лімфатичних судин вим’я корови:

1 – глибокі лімфатичні судини; 2 – лівий надвим’яний вузол; 3 – поверхневі лімфатичні судини; 4 – лімфатичний вузол цистерни

318

Лімфатична мережа вим’я представлена поверхневими та глибокими лімфатичними судинами та лімфатичними вузлами. Поверхнева лімфатична мережа розміщена в шкірі, підшкірній клітковині та фасціях вим’я у вигляді щілин, капілярів та судин, що впадають у поверхневі пахові лімфовузли задніх часток вим’я. Звідси лімфа спрямовується у глибокий паховий лімфовузол, тоді в лімфатичну цистерну поперекової області, грудну протоку, передню порожнисту вену (рис. 50).

Іннервація вим’я здійснюється 4 парами спинномозкових нервів, волокна яких починаються біля 1–4 поперекового та 2–4 крижового хребців: клубово підчеревним (n. iliohypogastricus),

пахвинним (n. ilioinguinalis), зовнішнім сім’яним (n. spermaticus externa) та промежинним (n. perinealis) (рис. 51). У деяких корів іннервація молочної залози здійснюється додатково заднім сідничним та гілками поперекового сплетіння. Всі ці нерви у своєму складі мають соматичні та симпатичні нервові волокна.

Рис. 51. Схема іннервації вим’я корів:

1 – передній паховий нерв; 2 – задній паховий нерв; 3 – клубово підчеревний нерв; 4 – зовнішній сім’яний нерв;

5 – перший поперековий хребець; 6 – крижові хребці

319

У вівці молочна залоза представлена двома округлими половинами, дійки короткі, конічні, напрямлені в боки, один сосковий канал. У кози вим’я відвисле, складається з двох поло вин, дійки довгі, конусоподібні та мають один сосковий канал.

Рис. 52. Зовнішній вигляд молочної залози деяких тварин:

1 – корови; 2 – кози; 3 – кобили; 4 – собаки; 5 – свині

У свиней молочна залоза має 8–16 (іноді 20) залозистих пакетів, симетрично розташованих зліва і справа від білої лінії, кожен пакет об’єднує 2–3 частки, які мають окремі молочні цистерни, один сосок, на верхівці якого 2–3 соскових канали.

Рис. 53. Схема будови вим’я:

1 – корови; 2 – кози і вівці; 3 – кобили

Молочна залоза кобил представлена двома половинами, кожна з яких має дві невидимі зовні частки. У соску дві – три молочних цистерни і два–три соскових канали. Соски сплюснуті

320