Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

тонким шаром білка. Потім яйце за 1–1,5 год проходить перешийок і потрапляє в розширену м’язову матку, слизова якої має багато залоз. У матці яйце перебуває близько 20 год, і тут закінчується його формування. Після завершення накопи чення білка яйце покривається тонкою волокнистою підшкара лупною оболонкою (яка на тупому кінці яйця розшаровується, утворюючи повітряну камеру) і шкаралупою.

Відкладання яєць відбувається через піхву, довжина якої від повідає довжині яйця. Під час знесення яйця піхва і клоака вивер таються назовні, яйце виходить через верхній край піхви майже не торкаючиськлоакизавдякискороченнюм’язівматкиіпіхви.

Статеві органи самців птахів. У птахів сім’яники розвива ються і знаходяться в порожнині тіла спереду від передньої частини нирки. Вонивисятьнакороткій брижі, мають яйцеподібну або бобоподібну форму. Лівий сім’яник більший за правий. У період статевої активізації сім’яники збільшуються. На медіальному краї сім’яника є невеликий придаток сім’яника. Тут виходять спермовиносні канальці, які впадають у невеликий канал придатка сім’яника. Канал придатка переходить у сперміопровід, тонкий, звивистий, який іде уздовж хребта поряд з сечоводами і відкриваєтьсяусосочку, розміщеномувсередньомувідділіклоаки.

Додаткових статевих залоз у самців птахів немає. Статевого члена у півнів та індиків немає. У качурів, гусаків, страусів, самців цесарок є статевий член із фіброзної тканини, що утворює кавернозне тіло. Поверхня пеніса вкрита слизовою оболонкою, що утворює спіралеподібну складку у вигляді жоло ба, який під час ерекції перетворюється на канал. Пеніс утворю ється із складки вентральної частини заднього відділу клоаки.

51

Контрольні питання

1.Які особливості будови статевих органів самок сільсько господарських тварин?

2.Які особливості будови статевих органів самців сільсько господарських тварин?

3.Які особливості будови статевих органів птахів?

4.Які є види жовтого тіла?

5.Дайте визначення поняттям: морфогенез, овогенез, фолі кулогенез, лютеогенез та овуляція. У чому їх суть?

6.Що таке сперміогенез? Його стадії.

7.Назвіть стадії статевого циклу і дайте їх характеристику?

8.Як здійснюється регуляція статевої функції у самок і

самців?

9.Які функції виконують яєчники і сім’яники?

10.Що розуміють під статевою і фізіологічною зрілістю та

уякому віці вона настає у самок і самців сільськогосподарських тварин?

11.Які статеві рефлекси проявляються у самок і самців?

12.Які є порушення статевих рефлексів і заходи їх профі лактики?

13.Статевий акт і його видові особливості.

14.Які кровоносні судини і нерви забезпечують живлення і функціонування статевих органів самок сільськогосподарських тварин?

15.Які є придаткові залози у самців і значення їх секретів?

52

Розділ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ. ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ЕМБРІОНІВ

2.1. ЗНАЧЕННЯ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ

Штучне осіменіння тварин має велике значення: крупномасштабна селекція (спермою одного плідника можна осіменити 20 – 40 тис. самок); профілактика коїтальних інфекцій та створення генетичного банку сперми.

Застосування штучного осіменіння значно прискорює виведення нових і поліпшення племінних та продуктивних якостей існуючих порід тварин. Завдяки штучному осіменінню можливо не лише оптимізувати племінне використання плідників, але й прискорити їх оцінку за якістю нащадків. Якщо за природного парування від одного бугая плідника можна було отримати в рік 100–120 телят, то за штучного осіменіння – декілька тисяч.

Завдяки штучному осіменінню відкрилися нові перспективи для гібридизації тварин та племінної роботи в результаті застосування способів тривалого зберігання сперми за межами організму.

Велике значення штучне осіменіння має в боротьбі з неплідністю та профілактикою заразних захворювань, що

53

передаються статевим шляхом (коїтальних інфекцій). Оскільки, застосовується лише якісна сперма клінічно здорових плідників та здійснюється контроль за станом статевих органів самок перед осіменінням, в результаті ризик їх виникнення зводиться до мінімуму.

Штучне осіменіння широко застосовується в зоопарках для одержання приплоду від диких тварин та схрещування (наприклад, звичайних лисиць з чорно бурими).

Використання штучного осіменіння дало можливість ство рити банки сперми з довготривалим її зберіганням та використанням.

2.2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПЛЕМІННИХ ЦЕНТРІВ, ПЛЕМПІДПРИЄМСТВ І ПУНКТІВ (ЛАБОРАТОРІЙ)

ЗІ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ

З метою організації роботи на племпідприємствах повинні бути відповідні приміщення, обладнання, цінні у генетичному відношенні плідники та кваліфікований персонал.

Робота кожного племпідприємства чи племцентру склада ється з таких основних процесів: отримання сперми від плідників; оцінка якості сперми, її розрідження, фасування та заморожування; запис даних до журналів обліку кількості садок та одержаного еякуляту від кожного плідника окремо; підготовка сперми до транспортування у відповідних термосах; відправка сперми на пункти штучного осіменіння (один раз на 2–3 дні, а у весняно літні місяці – через один два дні); заповнення накладних на відправлення сперми та запис у журнал чи картотеку всіх осімінених спермою плідників племпідпри ємства, корів згідно з дублікатами ордерів, які повертають з пунктів штучного осіменіння.

Організація роботи племпідприємств залежить від багатьох умов. Розпорядок роботи складають кожного року, причому окремо на літню і зимову пору. Так, отримання сперми

54

від плідників влітку розпочинають з 6 ї, а взимку – з 7 ї години, оскільки в цей час плідники краще проявляють статеву активність. Транспортування сперми на пункти штучного осіме ніння проводять у літню пору року з 7 ї, а в зимову – з 9 ї години.

У багатьох племпідприємствах практикують отримання, оцінку і розрідження сперми плідників одного дня, а тран спортування – наступного.

З метою транспортування сперми кожне племпідприєм ство застосовує спеціальний обладнаний транспорт. Маршрути доставки сперми до пунктів складаються таким чином, щоб максимально скоротити холостий пробіг автотранспорту, а довжина одного маршруту не повинна перевищувати 300 км.

Одним із важливих моментів організації роботи слід вважати щоденний догляд за плідниками, їх годівлю, надання моціону, підтримання належного санітарного стану приміщень і території та опалення приміщень в холодну пору року.

Організація пунктів штучного осіменіння

Дозвіл на відкриття пункту штучного осіменіння або лабораторії відтворення тварин видає районне управління агропромислового розвитку на основі акту і висновку спеціальної комісії.

У склад комісії входять представники агропромислового розвитку району, племпідприємства, спеціалісти господарства (зоотехнік, ветеринарний лікар та технік штучного осіменіння).

Комісія для видачі дозволу перевіряє:

•ветеринарно санітарне благополуччя господарства;

•придатність пункту або лабораторії для проведення роботи з відтворення тварин;

•кваліфікацію техніка штучного осіменіння;

•наявність договору з племпідприємством на завезення сперми та рідкого азоту, графіку постачання сперми і рідкого азоту та плану селекційно племінної роботи.

55

Дозвіл на створення пункту (лабораторії) штучного осіменіння тварин у приватному секторі надає районне управління агропромислового розвитку на підставі висновку комісії, до складу якої входять представники агропромислового розвитку району, державної служби ветеринарної медицини та племпідприємства.

Комісія вивчає ветеринарно санітарний і епізоотичний стан населеного пункту, кваліфікацію техніка штучного осіменіння, придатність пункту (лабораторії) до роботи та їх оснащення.

Контроль за дотриманням технології зберігання, викори станням сперми плідників та обліку штучного осіменіння покладається на племпідприємство, що обслуговує лабораторію відтворення тварин цього населеного пункту.

Районне управління агропромислового розвитку на підставі акту комісії видає дозвіл на відкриття пункту штучного осіменіння тварин та відповідний паспорт.

2.3. ВЕТЕРИНАРНО САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ПЛЕМІННИХ ЦЕНТРІВ, ПЛЕМПІДПРИЄМСТВ І ПУНКТІВ (ЛАБОРАТОРІЙ) ЗІ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ

Основні ветеринарно санітарні вимоги до племпідприємств

Приміщення племпідприємств будують за типовими проектами з цегли або іншого нетеплопровідного матеріалу.

Територія племпідприємства поділяється на три зони: А – суворо ізольовану (приміщення і вигули для плідників, лабораторний корпус), Б – умовно ізольовану (приміщення і майданчики для видачі сперми) і В – умовно відкриту (адміністративні приміщення, карантинний двір для плідників).

56

Улабораторному корпусі (а також і в манежі для взяття сперми) впродовж року необхідно підтримувати однакову температуру близько 20 ºС з допустимими коливаннями від 18 до 25 °С. Тому племпідприємства слід будувати з матеріалів, які погано проводять тепло. Кращим матеріалом для стін є цегла, для даху – шифер або черепиця.

Улабораторно технологічному корпусі розміщують манеж для взяття сперми від плідників, лабораторію, мийну кімнату та приміщення для зберігання сперми.

Манеж для взяття сперми повинен мати спільні стіни з мийною кімнатою, боксом для підготовки штучних вагін і лабораторією. Площа манежу для бугаїв має бути не менша за 70 м2, для жеребців – 50 м2, для баранів і кнурів – 20 м2.

Підлогу манежу роблять з бетону (з насічками) або асфальту (з шорсткою поверхнею), щоб плідники не травму валися.

Стіни на висоту 1,5 м облицьовують кахелем, а решту – фарбують масляними фарбами.

Уманежі має бути достатнє природне та штучне освіт лення, центральне опалення, водопровідний кран із шлангом для миття підлоги та стін.

Біля однієї зі стін споруджують огорожу (з металевих труб на відстані одна від одної 0,4 м) для захисту персоналу на випадок прояву агресії плідником. Огорожу необхідно спо руджувати з того боку, з якого стоїть технік під час отримання сперми.

Двері, через які заводять плідників у манеж для отриман ня сперми, повинні бути достатньо широкими, високими та не мати порогів.

Уприміщенні перед манежем облаштовують душову для санітарної обробки плідників.

За кожним плідником закріплюють окремі предмети догляду та штучні вагіни.

57

Уманежах встановлюють станки або чучела для взяття сперми та обов’язково – бактерицидні лампи, які вмикають на 30 хв перед кожним отримання сперми у плідників.

Поряд з манежем обладнують стерильний бокс для остаточної підготовки штучних вагін. Стерильні штучні вагіни зберігають у шафі термостаті за температури 40 – 42 ºС.

Щоденно після закінчення роботи підлогу миють 2 % им розчином каустичної соди. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють 0,02 % им розчином фурациліну (1:5000).

Улабораторії проводять оцінку, розрідження і фасування

сперми.

Стіни лабораторії облицьовують плиткою або фарбують масляними фарбами.

Лабораторія повинна бути забезпечена електроенергією та централізованим водопостачанням.

На лабораторних столах розміщують прилади та інструменти, що застосовуються для оцінки якості сперми, її розрідження та фасування.

Устіні, що з’єднує лабораторію з манежем для отримання сперми, споруджують вікно для передавання спермоприймачів зі спермою.

Дезінфекцію у лабораторії проводять перед початком та в кінці робочого дня шляхом ультрафіолетового опромінення впродовж 30 хв. Підлогу миють 2 % им розчином каустичної соди.

Умийній кімнаті миють посуд та інструменти, а в стерилізаційній – їх знезаражують.

Підлогу в цих кімнатах вистеляють метлаською плиткою. Стіни облицьовують плиткою або фарбують масляними фарбами.

Крім водопровідного крану з умивальником, у мийній кімнаті має бути ванна для миття штучних вагін.

Штучні вагіни після використання розміщують у ванни з розчином фурациліну 1:5000.

58

У стерилізаційній встановлюють автоклав і сушильні шафи для стерилізації скляного посуду.

Дослідження сперми після отримання, розрідження і зберігання у спермобанку проводять згідно з ДСТУ щодо свіжоотриманої і глибокозамороженої сперми.

Основні ветеринарно санітарні вимоги до пунктів (лабораторій) зі штучного осіменіння

Приміщення пунктів штучного осіменіння тварин будують за типовими проектами з цегли або іншого нетеплопровідного матеріалу.

Пункт складається з лабораторії площею 10–12 м2, манежу для взяття сперми і штучного осіменіння самок – 35–40 м2 (якщо пункт штучного осіменіння працює на привозній спермі, площу манежу зменшують до 25 м2) та мийної кімнати.

Приміщення мають бути світлі, сухі і відповідати ветеринарно санітарним вимогам.

За штучного осіменіння самок сільськогосподарських тварин дотримуються чинних ветеринарно санітарних вимог.

Приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля нього утримують у чистоті. У тамбурі облаштовують дезкилимки, які заповнюють 2 % им розчином каустичної соди. Щоденно після закінчення роботи підлогу в лабораторії миють 2 % им розчином каустичної соди. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють 0,02 % им розчином фурациліну (1:5000).

Увікнах пункту штучного осіменіння облаштовують кватирки з сітками.

Улабораторії пункту штучного осіменіння забороняється облаштовувати вікна фіранками, тримати тварин, речі, прилади, реактиви, які не використовуються за штучного осіменіння.

Технік працює в спецодязі. Одяг не рідше одного разу на тиждень перуть, кип’ятять і прасують, а чоботи і фартух миють і

59

знезаражують 2% им розчином хлораміну або 0,02% им розчином фурациліну.

Технік повинен дотримуватися правил особистої гігієни, своєчасно обрізати нігті та мити руки теплою водою з милом перед і після кожного осіменіння, витирати їх чистим рушником і знезаражувати 70° спиртом. Пошкодження шкіри на руках дезінфікують спиртом, а при гнійних запаленнях 5 % им спиртовим розчином йоду.

Запасні інструменти та матеріали для осіменіння тварин за межі пункту штучного осіменіння не виносяться. Забороня ється використовувати одні і ті ж самі інструменти для штучного осіменіння у благополучних і неблагополучних щодо інфекцій них хвороб господарствах.

Нові інструменти та посуд миють водопровідною водою, а потім у теплих розчинах вуглекислої чи двовуглекислої соди (20–30 г на 1 л води). Після цього інструменти 3–4 и рази прополіскують водопровідною та теплою дистильованою водою, висушують і стерилізують. Інструменти стерилізують кип’ятін ням, автоклавуванням та сухим жаром. Допускається дезінфек ція хімічними речовинами, ультрафіолетовим опроміненням та фламбуванням.

Для стерилізації скляних інструментів та посуду їх розбирають на частини, обгортають марлею, зв’язують і кладуть у стерилізатор, заповнений на 2/3 об’єму дистильованою водою. Стерилізатор закривають кришкою і кип’ятять впродовж 20–30 хвилин. Після охолодження знімають кришку, стерильним пінцетом дістають посуд та інструменти, струшують з них воду. Шприци катетери складають і поршнем видаляють залишки води. Скляний посуд закривають стерильним папером.

Режим стерилізації металевих інструментів аналогічний. Стерилізацію металевих та скляних інструментів і посуду

проводять у сушильній шафі за температури +180° С впродовж 1 єї год.

60