1. Економічна психологія як галузь наукових знань Економічна психологія - це науковий напрям, що вивчає поведінку людей в умовах економічних стосунків, тобто в умовах виробництва, розподілу, обміну, споживання, володіння і управління.

Економічна психологія виникла у результаті усвідомлення того факту, що розуміння поведінки людини в сфері економічних стосунків і вибору успішної економічної політики неможливі без розуміння психологічних особливостей людини, як суб'єкта цих стосунків. Поява нової галузі знань на стику економічної теорії і психології була зумовлена об'єктивними вимогами вирішення практичних завдань у фінансово-економічній галузі, психології маркетингу, сприйняття грошей, споживчої поведінки, психології інвестиційної і накопичувальної поведінки, психологічних аспектів економічної політики, психології реклами і т. ін.

2. Предмет і об’єкт економічної психології, її місце в системі наукових знань

Об'єктом економічної психології є індивіди і групи, що діють в економічному середовищі в якості учасників і організаторів виробництва, власників, акціонерів, працівників, адміністрації, покупців, тобто людей в різних ролях в умовах ринку. 

Предметом економічної психології є закономірності і особливості прояву індивідуальних і групових психологічних якостей в економічному середовищі, вплив психологічних чинників на економічну поведінку, на успіхи в діяльності, а також чинники і механізми дії економічних явищ на формування особи, її поведінки. 

Економічна психологія як наука формується на межі економічної теорії та психології.

У сучасних умовах найбільш помітний вплив на розвиток економічної психології мають психологія підприємництва, психологія управління та менеджменту.

Значне місце посідає економічна психологія у таких наукових дисциплінах, як соціальна психологія, організаційна психологія та багатьох спецкурсів (інженерна психологія, дизайн та ергономіка, психологія підприємництва, психологія управління, етика бізнесу тощо) та може виступати як спеціалізація для багатьох спеціальностей. Наприклад, для інженерних спеціальностей – індустріальна психологія, для економічних спеціальностей – фінансовий менеджмент, для педагогічних спеціальностей – професійна орієнтація. Це пояснюється тим, що міждисциплінарні зв'язки та логіка побудови наведених у прикладі дисциплін пов'язані з усіма основними ринками (праці, капіталу й виробництва).

3. Методи дослідження економічної психології

Економічна психологія майже не має своїх специфічних методів. Нею використовуються як економічні методи, так і методи дослідження інших наук.

Серед методів дослідження економічної психології можна виділити три основні групи:

• традиційно-психологічні методи – спостереження, експеримент, інтерв’ю, анкетування, математичні, статистичні методи;

• загальнонаукові методи – аналіз, синтез, моделювання, абстрагування, історичний метод;

• конкретні психолого-економічні методи – економіко-психологічний експеримент.

4. Історія виникнення і розвитку економічної психології

Економічна психологія як самостійна галузь знання стала формуватися в першій третині XX століття. Проте її джерела відображені ще у працях таких економістів, як А. Сміт (1723-1790), який вважається засновником економіки як самостійної науки; А. Маршалл (1842-1924), який створив мікроекономічну теорію; Дж. М. Кейнс (1883-1946) – автор теорії макроекономіки. їхніми зусиллями було сформовано теорію раціональної "економічної людини".

Класична модель "економічної людини" передбачає незалежність її від інших діючих на конкурентному ринкові суб'єктів, раціональність; володіння новою інформацією про ситуацію, в якій вона діє, задовольняючи свої потреби; прагнення до максимізації своєї вигоди. Відповідно до змін самого ринкового господарства еволюціонував і образ "економічної людини".

Одним з перших помітив, що модель "економічної людини" стає анахронізмом, Т. Веблен (1857-1929). Він вважав, що головним мотивом економічної поведінки людей є прагнення підвищити соціальний статус, а це стимулює технічний прогрес. У зв'язку з цим науковець наголошував на необхідності дослідження людської природи, яка визначається, по-перше, цілями людської поведінки, що формуються в культурному контексті і передаються з покоління у покоління. По-друге, культурно-обумовленим характером – інститутами, засобами досягнення цілей.

Потреба переходу в дослідженні економічної реальності на рівень психології була обумовлена вступом розвинених країн в епоху постіндустріального суспільства. Зросло значення особистості в різних сферах економіки – виробництві, розподілі, обміні, управлінні. Індивід отримав матеріальну, інформаційну, енергетичну та інші можливості радикально впливати на результати діяльності організації та інших соціально-економічних систем як позитивно, так і негативно. Крім того, постіндустріальне суспільство змінило сферу споживання, поставивши за мету економіки задоволення потреб не стільки груп населення, скільки окремої особистості, індивідуума. В цих умовах моделі, розроблені в межах класичної економічної теорії, виявилися неадекватними. Цілком зрозуміло, що коли постає завдання досліджувати такі дії людини і суспільства, як вибір рішення в економічній ситуації, а діюча особа – індивідуум, то необхідно звертатися до сфери спеціальних наук про людину, в першу чергу до психології.

Отже, економічна психологія започатковувалась як прикладна наука. Її завданням було дослідити причини невідповідності поведінки "економічної людини" економічній практиці.