16. Визначте внесок і. Канта в розробку етичної науки та прокоментуйте його твердження, що «зоряне небо наді мною і моральний закон у мені» виступають основоположними цінностями.

Е. Кант - засновник німецької класичної філософії, який значну увагу приділяв етичним міркуванням. Кант переглянув традиційне твердження про те, що людина моральна у своїй вірі в Бога, але не розкривав зовсім зв’язки моралі і релігії.

Моральність, за Кантом, притаманна людині від народження, і завдяки цьому людина має віру в Бога.Мораль, за Кантом, - це не те що існує, а надприродне, що диктує людині лінію поведінки, зобов’язує дотримуватися певних норм та правил. Одним з найвідоміших висловів Канта є «Зоряне небо наді мною, моральний закон в мені». Якщо б вимоги моралі мали природний характер, моралі б не існувало, тому що те, що існує саме собою у природі, гармонійне і не потребує додаткового спонукання.

Моральним Кант вважає такий вчинок, який здійснений виключно з поваги до обов’язку, внутрішнього морального закону, а не за розрахунком. Мораль для Канта категорія автономна, яка має свої закони, це ніби інший світ — це сфера практичного розуму, який керує людськими вчинками завдяки моральному обов’язку, пояснити і розкрити склад якого, теоретичний розум (людське пізнання) через свою принципову обмеженість не в змозі.

Кант зробив великий внесок у розробку проблем специфіки моралі, механізмів її функціонування і визнання активної ролі моральної самосвідомості особистості. Однак ці досягнення співіснували у Канта з обмеженнями щодо можливості науки пізнати і обґрунтувати моральні цілі і цінності.

17. Визначте внесок г.Гегеля в розвиток європейської філософської думки, проаналізувавши основний категоріальний апарат його діалектичного бачення.

Філософська система великого німецького мислителя Г.Гегеля продовжує справляти великий вплив на розвиток філософської, правової, історичної, політичної та соціальної наук.

Гегель дав найбільш повне вчення про діалектичний розвиток як якісну зміну, в русі від нижчих форм до вищих , перехід старого в нове , перетворення кожного явища в свою протилежність. Він підкреслив взаємозв'язок між всіма процесами у світі.

Гегель розробив ідеалістичну форму діалектики: він розглядає діалектику категорій , їх зв'язки і переливи один в одного, розвиток «чистої думки» - абсолютної ідеї .

Розкриваючи діалектику категорій як чистих думок , будучи переконаним в тотожності буття і мислення, Гегель вважав , що діалектика категорій проявляється у всіх явищах світу: вона загальна, існує не тільки для філософської свідомості, бо «те, про що в ній йдеться , ми вже знаходимо також і в повсякденному житті і в загальному досвіді . Все, що нас оточує , може бути розглянуто як зразок діалектики.

Гегелю належить відкриття основних законів діалектики : закону кількісно-якісних змін , закону взаємопроникнення протилежностей і закону заперечення заперечення .

Гегель ввів діалектику в процес пізнання. Для нього істина - це процес , а не раз і назавжди подана абсолютно правильна відповідь.

Завдяки діалектичному методу мислення Геґель окреслив еволюцію природи, історії та особи як єдиний, але розмаїтий процес, у якому свобода та необхідність, добро і зло, єдине та множинне, сутність і явище постають не окремими реаліями, а елементами світової цілості, причому розвиненіші форми вбирають у себе попередні, але підпорядковують їх новим законам, і, отже, утворюються не лише система співіснування, а й підпорядкування, тобто ієрархії. Звідси випливала вимога Геґеля: розглядати кожне явище історично, у розвитку та крізь його внутрішні протиріччя.