18. Проаналізувавши роботу к. Маркса «к критике политической экономии. Предисловие», визначте основні категорії, що виражають сутність матеріалістичного розуміння історії.

Матеріалістичний напрям у соціології представляв Карл Маркс. Матеріалістичне розуміння історії полягає у тому, що Маркс розглядав її як живий організм, де взаємодіють не випадкові чинники, а функціонально залежні елементи одного цілого, підвладного дії певних об’єктивних закономірностей соціального розвитку.

Важливою категорією матеріалістичного розуміння історії, розробленою Марксом, є категорія «суспільно-економічна формація», за допомогою якої розвиток суспільства став розглядатися як природно-історичний процес. Для вироблення цієї категорії Маркс виділив два види суспільних відносин, що розрізняються по відношенню до суспільної свідомості: відносини матеріальні і ідеологічні. Матеріальні відносини – ті, котрі складаються, не проходячи попередньо через суспільну свідомість. Ідеологічні відносини формуються на основі матеріальних, залежать від суспільної свідомості. Ідеологічні стосунки, згідно марксизму, виявляються вторинними і залежними від відносин виробничих.

У цьому зв’язку в марксизмі були вироблені категорії базису і надбудови. Базис – це економічний лад суспільства, система виробничих відносин. Над базисом піднімається відповідна йому надбудова, що включає суспільну свідомість, ідеологічні відносини.

Виділення матеріальних відносин у якості базисних дозволило Марксові знайти загальні, повторювані риси в різних суспільствах, що знаходяться на одній стадії розвитку, і віднести їх до деякого єдиного суспільного типу – суспільно-економічної формації. це конкретно-історичний тип суспільства, , що функціонує і розвивається відповідно до властивих йому об’єктивних законів на основі певного способу виробництва. Кожна формація – цілісна соціальна система з властивими їй базисом і надбудовою.

Маркс здійснив поділ історичного процесу на етапи й обґрунтував історично минущий характер кожної із суспільно-економічних формацій. У результаті вся історія людства постала як закономірний процес розвитку і зміни суспільно-економічних формацій.

19. Охарактеризуйте основні етапи розвитку позитивізму, визначивши методологічну специфіку кожного з них.

У філософії позитивізм — це концепція, яка зазначає, що людське мислення проходить три етапи розвитку: теологічний (релігійний), метафізичний (філософський) та позитивний (науковий). Вперше ця концепція була сформована Огюстом Контом у 30-х роках XIX століття.

Перший позитивізм

З кінця XIX ст. впливовим став позитивістський напрям з його установкою на точне знання. У своєму історичному розвитку позитивізм пройшов кілька етапів. Перша його форма виникла ще в 30-40-х роках XIX ст. Згідно з позитивістськими поглядами наука повинна бути позитивним знанням, яке спирається на дані досвіду. їй не потрібна філософія ("метафізика"), яка вдається до спекулятивних (умоглядних) розумувань про "начала речей", "принцип буття" і т.п. Справа науки - констатувати, описувати, класифікувати факти досвіду, встановлювати зв'язки між ними. Таким чином, разом з "метафізикою" позитивізмом усувалася власне філософська, загальносвітоглядна проблематика. Друга історична форма позитивізму — це емпіріокритицизм, який набув певного поширення в кінці на початку XX століття. Одне з центральних понять напряму — "досвід", який, за Е.Махом, є сукупність вихідних чуттєвих даних, "елементів", нібито нейтральних стосовно фізичного й психічного. Махістська "критика досвіду" - це по суті "очищення" його від відношення до об'єктивної реальності, його суб'єктивізація. Подальший розвиток науки привів до відмови прихильників позитивістської лінії від махістського психологізму і до зосередження їх уваги на проблемах логічного аналізу наукового знання.

Початок третьої форми позитивізму (неопозитивізму) був покладений діяльністю групи вчених —логіків, математиків, соціологів, філософів, які створили так званий "Віденський гурток». У вихідному вигляді, він виступив як "логічний позитивізм".

Постпозитивізм

Сучасний позитивізм — це постпозитивізм, у рамках якого очікується очевидна тенденція до пом'якшення вихідного методологічного радикалізму й установка на аналітику ролі соціокультурних чинників у динаміці науки