- •Співставте погляди різних шкіл ранньогрецької філософії на першооснову світу : Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Геракліт, Піфагор, Демокрит.
- •3. Охарактеризуйте метод Сократа і обґрунтуйте, що діалог можна вважати найбільш продуктивною формою комунікації в сучасному глобалізованому світі.
- •4. Проаналізувавши умови, що надали філософії Сократа статусу «етичного раціоналізму», визначте чи можна абсолютизувати роль розуму в етичній поведінці людини.
- •5. Проаналізувавши вчення Платона про ідеї, визначте вплив цих поглядів на формування його гносеологічної концепції.
- •6. Проаналізувавши філософські погляди Платона та Аристотеля на людину, обґрунтуйте їх соціальну спрямованість і визначте спільні та відмінні риси цих концепцій.
- •7. Розкрийте причини того, що в елліністичний період на перший план в філософії виходять проблеми етики.
- •8. Охарактеризуйте, в чому схожість та відмінність шляхів досягнення щастя з позицій епікуреїзму та стоїцизму.
- •9. Поясніть, як і чому змінився статус філософії в епоху Середньовіччя та проаналізуйте основні ціннісно-світоглядні орієнтири людини, що формуються в цю епоху.
- •10. Проаналізуйте трансформацію поглядів на співвідношення віри та розуму в середньовічній філософії : Тертуліан – Августин – Абеляр – Аквінський.
- •11. Визначте основні положення християнської філософії, проаналізувавши соціальні погляди Августина Блаженного.
- •12. Проаналізувавши онтологічні погляди Томи Аквінського, обґрунтуйте його роль як систематизатора схоластичної філософії.
- •13. Використовуючи роботу Піко делла Мірандоли «Речь о достоинстве человека», проаналізуйте, чим відрізняється уява про людину в епоху Відродження від традиційних уявлень Середньовіччя.
- •14. Порівняйте основні методологічні ідеї ф.Бекона і р.Декарта та їх роль в розробці ідейних засад новоєвропейської науки.
- •15. Проаналізувавши основні поняття кантівської теорії пізнання, визначте його позицію щодо вирішення другої сторони основного питання філософії та порівняйте її з скептицизмом.
- •16. Визначте внесок і. Канта в розробку етичної науки та прокоментуйте його твердження, що «зоряне небо наді мною і моральний закон у мені» виступають основоположними цінностями.
- •17. Визначте внесок г.Гегеля в розвиток європейської філософської думки, проаналізувавши основний категоріальний апарат його діалектичного бачення.
- •18. Проаналізувавши роботу к. Маркса «к критике политической экономии. Предисловие», визначте основні категорії, що виражають сутність матеріалістичного розуміння історії.
- •19. Охарактеризуйте основні етапи розвитку позитивізму, визначивши методологічну специфіку кожного з них.
- •20. Проаналізувавши основні проблеми, що складають предмет дослідження філософії екзистенціалізму, розкрити зміст його основних категорій.
18. Проаналізувавши роботу к. Маркса «к критике политической экономии. Предисловие», визначте основні категорії, що виражають сутність матеріалістичного розуміння історії.
Матеріалістичний напрям у соціології представляв Карл Маркс. Матеріалістичне розуміння історії полягає у тому, що Маркс розглядав її як живий організм, де взаємодіють не випадкові чинники, а функціонально залежні елементи одного цілого, підвладного дії певних об’єктивних закономірностей соціального розвитку.
Важливою категорією матеріалістичного розуміння історії, розробленою Марксом, є категорія «суспільно-економічна формація», за допомогою якої розвиток суспільства став розглядатися як природно-історичний процес. Для вироблення цієї категорії Маркс виділив два види суспільних відносин, що розрізняються по відношенню до суспільної свідомості: відносини матеріальні і ідеологічні. Матеріальні відносини – ті, котрі складаються, не проходячи попередньо через суспільну свідомість. Ідеологічні відносини формуються на основі матеріальних, залежать від суспільної свідомості. Ідеологічні стосунки, згідно марксизму, виявляються вторинними і залежними від відносин виробничих.
У цьому зв’язку в марксизмі були вироблені категорії базису і надбудови. Базис – це економічний лад суспільства, система виробничих відносин. Над базисом піднімається відповідна йому надбудова, що включає суспільну свідомість, ідеологічні відносини.
Виділення матеріальних відносин у якості базисних дозволило Марксові знайти загальні, повторювані риси в різних суспільствах, що знаходяться на одній стадії розвитку, і віднести їх до деякого єдиного суспільного типу – суспільно-економічної формації. це конкретно-історичний тип суспільства, , що функціонує і розвивається відповідно до властивих йому об’єктивних законів на основі певного способу виробництва. Кожна формація – цілісна соціальна система з властивими їй базисом і надбудовою.
Маркс здійснив поділ історичного процесу на етапи й обґрунтував історично минущий характер кожної із суспільно-економічних формацій. У результаті вся історія людства постала як закономірний процес розвитку і зміни суспільно-економічних формацій.
19. Охарактеризуйте основні етапи розвитку позитивізму, визначивши методологічну специфіку кожного з них.
У філософії позитивізм — це концепція, яка зазначає, що людське мислення проходить три етапи розвитку: теологічний (релігійний), метафізичний (філософський) та позитивний (науковий). Вперше ця концепція була сформована Огюстом Контом у 30-х роках XIX століття.
Перший позитивізм
З кінця XIX ст. впливовим став позитивістський напрям з його установкою на точне знання. У своєму історичному розвитку позитивізм пройшов кілька етапів. Перша його форма виникла ще в 30-40-х роках XIX ст. Згідно з позитивістськими поглядами наука повинна бути позитивним знанням, яке спирається на дані досвіду. їй не потрібна філософія ("метафізика"), яка вдається до спекулятивних (умоглядних) розумувань про "начала речей", "принцип буття" і т.п. Справа науки - констатувати, описувати, класифікувати факти досвіду, встановлювати зв'язки між ними. Таким чином, разом з "метафізикою" позитивізмом усувалася власне філософська, загальносвітоглядна проблематика. Друга історична форма позитивізму — це емпіріокритицизм, який набув певного поширення в кінці на початку XX століття. Одне з центральних понять напряму — "досвід", який, за Е.Махом, є сукупність вихідних чуттєвих даних, "елементів", нібито нейтральних стосовно фізичного й психічного. Махістська "критика досвіду" - це по суті "очищення" його від відношення до об'єктивної реальності, його суб'єктивізація. Подальший розвиток науки привів до відмови прихильників позитивістської лінії від махістського психологізму і до зосередження їх уваги на проблемах логічного аналізу наукового знання.
Початок третьої форми позитивізму (неопозитивізму) був покладений діяльністю групи вчених —логіків, математиків, соціологів, філософів, які створили так званий "Віденський гурток». У вихідному вигляді, він виступив як "логічний позитивізм".
Постпозитивізм
Сучасний позитивізм — це постпозитивізм, у рамках якого очікується очевидна тенденція до пом'якшення вихідного методологічного радикалізму й установка на аналітику ролі соціокультурних чинників у динаміці науки