17 Інтертекстуальність
.docx17. Інтертекстуальність поезій Жадана
Інтертекстуальність — це явище співвідношення літературних творів за допомогою таких засобів,як цитата, центон, ремінісценція, алюзія, пародія, плагіат, стилізація, пастиш, переспів тощо.
Постмодерна поезія відмежовується від традиційної лірики, переважно зосереджуючись на темах суб’єктивності, процесу, мови й текстуального значення. Поетичний процес має переважати над поетичним продуктом, а поетичний твір повинен бути полем діяльності, що є нескінченно відкритим стосовно форми й змісту. Так, наприклад, вірш Сергія Жадана «Переваги окупаційного режиму» вже в самій назві містить іронічність. Він підриває ідеологічний простір тоталітарної культури, пародіюючи ідеологічні кліше, розвінчує сакральність тестаментарно-рустикального дискурсу. Такий результат досягається вживанням у тексті вірша алюзій, цитуванням поетичної класики радянського періоду, обігруванням цитат, несподіваним поєднанням «високого» і «низького», піднесеного і буденного, уживанням просторічних лексичних одиниць, жаргонізмів, вульгаризмів, ігноруванням евфемізмів Інтертекст постає на інтекстових украпленнях у структуру вірша відомих хрестоматійних рядків поетичних творів П. Тичини ( я є народ, якого правди сила) та М. Рильського (у щастя людського два рівних є крила:// троянди й виноград – красиве і корисне). Діалогізуючи з поетичною класикою – апологією радянського (за С. Жаданом, окупаційного для України) режиму, поет у такий спосіб подає художньо-іронічну панораму суспільного життя країни в дев’яностих. Інтертекстуальність у даному випадку, відповідно структуруючи авторський текст, змінює семантичний малюнок інтекстових фрагментів, стає прийомом зміщення аксіологічних акцентів аж до повного осміяння пафосних ідеологем, яким протиставляється еротизм як відмова від фальші, масок. «Зриванню масок» слугують й інші мовні елементи вірша – вульгаризми, жаргонізми (г…, про…ли, скурвившись, фігню, бузу, голімі, соплі, п’янка), тобто антипоетизми, які акцентують на самоіронії й непривабливості того, що постає за маскою. Стилістично знижена (непоетична) лексика як елемент іншого стилю є експліцитними інтертекстуальними елементами, функціональне навантаження яких розкривається в контексті.
У своїх творах Жадан актуалізує асоціативне мислення, образно збагачуючи художньомовну картину світу учасників художньої комунікації – письменника і читача, що є характерною ознакою інтертекстуальності.
Інтертекстуальність створюється алюзією, яка вибудовується на елементах культурно-антропної номінації. Відбувається підключення читача через художній дискурс до коду світової культури.
Інтертекст виявляє своєрідність художнього світу письменника як творчої особистості, його культурно-семіотичні орієнтири та прагматичні настанови.
Інтертекстуальність створює умови для реактуалізації жанрів художньої літератури, збереження їх диференційних ознак, а в умовах постмодерністської творчості – від остаточного зникнення в потоці гетерогенних структурних текстових утворень – центонів, колажів, пастишів тощо.