Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 8. Валютний ринок.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
18.03.2019
Размер:
73.73 Кб
Скачать

Тема 8. Валютний ринок

  1. Поняття, функії та суб’єкти валютного ринку.

  2. Валютний курс. Валютне регулювання.

    1. Валютний ринок – сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит іпропозиція на такий специфічний товар як валюта.

Значення валютного ринку для економіки в цілому визна­чається його функціями, основними серед яких є:

  1. реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розши­рення зовнішньоекономічних зв 'язків;

  2. створення суб 'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних розрахунків і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

  3. визначення і формування попиту та пропозиції на ва­люту;

  4. регулювання валютних курсів;

  5. диверсифікація валютних резервів;

  6. хеджування валютних ризиків;

  7. отримання прибутку від операцій з валютою та валю­тними цінностями тощо.

Суб'єктами валютного ринку є:

  1. центральні банки — на макроекономічному рівні: Федеральна резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний банк України тощо;

  2. комерційні банки, що мають ліцензію на проведення ва­лютних операцій.

  3. фірми, які здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовкладення за кордоном. Саме ці сгд стимулювали розвиток вал.обміну, виникнення цілого ряду складних видів валютних угод;

  4. приватні (фізичні) особи, що їздять за кордон, здійс- іюють перекази валют, купують валюту з метою нагрома­дження (заощадження) та здійснюють інші неторговельні угоди;

  5. брокерські контори — володіють необхідною інформа­цією щодо покупців і продавців валюти, надають консульта­ційні послуги комерційним банкам, фірмам, що орієнтовані на зовнішній ринок;

  6. підприємці, які купують і продають валюту для забезпе­чення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

  7. інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

  8. спекулянти, які постійно купують-продають валюту за­для одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери, якими можуть бути юридич­ні та фізичні особи;

  9. хеджери — здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.

Об’єктом валютного ринку виступає валюта.

Типи валют:

Вільно конвертована валюта (ВКВ) — валюта, що віль­но та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу.(США, Великобританія, Японія, Китай, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Сінгапур).

Частково конвертована валюта — це національна валю­та країн, що обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках застосовується з обме­женнями. В країнах з частково конвертованою валютою дер­жава використовує валютні обмеження. Валютні обмеження — це законодавча або адміністративна заборона, лімітування та регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження прово­дять з метою підтримки валютного курсу, вирівнювання пла­тіжного балансу, концентрації валютних цінностей державою тощо. Основними причинами впровадження валютних обме­жень є нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, дис­пропорції в платіжних балансах. Більшість країн світу, в тому числі й Україна, має частково конвертовану валюту.

Неконвертована (замкнена) валюта — національна валю­та, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обміню­ється на інші іноземні валюти.

Клірингова валюта — розрахункові валютні одиниці, які іс­нують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських за­писів банківських операцій за взаємними поставками товарів та надання послуг між країнами-учасницями клірингових розрахун­ків.

2. Валютний курс – це ціна грошової одиниці певної країни, що виражена в грошових одиницях іншої країни.

При укладанні угод купівлі-продажу валюти на валютно­му ринку використовуються такі види курсів:

=> Крос-курс — це співвідношення між валютами, які є по­хідними від їхніх курсів по відношенню до третьої валюти, як правило, долара США. Часто виникають ситуації, коли невигід­но або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти.

=> Спот-курс — ціна одиниці іноземної валюти однієї кра­їни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами бан- ками-кореспондентами на другий робочий день із моменту укладення угоди.

=> Форвард (терміновий курс) — ціна, за якою дана ва­люта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому.

=> Ф'ючерс — курс у майбутньому; ціна, за якою через деякий час буде укладено угоду і яка визначається в момент укладання контракту. Ф 'ючерсні угоди виникли у вигляді то­ргових договорів із погодженою ціною товарів та їх постав­кою на певну дату.

Валютне регулювання – це діяльність держави та повноважених нею органів, спрямована на регламентування міжнародних розрахунків і порядок здійснення операцій з валютними цінностями.

Основними завданнями валютного регулювання та конт­ролю є:

  1. організація системи курсоутворення, захист та забезпе­чення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

  2. регулювання платіжної функції іноземної валюти та ін­ших іноземних інструментів, регламентація поточних опера­цій платіжного балансу;

  3. організація внутрішнього валютного ринку;

  4. регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

  5. регулювання процесів утворення та руху валютного ка­піталу, захист іноземних інвестицій;

  6. встановлення режиму та обмежень на вивезення і вве­зення через кордон валютних цінностей;

  7. забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Головною виконавчою установою валютного регулювання є Національний банк України. Конкретними виконавцями валютного регулювання є КБ, які проводять валютні операції відповідно до ліцензії, яку отримують від НБУ, здійснюють контроль за дотриманням клієнтами валютного законодавства і поданням звітності про укладення валютних угод.

ЦБ впливає на валютний курс за допомогою монетарної політики або за рахунок інтервенцій на валютному ринку.

НБУ у своїй курсовій політиці використовує такі методи валютного регулювання:

  • Валютна інтервенція – пряме втручання ЦБ в діяльність валютного ринку з метою впливу на курс нац.валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти.

  • Дисконтна політика (облікова) – метод регулювання валютного курсу, який зводиться до підвищення або зниження дисконтної стави центрального емісійного банку з метою впливу на рух зарубіжних короткострокових капіталів.

  • Валютні обмеження – система нормативних правил, як встановлюються в законодавчому та адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операцій з іноземною та нацвалютою, золотом та ін. валютними коштами на ринку і передбачають обов’язкову їх здачу казначейству.